Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 405/12227/13
провадження № 61-770св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
відповідач за первісним та зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року у складі
Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
Чельник О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 15 жовтня 2007 року між ним та
ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 281/2007/Ж, відповідно до умов якого останньому надано кредит на придбання нерухомого майна у розмірі
50 000,00 доларів США, зі сплатою 13,00 % річних, строком до 15 жовтня
2032 року. Сторони також дійшли згоди про сплату щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 75,75 грн, що становить 0,03 % від суми кредиту.
Повернення кредиту забезпечено договором поруки від 15 жовтня 2007 року, укладеним між ним та ОСОБА_2, за яким остання зобов`язалася солідарно відповідати перед банком за повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
26 листопада 2008 року банк і позичальник уклали додаткову угоду до кредитного договору, згідно з умовами якої розмір відсоткової ставки збільшено до 16,50 % річних.
Позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань, у зв`язку з чим
20 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_1 направлений лист-вимога про дострокове виконання кредитних зобов`язань, а саме стягнення заборгованості у розмірі 767 357,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, комісія - 4 620,75 грн і штраф - 55 455,11 грн.
Посилаючись на те, що вказана вимога залишилася невиконаною, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі.
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 про визнання договору поруки та зобов`язання за цим договором припиненими.
26 листопада 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про збільшення плати за користування кредитом з 13,00 % річних до 16,50 % річних, а також про встановлення плати за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі 75,75 грн.
Посилаючись на те, що вона не надавала згоди на збільшення відсоткової ставки, що потягло за собою збільшення відповідальності її як поручителя, просила зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року у розмірі
767 357,81 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, наявності непогашеної заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів. Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що пунктом 3.4 договору поруки передбачено, що поручитель погоджується з тим, що при внесенні будь-яких змін у кредитний договір/договір кредитної лінії, в тому числі, якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або відбулась новація зобов`язання, такі зміни розповсюджуються на цей договір поруки і на поручителя і не є підставою для припинення поруки.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором, стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" змінено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року у сумі
723 919,75 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано виключив із нарахованої банком суми штраф у розмірі 43 244,22 грн на підставі заявленої позичальником заяви про застосування наслідків спливу позовної давності та з урахуванням встановлення штучного збільшення банком бази нарахування штрафу у квітні 2013 року. Однак, стягнувши заявлену суму в іншій частині, апеляційний суд не здійснив перевірку правильності проведених у цій частині розрахунків та встановив періоду нарахування боргу.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором, стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" змінено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 15жовтня 2007 року у сумі
723 919,75 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, яка подана до ухвалення рішення місцевим судом, однак суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, які викладені у запереченнях на позовну заяву та письмових дебатах, викладених до ухвалення судом першої інстанції рішення.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість у сумі 710 949,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом -
382 297,20 грн, заборгованість за відсотками - 324 984,75 грн, штраф за несвоєчасне повернення кредиту - 3 470,56 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що в матеріалах справи міститься графік погашення заборгованості до кредитного договору №281/2007/Ж, яким визначено порядок сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Докази того, що в зазначений графік вносились зміни за домовленістю сторін, відсутні. Розрахунок заборгованості за відсотками відповідачами не спростований, а тому борг за відсотками, визначений позивачем у позовній заяві, підлягає стягненню в заявленому розмірі - 324 984,75 грн. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 382 297,20 грн відповідачем не оспорюються. Суд стягнув штраф за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3 470,56 грн за один рік до звернення до суду з позовом. Суд визнав необґрунтованими вимоги про стягнення комісії за розрахункове обслуговування в розмірі 4 620,75 грн та штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом у розмірі
51 791,27 грн.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд стало неповідомлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість у сумі
710 949,46 грн, з яких: 382 298,20 грн - заборгованість за кредитом,
324 984,75 грн - заборгованість за відсотками, 3 470,56 грн - штраф за несвоєчасне повернення кредиту.
В іншій частині позовних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення штрафу за несвоєчасне повернення кредиту підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 470,56 грн. Вимоги банку в частині стягнення комісії за розрахункове обслуговування в розмірі 4 620,75 грн та штрафу за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в розмірі 51 791,27 грн задоволенню не підлягають, оскільки нараховані безпідставно. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 382 297,20 грн відповідачем не оспорюються, а тому вона підлягає стягненню в повному обсязі. Так само підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 324 984,75 грн; відповідачі не спростували розрахунок заборгованості за відсотками. Апеляційній суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2, оскільки рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 січня 2019 року у справі № 405/8892/16-ц визнано зобов`язання за договором поруки від 15 жовтня 2007 року № 281/2007/Ж/П-1, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ "ВіЕйБі Банк", припиненим.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що мало місце прострочення кредитора (статті 613 ЦК України), оскільки банк відмовився прийняти виконання кредитного зобов`язання за рахунок вартості предмета іпотеки, а також у зв`язку з цим безпідставне нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період із 20 вересня 2009 року до
19 грудня 2013 року. Усупереч статті 214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суди не встановили, чи була пропущена позовна давність. Банк не надав належного розрахунку заборгованості за кредитним договором. 23 березня 2009 року позивач направляв йому претензію № 17/25-423 про наявність несплачених 4 чергових платежів, у якій містилася вимога у строк до 31 березня 2009 року погасити повністю наявну прострочену заборгованість за кредитом, що свідчить про реалізацію кредитором права дострокової вимоги повернення кредиту та неможливість нарахування відсотків після зміни остаточного строку погашення кредиту. Разом з тим відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість за відсотками нарахована за період із 21 грудня 2007 року до 19 грудня
2013 року; неустойка нарахована не за 12 місяців у межах спеціальної позовної давності, а фактично за 13 місяців, унаслідок чого збільшена база нарахування штрафу.
Аналіз змісту доводів касаційної скарги свідчить про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) в іншій частині (незадоволених вимог про стягнення комісії, частини відсотків та штрафу, а також відмови у задоволенні позову до поручителя) судові рішення касаційному перегляду не підлягають.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.