ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2349/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Міщенка І.С.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Національної академії аграрних наук України
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 (судді: Кузнецова І.Л. (головуючий), Антонік С.Г., Чус О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром"
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України
про стягнення 6 150 098,78 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" (далі - ТОВ "ТД "Украгропром", Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України" (далі - ДП "ДГ "Соцземлеробство", Відповідач) про стягнення 3 075 049,39 грн - основного боргу у вигляді неповернутої попередньої оплати за форвардним контрактом від 09.09.2010 №К09/09-10-05 та 3 075 049,39 грн - штрафу за неналежне виконання договору.
1.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.09.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №908/2349/14, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 075 049,39 грн - попередньої оплати, 3 075 049,39 грн - штрафу та 73 080,00 грн - судового збору.
1.3. У липні 2020 року до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 у справі №908/2349/14.
1.4. Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що скаржника не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, хоча останній є єдиним засновником Відповідача.
1.5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі №908/2349/14 відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою.
1.6. Ухвала суду мотивована тим, що розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено процесуального права на повторний апеляційний перегляд судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Суд послався на правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15 та від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, Національна академія аграрних наук України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі №908/2349/14 та направити справу до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Також скаржник просив передати справу на розгляд Великої Палати Верхового Суду.
Скаржник вважає оскаржувану ухвалу у справі постановленою із порушенням норм процесуального права та такою, що суперечить висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 19.12.2019 у справі №2-1987/2010 та від 06.02.2019 у справі №361/161/13-ц.
Додатково посилаючись на частину третю статті 3 Господарського процесуального кодексу України скаржник стверджує, що поза увагою апеляційної інстанції залишилось загальновизнане положення про дію господарських процесуальних норм у часі.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
3.2. У справі порушено питання щодо допуску до апеляційного провадження скарги, яка подана до суду апеляційної інстанції після набрання чинності 15.12.2017 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", на рішення місцевого суду, яке було предметом апеляційного перегляду за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.
3.3. Станом на час постановлення оскаржуваного Національною академією аграрних наук України в апеляційному порядку судового рішення у цій справі положення Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, і у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
3.4. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
3.5. Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України).
3.6. Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
3.7. Водночас, розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких вже було здійснено у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
3.8. Здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі №42/254 та постанові Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №921/1359/14-г/5, відступати від яких колегія суддів не вважає за необхідне.
3.9. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
3.10. В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
3.11. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.
3.12. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" №32053/13).
3.13. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
3.14. Також судова колегія звертає увагу, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі №42/254, якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
3.15. Поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України на правовідносини з оскарження такого рішення, що припинилися в період чинності Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
3.16. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Національної академії аграрних наук України на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України та відхиляє протилежні доводи скаржника.
3.17. Оскаржувана ухвала апеляційного суду у справі, що розглядається, про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи, яка не приймала участі у справі, не була залучена як учасник справи до її розгляду, на судове рішення, що було ухвалене та набрало законної сили до набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII та переглядалося в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України, чинного до 15.12.2017, постановлена відповідно до встановлених обставин справи, положень процесуального законодавства та зазначених вище висновків Верховного Суду.
3.18. Щодо заявленого скаржником клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційної інстанції зауважує таке.
3.19. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена, зокрема, частиною п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
3.20. Що ж до посилань скаржника на висновки, які викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №2-1987/2010 та від 06.02.2019 у справі №361/161/13-ц, судова колегія зазначає, що приписами частини четвертої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
3.19. Між тим господарське судочинство, зокрема положення частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України на відміну від цивільного судочинства, не містять правового регулювання щодо дії процесуального закону в часі аналогічно наведеному в Цивільному процесуальному кодексі України.
3.20. Крім цього, Суд, звертається до завдань господарського судочинства згідно з положеннями статті 2 чинного Господарського процесуального кодексу України, особливість яких, порівняно з іншими видами судочинства (кримінального, адміністративного), полягає в тому, що перебуваючи в приватноправових відносинах рівності та непідпорядкуванні, жодна із сторін у господарському судочинстві не може вважатися такою, що отримала сприятливий режим захисту певних прав новим процесуальним законом, позаяк інша сторона процесу опинялась би у менш сприятливому становищі.
3.21. В такий спосіб, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи №908/2349/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.