ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005743
адміністративне провадження № К/9901/23545/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя - Мартинюк В.Я.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року (головуючий суддя: Старунський Д.М., судді: Качмар В.Я., Кушнерик М.П.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (надалі також - Позивач, ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення- рішення Офісу великих платників податків ДПС (надалі також - Відповідач, скаржник) від 6 вересня 2019 року №0008885214, №0008895214, №0008765214, № 0008775214.
В обґрунтування позову зазначено, що твердження Відповідача щодо відсутності даних про походження зерна, яке, на його думку, вказує на відсутність фактичного постачання цього товару, спростовуються тим, що ТОВ "Кама Груп", ТОВ "Політрейд Експо" чи ТОВ "Поліс-Трейд" не обумовлювалась поставка насіння соняшника, пшениці та ріпаку конкретного сільськогосподарського виробника, а лише кількість та якість. Постачальник був вправі здійснювати закупівлю такого зерна для подальшого продажу Позивачеві на свій розсуд, в будь-яких фермерських господарствах, підприємствах чи у населення. Зауважував про надання усіх первинних документів щодо господарських відносин з ТзОВ "Кама Груп", ТзОВ "Політрейд Експо" та ТзОВ "Поліс- Трейд". Також Позивач звертав увагу на те, що Відповідач, винісши спірні податкові повідомлення-рішення, якими провів донарахування податкових зобов`язань, вийшов за межі предмету перевірки, так як вказав на донарахування податкових зобов`язань в періоди, які не охоплювались періодом перевірки, зокрема поза межами серпня - жовтня 2018 року щодо господарських операцій з ТзОВ "Кама-Груп" та ТзОВ "Політрейд Експо". При цьому, у акті перевірки Відповідач вказує на заниження платником податкових зобов`язань за листопад, грудень 2018 року, а також січень, лютий, березень та квітень 2019 року.
Також, Позивач акцентував про неотримання у встановленому порядку рішення контролюючого органу щодо розгляду скарги у порядку адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Покликаючись до положень пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України стверджував, що ненадіслання контролюючим органом протягом 20-денного строку від дня отримання скарги мотивованого рішення про результати її розгляду, є підставою вважати скаргу платника задоволеною, а спірні акти індивідуальної дії скасованими.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними прийняті Офісом великих платників податків ДПС податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2019 року №0008885214, №0008895214, №0008765214, №0008775214. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Роблячи висновки про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідачем не доведено обґрунтованості прийняття оскаржених актів індивідуальної дії та не спростовано правомірності формування спірного податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Кама Груп" та ТОВ "Політрейд Експо" на загальну суму 9190472,34 грн та ТОВ "Поліс-Трейд" на загальну суму 1762361,88 грн. Щодо визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки в процесі судового розгляду не знайшли підтвердження висновки контролюючого органу про заниження Позивачем податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ТОВ "Кама Груп", ТОВ "Політрейд Експо" та ТОВ "Поліс-Трейд", та з якими контролюючий орган пов`язує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, висновки Відповідача про заниження Позивачем податку на прибуток в розмірі 1586125,70 грн за результатами господарських операцій з ТОВ "Поліс-Трейд" та в розмірі 8271425,12 грн за результатами господарських операцій з ТОВ "Кама Груп" та ТОВ "Політрейд Експо" є безпідставними. Оскільки під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини правомірності визначення контролюючим органом грошового зобов`язання Позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, суди попередніх інстанцій визнали протиправним також і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за вказаними платежами.
Крім того, з огляду на недотримання Відповідачем процедури розгляду скарги Позивача на спірні рішення в адміністративному порядку у встановлений законом строк, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень в силу закону, що не потребує додаткового їх скасування судом.
За наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими лише в частині визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень задовольнивши позов у цій частині, що слугувало підставою для відмови в позові у іншій частині.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року в частині задоволення позову скасувати, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
2.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей як для себе!" з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "Поліс-Трейд" за вересень 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди), Офісом великих платників податків ДФС складено акт від 13 серпня 2019 року за №137/28-10-48-14/31978272, у якому зафіксовано порушення:
пунктів 5-7, 10-12, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року за №246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток за І квартал 2019 року на суму 1586125 грн 70 коп.;
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2018 року на суму 1762361 грн 88 коп.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей як для себе!" з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "Кама Груп" за серпень-вересень 2018 року, ТОВ "Політрейд Експо" за вересень-жовтень 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік та І квартал 2019 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди), Офісом великих платників податків ДПС складено акт від 9 серпня 2019 року за №134/28-10-48-14/31978272, згідно з яким перевіркою встановлено порушення:
пунктів 5-7, 10-12, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року за №246, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8271425 грн 12 коп.;
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9190472 грн 34 коп.
За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2019 року:
за №0008885214, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2643542 грн 82 коп., в тому числі 1762361 грн 88 коп. за податковими зобов`язаннями та 881180 грн 94 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
за №0008895214, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2379188 грн 55 коп., в тому числі 1586125 грн 70 коп. за податковими зобов`язаннями та 793062 грн 85 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
за №0008765214, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 12407137 грн 68 коп., в тому числі 8271425 грн 12 коп. за податковими зобов`язаннями та 4135712 грн 56 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
за № 0008775214, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13785708 грн 51 коп., в тому числі 9190472 грн 34 коп. за податковими зобов`язаннями та 4595236 грн 17 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак відповіді на скаргу у встановлені строки Позивачем не отримано. Відповідач не надав суду доказів належного надіслання Позивачу рішення на скаргу.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Відповідач наполягає на тому, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального закону.
Зазначає, що у ході перевірки господарських операцій з контрагентом ТОВ "Поліс-Трейд" на вимогу ревізорів Позивачем не надано сертифікати (посвідчення) якості на товар від постачальника (виробника), висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, довіреності та інші документи що підтверджують походження товару (насіння соняшника), отриманого у вересні 2018 року, а також згідно з даними основного реєстру складських документів на зерно від ДП "Держреєстри України" не підтверджено зберігання насіння соняшника. Акцентує, що ані в договорі з ТОВ "Поліс-Трейд", ані в інших документах не вказано виробника товару.
На підтвердження ж поставки насіння соняшника від контрагента ТОВ "Кама Груп" Позивачем до перевірки надано, з-поміж іншого, товарно-транспортні накладні, які не співпадають по датах, кількостях з видатковими накладними, а також за результатом аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Кама Груп" цей товар не вироблявся та не придбавався, а відтак в подальшому не міг бути поставлений Позивачу. Тому стверджує про формальне документальне оформлення операцій щодо поставки товару від ТОВ "Кама Груп", які в дійсності не відбувались.
Щодо операцій по поставці насіння соняшника від постачальника ТОВ "Політрейд Експо" зауважує на тому, що до перевірки Позивачем не надано сертифікатів походження товару, документів щодо транспортування товару, не встановлено походження по номенклатурі поставленого товару за наслідком аналізу даних ЄРПН, а також встановлено, що за даними єдиного реєстру досудових рішень ТОВ "Політрейд Експо" та постачальники проходять по ряду кримінальних проваджень, що в сукупності свідчить про здійснення вказаним контрагентом діяльності, спрямованої на надання необґрунтованої податкової вигоди третім особам.
Посилаючись на практику Верховного Суду у такій категорії справ, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржені рішення без урахування того, що не лише наявність первинних документів є підставою віднесення витрат до податкового обліку, а також і вплив даних операцій на господарські показники платника податків з урахуванням матеріально-технічних можливостей контрагентів до вчинення тих чи інших дій, що стосуються змісту господарських операцій. Наполягає на тому, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платникам податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістам відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
У пункті 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючий орган дійшов висновку, що представлені ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт, послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій, а надані Позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ "Кама Груп", ТОВ "Політрейд Експо" та ТОВ "Поліс-Трейд" мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Отже, предметом судової перевірки є обставини щодо здійснення господарських операцій Позивача та реальність поставок товару контрагентами-постачальниками, а також достовірність та повнота відображення їх наслідків у податкового обліку.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Отже, лише за умови підтвердження належними первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Cуди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей як для себе!" було укладено договори на постачання товару від контрагентів-постачальників: ТОВ "Кама Груп" (договір поставки від 7 серпня 2018 року за №0708П), ТОВ "Політрейд Експо" (договір поставки від 14 вересня 2018 року за №1409П), ТОВ "Поліс Трейд" (договір поставки від 31 серпня 2018 року за №3108П).
На підтвердження реальності виконання цих договорів Позивачем надано специфікації, видаткові накладні, акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, платіжні доручення, податкові накладні.
Обставини здійснення операцій щодо постачання насіння соняшника ТОВ "Кама Груп", ТОВ "Політрейд Експо" та ТОВ "Поліс Трейд" підтверджено у ході судового розгляду свідками - керівниками вказаних юридичних осіб, які надали пояснення щодо походження товару та умов його постачання Позивачу, в тому числі щодо місця постачання товару, його вивантаження (зберігання) та обставин щодо транспортування.
Так, допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_1, який є директором ТОВ "Політрейд Експо" пояснив, що продукція, яка постачалася Позивачу (насіння соняшника, пшениця), частково вирощувалась його родиною, яка займається фермерством, а частково закуплялась в інших сільськогосподарських виробників. Підприємницьку діяльність здійснює самостійно, в разі необхідності наймає працівників. Транспортування продукції також здійснював самостійно, вартість транспортування в подальшому включалось у вартість продукції, товар транспортувався безпосередньо на зерновий термінал у м.Миколаїв. Відзначив, що його товариство у жодних кримінальних справах не фігурує.
Директор ТОВ "Кама Груп" ОСОБА_2 виклав свої пояснення у заяві, що міститься в матеріалах справи, зазначивши, що згідно з умовами договору з ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей як для себе!" підприємством проведено відвантаження насіння соняшника врожаю 2008 року на зернових терміналах ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" у м.Миколаїв, як було погоджено щодо місця поставки умовами договору. Транспортні засоби були залучені до перевезення насіння на договірній основі. При прийманні товару представниками ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" було зафіксовано кількість та перевірено якість насіння, на підставі чого сформовано первинні документи, видаткові накладні та акти приймання-передачі, які ним підписано особисто та представником Позивача.
Директор ТОВ "Поліс-трейд" Савчук П.В. також у письмовій заяві, що наявна в матеріалах справи, вказує на те, що товариство частково вирощує власну сільськогосподарську продукцію, використовуючи оренду земельних паїв населення у Кіровоградській області, а також здійснює перепродаж зернових та олійних культур, придбаних в інших компаній на ринку. Товариство згідно з умовами укладеного договору здійснило поставку ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей як для себе!" насіння соняшника впродовж І декади вересня 2018 року. Насіння соняшника було поставлено за узгодженою з покупцем адресою м.Миколаїв, вул.Заводська, 23. Первинні документи по операції ним особисто складались та підписувались з боку ТОВ "Поліс-трейд", претензій щодо якості поставленого товару не було.
Під час судового розгляду судами встановлено, що поставлений згідно з вищенаведеними договорами товар (насіння соняшнику) придбавався для подальшої переробки в олію і перед підготовкою до передачі насіння в переробку його було передано на зберігання в місці отримання. Переробку зерна в готову продукцію було здійснено ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" у зв`язку з чим укладені договори на переробку давальницької сировини від 5 вересня 2018 року за №0509ППБ, від 4 лютого 2019 року за №0402ППБ-48, від 10 вересня 2010 року за №1009ППБ, від 30 серпня 2018 року за №3008ППБ. Отриману готову продукцію було передано на комісію ТОВ "Захід Імпорт" на підставі укладеного договору комісії від 11 червня 2018 року за №1106К та ТОВ "Регіон Тех Ком" на підставі укладеного договору комісії від 28 червня 2018 року за №2806К, яку в подальшому транспортовано до олійного терміналу ТОВ "Нікмормерсервіс Миколаїв".
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про надання послуг з екстракції, видатковими накладними, актами приймання-передачі лушпиння соняшника, актами приймання-передачі насіння соняшника для подальшої переробки, специфікаціями до договору комісії, митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки сертифікати якості чи інші відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.
Щодо доводів Відповідача про відсутність документів щодо транспортування товару, то судом апеляційної інстанції встановлено, що суду першої інстанції було надано такі документи, які були представлені постачальниками як замовниками такого транспортування.
Водночас, необхідно зазначити й те, що у постановах від 15 травня 2019 року (справа №804/12339/13-а), від 30 серпня 2019 року (справа № 804/17176/14) Верховний Суд вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних або їх окремі недоліки не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.
Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наявність або відсутність окремих документів (зокрема, довіреностей на отримання товару), як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Відповідач в касаційній скарзі посилається на наявність недоліків у видаткових накладних, а саме невідповідність їх кількості та дати складення з наданими до перевірки товарно-транспортними накладними на переміщення насіння соняшника, відсутність даних довіреностей на отримання товару, незазначення у первинних документах інформації про проходження товару, однак вказане не свідчить про відсутність постачання товару загалом, оскільки чинне законодавство не містить вимог, згідно з якими дата складання та кількість видаткових накладних на товар має відповідати кількості документів щодо транспортування товару та конкретній даті його перевезення, як і не визначає обов`язковими реквізитами видаткової накладної дані довіреності на отримання товару.
У ході судового розгляду судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що за наслідками господарських операцій по придбанню товарів в ТОВ "Кама Груп", ТОВ "Політрейд Експо" та ТОВ "Поліс-Трейд" та подальшою його реалізацією Позивач отримав прибуток, а отже рух активів Позивача за операціями з ТОВ "Кама Груп", ТОВ "Політрейд Експо" та ТОВ "Поліс-Трейд" спричинив реальні зміни майнового стану Позивача, що також свідчить на користь висновків щодо реальності спірних операцій.
Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що обставини щодо фіктивності контрагентів Позивача можуть бути встановлені виключно вироком суду, що набрав законної сили. При цьому слід врахувати, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.
Суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.
Виходячи з наведеного у сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність Позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Кама Груп" та ТОВ "Політрейд Експо" на загальну суму 9190472,34 грн та ТОВ "Поліс-Трейд" на загальну суму 1762361,88 грн, та допущених порушень при оподаткуванні податком на прибуток за результатами взаємовідносин з ТОВ "Поліс-Трейд" у розмірі 1586125,70 грн та з ТзОВ "Кама Груп" і ТзОВ "Політрейд Експо" в розмірі 8271425,12 грн, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Тому податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, Позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.
Щодо посилань Відповідача у касаційній скарзі про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду у постановах від 6 лютого 2020 у справі №2140/1347/18, від 10 квітня 2020 року у справі №821/1950/14, від 15 травня 2020 року у справі №826/19877/16, від 4 червня 2020 року у справі №825/1630/17 та від 6 лютого 2020 року у справі №813/761/15 слід зазначити, що висловлене у цих судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається. Результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Крім того скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.
Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції щодо нереальності господарських операцій Позивача з контрагентами ТОВ "Поліс-Трейд", ТзОВ "Кама Груп" і ТзОВ "Політрейд Експо".
При цьому, Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанції зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржених рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.
Також колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень у цій справі, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність Позивача щодо такої та злагодженості дій між ними.
Натомість, доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву та доводам апеляційної скарги та фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.
Разом з тим, Суд враховує, що підставою для часткового задоволення позовних вимог у даній справі слугували висновки суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що оскаржені акти індивідуальної дії у межах спірних правовідносин вважаються скасованими в силу положень пункту 56.9 статті 56 ПК України з тих підстав, що контролюючим органом не надано належних доказів надіслання Позивачу у встановлений законом строк вмотивованого рішення на його скарги від 24 вересня 2019 року за №878 та за №788 про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суди правильно виходили з того, що наведене утворює самостійні підстави вважати скаргу задоволеною повністю на користь платника. Визнання ж скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржені рішення контролюючого органу з цього часу припинили регулюючу дію та не створюють для платника податків юридичного обов`язку.
Такі висновки ґрунтуються на чіткій та послідовній практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 03 квітня 2020 року у справі №815/1701/17, від 10 квітня 2020 року у справі №820/6164/16, від 12 січня 2021 року у справі №2а-12928/12/2670.
Як вже зазначалось, касаційний суд в силу положень статті 341 КАС України зв`язаний межами касаційного перегляду та переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи окреслені межі касаційного перегляду, Суд також звертає увагу і на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувались ані Позивачем, ані Відповідачем, як і відсутні такі доводи та вимоги у касаційній скарзі.