ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/17777/18
адміністративне провадження № К/9901/3188/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Колоди Д.О.,
представника відповідача Диби Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року (суддя: Донець В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (судді: Карпушова О.В., Епель О.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛРП Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛРП Україна (далі - ТОВ "ЛРП Україна", позивач) звернулось до суду з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи та мало наслідком неправильне вирішення справи по суті. Наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України".
Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ЛРП Україна" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.04.2018 № 229/26-15-14-02-04/35211114.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся, на загальну суму 680.826,00 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 3129,00 грн та за 2017 рік у сумі 677.697,00 грн, завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 5.005.219,00 грн; пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.
25 квітня 2018 року позивачем були подано заперечення на Акт перевірки від 17.04.2018 № 229/26-15-14-02-04/35211114, до яких долучено копію договору позики від 02.06.2008 №3 та договору про внесення змін та доповнень до нього, копію реєстраційного свідоцтва Національного банку України, аналіз рахунку 714 "Дохід від операційної курсової різниці" за 2015, 2016 та 2017 роки, витяг з постанови Національного банку України про заборону дострокового погашення позики.
Листом від 07.05.2018 №20948/10/26-15-14-02-04 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень та беручи до уваги додаткову інформацію, що не була врахована під час перевірки, з метою повного з`ясування обставин справи та винесення об`єктивного висновку, буде призначено позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження з 01.06.2018.
В подальшому ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛРП Україна" з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 14.06.2018 №387/26-15-14-02-04/35211114.
Під час перевірки встановлено, що ТОВ "ЛРП Україна" (позичальник) укладено договір позики від 02.06.2008 №3 з нерезидентом - юридичною особою "Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед (Лондон) (позикодавець), предметом договору є надання позичальнику позики, що становить 10.000.000,00 доларів США, з відсотковою ставкою у розмірі 11% річних. Термін погашення позики - 30.06.2018.
В ході аналізу оборотно-сальдових відомостей з бухгалтерського рахунку 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті" встановлено, що підприємством за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 кредиторська заборгованість за кредитом не погашалась грошовими коштами.
Відповідно до оборотно-сальдових відомостей бухгалтерського рахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" встановлено, що підприємством за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 заборгованість у сумі 7.613.482,63 грн (271.258,85 доларів США) за відсотками на суму кредиту не погашалась грошовими коштами.
Згідно з договором від 18.05.2017 про внесення змін до договору позики від 02.06.2008, заборгованість зі сплати частини позики, належної до сплати позичальником відповідно до договору у розмірі 200.000,00 доларів США списується з 31.05.2017 та не підлягає сплаті позичальником.
Відповідно до бухгалтерського рахунку 945 "втрати від операційної курсової різниці" встановлено суму нарахованих курсових різниць, що склала в 2015 році - 5.538.848,00 грн, в 2016 році - 2.519.145,00 грн, в 2017 році - 568.253,00 грн.
Відповідно до бухгалтерського рахунку 714 "Дохід від операційної курсової різниці" встановлено суму нарахованих курсових різниць, що склала в 2015 році - 1.265.516,00 грн, в 2016 році - 756.972,00 грн, в 2017 році - 568.253,00 грн.
Як наслідок, податковим органом встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 214.492,00 грн за 2017 рік та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 5.005.219,00 грн; пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.
03 липня 2018 року за результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених контролюючим органом порушень винесено податкові повідомлення-рішення: №00007871402, відповідно до якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток к розмірі 5.005.219,00 грн, та податкове повідомлення рішення №00007851402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за податковими зобов`язаннями у розмірі 214.492,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53.623,00 грн.
За результатами досудового оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 31.08.2018 №28248/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а, відтак, винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними, неправомірними та підлягають скасуванню.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, (П(С)БО 16) до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).
У відповідності до пункту 29 П(С)БО 16 до складу інших витрат включаються, зокрема, втрати від неопераційних курсових різниць.
Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею