ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1245/17
адміністративне провадження № К/9901/47454/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача Бугайова А.О.,
самопредставника відповідача -Норець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді: Попко Я.С., Хобор Р.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Вог Трейдинг" (далі - Товариство) звернулось із позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №00062414-06, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 305 934,5 грн, в тому числі штраф 48 435 311,5 грн.
В обґрунтування позовних вимоги вказує, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною бухгалтерською документацією.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача Державної фіскальної служби на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Вог Трейдинг" зареєстроване як юридична особа 04.10.2012 року. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.10.2012 року за №63356, з 01.01.2015 року перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС.
Офісом ВПП ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "КОНСАЛТКОМ", ТОВ "АРЕАЛ СОФТ ГРУП", ТОВ "Ленсі Груп" за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 03.08.2017 року №2683/28-10-14-06/38390515.
Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 96 870 623 грн, в тому числі за січень 2016 року на суму 9 418 467 грн та за лютий 2016 року в сумі 87 452 156 грн.
На підставі акта перевірки Офісом ВПП ДФС винесено податкове повідомлення - рішення від 31.08.2017 року №00062414-06, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 305 934,5 грн, в тому числі штраф 48 435 311,5 грн.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством доведено правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських операціях з ТОВ "КОНСАЛТКОМ", ТОВ "АРЕАЛ СОФТ ГРУП", ТОВ "Ленсі Груп" та включено у витрати підприємства. Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Висновки Офісу ВПП ДФС про відсутність реального характеру відносин між позивачем та вищевказаними контрагентами, на думку суду першої інстанції, ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з`ясування контролюючим органом реального майнового стану суб`єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2017 року у справі №757/59251/16-к та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.07.2016 року у справі №183/3238/16 встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ "Ленсі Груп" та ТОВ "Альтерра Трейдинг".
Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
За приписами підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 ПК України, виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов`язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.
Таким чином, дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Ленсі Груп" - продавець, в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ "Вог Трейдинг" - покупець, в особі директора Гриненко Т.В., було укладено Договір купівлі-продажу від 15.01.2016 року №1501/1.
Предметом договору є зобов`язання продавця передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, в подальшому викладенні іменовані товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, в період з 21.01.2016 року по 28.01.2016 року Товариством здійснено 100% передоплату за даним догово