ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 57/173-10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 (судді: Хачатрян В. С. - головуючий, Дучал Н. М., Шутенко І. А.)
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле"
до: 1. Харківської міської ради,
2. Виконавчого комітету Харківської міської ради,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області,
2. Харківське міське бюро технічної інвентаризації
про визнання недійсним розпорядження, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове Поле" (далі - ОСББ "Павлове Поле", Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - Рада, Відповідач-1), Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі - Виконавчий комітет, Відповідач-2) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" (далі - ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна", Відповідач-3), в якій просило суд:
1) визнати недійсним розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 про передачу у власність ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" нежитлових приміщень підвалу № 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю № 21 - 22, 77 - 81, 81а, 87, 89, 93, 1-го поверху № 24, 54, 57 - 64, 69 - 71 загальною площею 563,7 кв.м багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77 ;
2) визнати право власності на нежитлові приміщення підвалу № 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю № 21 - 22, 77 - 81, 81а, 87, 89, 93, 1-го поверху № 24, 54, 57 - 64, 69 - 71 загальною площею 563,7 кв.м, багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77 за Позивачем.
1.2. Позовні вимоги ОСББ "Павлове Поле" було обґрунтовувало тим, що вказані нежитлові приміщення є спільною сумісною власністю його членів у зв`язку з чим, виходячи з норм чинного законодавства, не підлягають відчуженню. Отже, на думку Позивача, розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 про передачу цих нежитлових приміщень у власність ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" є незаконним.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 у справі №57/173-10 позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення підвалу № 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю № 21 - 22, 77 - 81, 81а, 87, 89, 93, 1-го поверху № 24, 54, 57 - 64, 69 - 71 загальною площею 563,7 кв.м в житловому будинку літ. "А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В частині позовних вимог до Виконавчого комітету Харківської міської ради провадження у справі припинено.
2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 апеляційні скарги ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" та Приватної фірми "Ісмар" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 у справі № 57/173-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Харківської міської ради припинено.
2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2012 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі №57/173-10 скасовано. Постановлено абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 у справі № 57/173-10 змінити, виклавши його у такій редакції: "Визнати недійсним розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 у частині видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю №№ 21, 22, 77 - 81, 81а, 87, 89, 93, 1-го поверху №№ 24, 54 загальною площею 412,5 кв.м в житловому будинку літ."А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77". В іншій частині вказане рішення залишено в силі.
2.4. 07.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос") надійшла апеляційна скарга, в якій товариство просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, або закрити провадження.
2.5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, зокрема, поновлено ТОВ "ФК "Геліос" строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 у справі № 57/173-10.
2.6. У подальшому ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 у справі №57/173-10.
2.7. Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що у даному випадку відсутні порушення прав чи інтересів апелянта, який вважає себе іпотекодержателем спірного нерухомого майна, внаслідок винесення оскаржуваного рішення, оскільки правомірність іпотеки не була предметом дослідження у цій справі. При цьому визнання недійсним розпорядження Харківського міського голови №1728 від 22.06.2007 в силу положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку" не є тотожним поняттю "припинення іпотеки".
Водночас, за висновком апеляційного суду, положення статті 272 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки розгляд цієї справи мав місце за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на час постановлення судових рішень у справі № 57/173-10 Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядав справу та не був зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряв законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У той же час, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" просить скасувати оскаржувану ухвалу та рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, або закрити провадження у справі.
3.2. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2011 безпосередньо стосується прав заявника як іпотекодержателя, оскільки предметом розгляду даної справи було скасування рішення Харківського міського голови, за яким ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" набуло права власності на об`єкт нерухомості, що у подальшому переданий в іпотеку ВАТ "Ерсте Банк"/ПАТ "Фідобанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Геліос".
3.3. Скаржник також зазначає, що предметом розгляду даної справи є саме скасування/визнання недійсним розпорядження Харківського міського голови №1728 від 22.06.2007 про видачу ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" свідоцтва про право власності. Тобто предметом спору є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, а відтак спір підлягав розгляду в адміністративному суді, а не господарському.
3.4. До того ж, на думку заявника, апеляційний господарський суд, який повинен був керуватися нормами Господарського процесуального кодексу, чинного на момент розгляду апеляційної скарги ТОВ "ФК "Геліос" (зокрема його статтею 272), протиправно закрив апеляційне провадження за вказаною скаргою та не дослідив належним чином чи стосується рішенням місцевого суду прав, інтересів чи обов`язків заявника.
3.5. Крім того, скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції належним чином не перевірено та не досліджено той факт, що житловий будинок за адресою м. Харків, просп. Леніна 77 ніколи не належав до комунальної власності, зокрема територіальної громади м. Харкова; квартири ніколи і нікому не передавалися з державного та комунального житлового фонду. Місцевим судом також не надано правової оцінки тому, що вказаний житловий будинок було побудовано ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" за власні кошти, тобто його було неправомірно позбавлено права власності, банк - предмета іпотеки.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу Рада просить винести законне та обґрунтоване рішення, яке б не порушувало прав відповідачів і третіх осіб.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Станом на час постановлення оскаржуваного ТОВ "ФК "Геліос" в апеляційному порядку судового рішення у цій справі положення Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, і у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
4.3. 15.12.2017 набрав чинності Закон від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
4.4. Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України).
4.5. Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
4.6. Водночас, розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких вже було здійснено у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
4.7. Здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та постанові Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №921/1359/14-г/5, відступати від яких колегія суддів не вважає за необхідне.
4.8. У низці своїх рішень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії").
В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України").
4.9. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі №42/254, якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
Поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України на правовідносини з оскарження такого рішення, що припинилися в період чинності Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
4.10. Таким чином, враховуючи, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Геліос" на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
4.11. Водночас, судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження, після чого його закрито на підставі статті 264 Господарського процесуального кодексу України. За наведених обставин дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження були процесуально необхідними, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду рішення суду, яке не підлягає оскарженню, і в разі його апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції діяв би не як "суд встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15.
4.12. З огляду на викладене аргументи скаржника щодо відсутності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Геліос" та обов`язковості застосування апеляційним судом норм чинного Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги.
4.13. Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального права оцінюються Судом критично, оскільки вказані доводи можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції лише під час розгляду касаційної скарги, поданої на судові рішення, які були прийняті по суті спору, та після перевірки їх (доводів) в апеляційному порядку.
4.14. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Геліос".
4.15. У свою чергу доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції та не доводять порушення апеляційним судом норм процесуального права.