ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/1396/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"
до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладників фізичних осіб,
про стягнення 5665899,56 доларів США (124825433,21грн),
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання",
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Энергетический стандарт",
про внесення змін до кредитного договору ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 та визнання права.
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 15.02.2019 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Энергетический стандарт" (далі - ТОВ "Энергетический стандарт"), м. Москва, Росія, звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою від 13.02.2019 № 292 про припинення зобов`язання.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.07.2019 у справі № 920/1396/15 зазначену позовну заяву ТОВ "Энергетический стандарт" залишено без руху. Заявникові наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
2.2. Ухвала Господарського суду Сумської області від 02.07.2019 у справі № 920/1396/15 про залишення без руху позовної заяви ТОВ "Энергетический стандарт" отримана товариством 22.07.2019.
2.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 (суддя Жерьобкіна Є. А.) у справі № 920/1396/15 позовну заяву від 13.02.2019 № 292 повернуто ТОВ "Энергетический стандарт".
2.4. Повертаючи позовну заяву місцевий господарський суд керувався положеннями частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зауважив, що ТОВ "Энергетический стандарт" не усунуло недоліки позовної заяви від 13.02.2019 № 292 у строк, встановлений судом.
2.5. Не погодившись із зазначеною ухвалою, ТОВ "Энергетический стандарт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 скасувати, а справу № 920/1396/15 передати на розгляд до суду першої інстанції.
2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, апеляційну скаргу ТОВ "Энергетический стандарт" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 у справі № 920/1396/15 задоволено; ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 скасовано, а справу № 920/1396/15 повернуто Господарському суду Сумської області.
2.7. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, встановив, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.07.2019 провадження у справі № 920/1396/15 було зупинено до повернення матеріалів справи від Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду Сумської області. У подальшому, ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 поновлено провадження у справі № 920/1396/15. Отже, аргументуючи постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки провадження у справі № 920/1396/15 поновлено 23.08.2019 і того ж дня спірною ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 у справі № 920/1396/15 позовну заяву від 13.02.2019 № 292 повернуто ТОВ "Энергетический стандарт", у суду першої інстанції були відсутні законні підстави як для висновку про закінчення строку на усунення недоліків позовної заяви 23.08.2019, так і для постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, адже зупинення провадження у справі № 920/1396/15 згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.07.2019, зокрема, зупинило і перебіг процесуального строку, встановленого судом першої інстанції для усунення недоліків поданої позовної заяви.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 23.08.2019 про повернення позовної заяви ТОВ "Энергетический стандарт" від 13.02.2019 № 292 та про направлення справи № 920/1396/15 Господарському суду Сумської області.
Водночас, суд апеляційної інстанції посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у справі № 911/165/18 (постанова від 11.10.2019) та положення статті 15 Конвенції відхилив доводи ТОВ "Энергетический стандарт" про порушення місцевим господарським судом положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі - Конвенція) щодо надіслання (вручення) Товариству копій процесуальних документів у справі № 920/1396/15, адже положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження. У цій справі апелянт - ТОВ "Энергетический стандарт" є третьою особою, а не відповідачем.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 920/1396/15, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови, виклавши її у відповідності до мотивувальної частини цієї касаційної скарги.
3.2. Підставами для зміни мотивувальної частини постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статті 15 Конвенції, статті 367 ГПК України.
3.3. Заявник касаційної скарги, наголошує, що надсилання документів резидентам Російської Федерації на виконання положень Конвенції у цьому разі мало відбуватися через центральний орган Російської Федерації, тобто Міністерство юстиції, а вручення документів резидентам Російської Федерації безпосередньо поштою не є належним способом надсилання документів у відповідності до вимог Конвенції.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Энергетический стандарт" просить касаційну скаргу задовольнити та змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 920/1396/15, виклавши її у відповідності до мотивувальної частини касаційної скарги поданої Акціонерним товариством "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання".
3.5. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 920/1396/15.
З метою дотримання порядку передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, який врегульовано Конвенцією, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду надіслав до Арбітражного суду міста Москви доручення про вручення документів.
Згідно з ухвалою Арбітражного суду міста Москви від 02.12.2020, ухвалену за участю представника ТОВ ""Энергетический стандарт", судове доручення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виконано.
Отже, учасників справи, у тому числі і ТОВ "Энергетический стандарт", належно повідомлено про відкриття касаційного провадження у справі № 920/1396/15 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об`єднання" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020.
Ураховуючи наведене, сплив шестимісячного строку, передбаченого положеннями Конвенції, Верховний Суд поновив провадження у цій справі, дійшов висновку про можливість її розгляду та винесення судового рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до положень частин 1- 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Колегія суддів зауважує, що скаржник оспорює правомірність відхилення апеляційним господарським судом доводів ТОВ "Энергетический стандарт" щодо порушення вимоги Конвенції. Так скаржник просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 920/1396/15, виклавши її у відповідності до мотивувальної частини касаційної скарги. При цьому у решті висновків (мотивів) судове рішення не оскаржує жодна зі сторін.
5.4. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.
5.5. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.
Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Згідно із частиною 1 статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.
Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
Водночас, статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
Російська Федерація приєдналася до Конвенції прийнявши відповідний Закон від 24.01.2001. Проте, відповідно до Застережень Російської Федерації до Конвенції, вручення документів способами, передбаченими в статті 10 Конвенції, в Російській Федерації не допускається.
За таких підстав, Російська Федерація приєдналася до Конвенції із застереженнями, зокрема, щодо невикористовування на своїй території способів передачі судових документів, визначених статтею 10 Конвенції, що обмежує можливість надсилання судових документів особам, місцезнаходження яких є Російська Федерація, безпосередньо поштою.
Враховуючи викладене помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про правильне застосування судом першої інстанції положень статті 15 Конвенції до процедури надіслання судових документів особам, які перебувають за кордоном.
Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
У випадку, передбаченому частиною 2 статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Тобто, положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження. Водночас, суд касаційної інстанції зауважує, що положення статті 15 Конвенції не передбачають порядку направлення процесуальних документів та не визначають коло осіб, яким ці документи направляються, а лише встановлює особливі заходи захисту відповідача - юридичної особи-нерезидента.
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, водночас такі доводи не є підставою для зміни оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що мотивами скасування ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви, а відповідно мотивами ухвалення оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд зазначив те, що зупинення провадження у справі № 920/1396/15 згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.07.2019, зокрема, зупиняється і перебіг процесуального строку, встановленого судом першої інстанції для усунення недоліків поданої позовної заяви. Аналогічну правову позицію щодо застосування положень статті 117 ГПК України (зупинення процесуальних строків) викладено Верховним Судом у справі № 910/14740/18 (постанова від 11.11.2019), що свідчить про ухвалення законної постанови по суті. При цьому, помилкові посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 15 Конвенції не призвели до прийняття неправильної по суті постанови.