ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1801/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГП - Голуб Є.В.,
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Стрілець"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (судді: Іванов О.Г. (головуючий), Антонік С.Г., Березкіна О.В.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 (суддя Панна С.П.)
за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
до: 1. Селянського (фермерського) господарства "Стрілець",
2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чумаківської сільської ради Дніпровського району Грендач Тетяни Владиславівні
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Магдалинівська районна державна адміністрація,
2. ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку,
та за зустрічним позовом Селянського (фермерського) господарства "Стрілець"
до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чумаківської сільської ради Дніпровського району Грендач Тетяни Владиславівні
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. Магдалинівська районна державна адміністрація,
2. ОСОБА_1
про визнання права власності користування земельною ділянкою за СФГ "Стрілець",
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Дніпропетровська місцева прокуратура №3 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр, Позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Стрілець" (далі - СФГ "Стрілець", Відповідач-1) та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чумаківської сільської ради Дніпровського району Грендач Тетяни Владиславівні (далі - Реєстратор, Відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Реєстратора №43785670 від 31.10.2018 щодо проведення державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку площею 51 га, яка розташована на території Пролетарської (Приорільської) сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386800:01:002:0298; зобов`язання СФГ "Стрілець" повернути Держгеокадастру вищезазначену земельну ділянку шляхом підписання акта приймання-передачі.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності на спірну земельну ділянку належить Державі в особі Держгеокадастру, оскільки право користування СФГ "Стрілець" цією ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та відмовою від вказаної земельної ділянки.
1.3. У свою чергу, Відповідач-1 сприймаючи факт звернення Прокурора до суду з даним позовом, як невизнання та оспорювання права постійного користування земельною ділянкою СФГ "Стрілець", подав зустрічну позовну заяву з вимогою визнати за СФГ "Стрілець" право на користування спірною земельною ділянкою та зобов`язати Реєстратора внести зміни до інформації щодо власника земельної ділянки, зазначеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом зміни власника: "Магдалинівська районна державна адміністрація" на "Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області".
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 у справі №904/1801/19 первісні позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Визнано незаконним та скасовано рішення №43785670 від 31.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку площею 51 га, яка розташована на території Пролетарської (Приорільської) сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386800:01:002:0298.
Зобов`язано СФГ "Стрілець" повернути Держгеокадастру земельну ділянку, площею 51,0 га, яка розташована на території Пролетарської (Приорільської) сільської ради Магдалинівського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386800:01:002:0298, шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.
У задоволенні зустрічного позову - відмовлено у повному обсязі.
2.1. Місцевий господарський суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №904/1801/19 змінено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду шляхом її викладення у редакції даної постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.
2.3. Апеляційна інстанція вказала на те, що первісний позов підлягає задоволенню саме з підстав відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою, а не з наведених місцевим господарським судом мотивів. З цих же підстав, за висновками суду, слід відмовити у задоволенні зустрічного позову.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі СФГ "Стрілець" просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що суди не надали належної оцінки спірним правовідносинам та не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
3.3. Також скаржник посилається на те, що наказ Держгеокадастру виданий із посиланнями на приписи земельного законодавства, які не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності відповідної заяви землекористувача.
3.4. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечував проти її задоволення та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 27.10.1998 ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №356-р від 14.05.1997 видано державний акт на право постійного користування землею площею 51 га на території радгоспу "Пролетарій" Пролетарської сільської ради для ведення селянського господарства серії ДП, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землю за номером МД 504.
4.2. 23.12.1998 зареєстровано СФГ "Стрілець" засновником та головою якого була ОСОБА_2
4.3. ОСОБА_2 передано у користування земельну ділянку СФГ "Стрілець", засновником та головою якого вона була.
4.4. Наказом №3 від 06.06.2009 ОСОБА_1 призначено головою СФГ "Стрілець".
4.5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
4.6. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 у справі №179/1013/15 визнано за ОСОБА_1 право власності на СФГ "Стрілець".
4.7. 06.02.2018 до Держгеокадастру надійшла заява від ОСОБА_1 щодо скасування права постійного користування земельною ділянкою площею 51 га з кадастровим номером 1222386800:01:002:0298, розташованою на території Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка перебувала у користуванні його дружини на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ДП б/н, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею МД №504 від 27.10.1998 у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та необхідністю ліквідації СФГ "Стрілець".
4.8. Наказом Держгеокадастру від 26.03.2018 №4-906/15-18-СГ припинено право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.
4.9. 07.11.2018 ОСОБА_1 звертався до Держгеокадастру із заявою про відкликання його попередньої заяви та скасування наказу від 26.03.2018 №4-906/15-18-СГ про припинення права користування земельною ділянкою, на що отримав відповідь (лист від 05.12.2018) про відсутність правових підстав для скасування вищезазначеного наказу.
4.10. Рішенням Реєстратора №43785670 від 31.10.2018 зареєстровано за СФГ "Стрілець" право постійного користування на спірну земельну ділянку.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час отримання спірної земельної ділянки) в статті 2 "Поняття селянського (фермерського) господарства" передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, а на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
5.3. При цьому за змістом цього ж Закону встановлено, що:
право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір (частина перша статті 4);
земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди (частина друга статті 4);
рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії (частина перша статті 5);
після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (частина перша статті 9).
5.4. В такий спосіб, системний аналіз зазначених норм дає можливості дійти висновку про те, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.
5.5. Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18).
5.6. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц).
5.7. Згідно із статтею 50 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент видачі Державного акта) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
5.8. За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
5.9. Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
5.10. При цьому, на момент видачі Державного акта економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, у тому числі порядок отримання земель, визначалися Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".
5.11. Так, за змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент видачі Державного акта) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
5.12. Поряд з цим, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті засновника СФГ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
5.13. Таким чином, з комплексного аналізу наведених положень земельного законодавства убачається, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
5.14. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
5.15. При цьому, земельне законодавство (як чинне на момент створення СФГ, так й до сьогодні) не містить такої підстави припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства.
5.16. Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
5.17. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
5.18. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення цього господарства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц та від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
5.19. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, спірна земельна ділянка, яка надавалась ОСОБА_2 з метою створення фермерського господарства після його створення набула статусу саме земель фермерського господарства.
5.20. Таким чином, статус зазначеної земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 не змінився, а ОСОБА_1 набув право власності на фермерське господарство на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2017 у справі №179/1013/15.
5.21. Разом з тим, спір у даній справі виник внаслідок того, що за твердженнями Прокурора, ОСОБА_1, як голова "Стрілець", спочатку відмовився від спірної земельної ділянки, а в подальшому протиправно зареєстрував її за фермерським господарством.
5.22. Водночас, сам ОСОБА_1 під час розгляду справи заперечував факт такої відмови наполягаючи на тому, що така заява була ним написана саме як фізичною особою, а не як головою фермерського господарства, під впливом працівників Держгеокадастру.
5.23. З огляду на вищезазначену ситуацію, судова колегія зазначає, що у даному випадку суди мали б насамперед встановити обставини пов`язані з відмовою від спірної земельної ділянки.
5.24. Так, у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
5.25. У матеріалах справи міститься копія заяви громадянина ОСОБА_1 про відмову від права користування земельною ділянкою.
5.26. Апеляційна інстанція надаючи оцінку зазначеній заяві дійшла висновку, що остання подана заявником саме як головою СФГ "Стрілець".
5.27. Водночас, такий висновок апеляційного господарського суду є передчасним з огляду на наступне.
5.28. За приписами статті 4 Закону України "Про фермерське господарство" головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
5.29. При цьому, з огляду на особливий правовий статус фермерського господарства та його сімейно-родинний характер, який випливає зі змісту статей 1 та 3 Закону України "Про фермерське господарство", правовий статус членів фермерського господарства (у тому числі його засновників) пов`язаний з веденням такого господарства та їх статус, як фізичних осіб, які набувають (мають) майнові права є відмінними.
5.30. За змістом статей 142, 149 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача.
5.31. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц)
5.32. Таким чином, надаючи оцінку заяві про відмову від права користування земельною ділянкою, суд не мав права формально посилатись на те, що відповідна заява підписана ОСОБА_1 як головою СФГ "Стрілець" виключно у зв`язку із тим, що у такій заяві вказано про необхідність ліквідації фермерського господарства.
5.33. Крім того, поза увагою судів залишились обставини пов`язані із видачею Держгеокадастром наказу, яким припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою.
5.34. Також суди не надали оцінки тій обставині, що незважаючи на прийняття зазначеного наказу, фермерське господарство не припинило свою діяльність.
5.35. При цьому, суди також мали б надати оцінку даним, які містяться в заяві щодо її написання саме громадянином України, а також те, що заявник не має ніяких прав на спірну земельну ділянку.
5.36. Судова колегія зазначає, що встановлення правового статусу в якому особа діяла під час відмови від права користування земельною ділянкою є необхідною умовою для правильного вирішення спору по суті.
5.37. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що ті доводи, що наводились учасниками справи при її розгляді, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.
5.38. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
5.39. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
5.40. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
5.41. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
5.42. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
5.43. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
5.44. У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
5.45. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.
5.46. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.47. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.48. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій також допустили порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи.