ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 814/48/18
адміністративне провадження №К/9901/69318/18, К/9901/17568/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (головуючий суддя - Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Бойко А.В., Осіпов Ю.В.), а також на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (головуючий суддя - Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Бойко А.В., Осіпов Ю.В.) у справі №814/48/18, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня до 17 травня 2013 року в сумі 13 335,42 грн. та за період з 18 травня 2013 року до 20 березня 2015 року в сумі 294 649,04 грн., а всього 307 984,46 грн.;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період з 13 квітня 2013 року до 20 березня 2015 року;
- допустити рішення до негайного виконання.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно звільнив його з посади начальника Черкаської митниці. В судовому порядку наказ про його звільнення був скасований, але поновлення на посаді не відбулось внаслідок того, що відповідач не видав наказ про поновлення позивача на займаній посаді. Позивач наголошує на наявності у нього права на відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до ухвалення судового рішення, а також з часу невиконання рішення суду і до дня досягнення ним 65-річного віку. Також, позивач зазначає, що мав право на щорічну основну відпустку, яку не використав, а тому просить виплатити компенсацію за таку невикористану відпустку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) задоволено.
Стягнуто з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2013 року до 17 травня 2013 року в сумі 13 335,42 грн. (тринадцять тисяч триста тридцять п`ять гривень сорок дві копійки).
Стягнуто з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2013 року до 20 березня 2014 року в сумі 116 208,66 грн. (сто шістнадцять тисяч двісті вісім гривень шістдесят шість копійок).
Стягнуто з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, в розмірі 19 050,60 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят гривень шістдесят копійок). В цій частині рішення суду звернуто до негайного виконання.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що резолютивна частина постанови Миколаївського окружного адміністративного суду, окрім визнання протиправним і скасування наказу від 11 квітня 2013 року №555-к, містить окремий п. 3, яким на відповідача покладено обов`язок поновити позивача на посаді начальника Черкаської митниці. Разом із тим, відповідач, окрім видання наказу від 5 серпня 2013 р. № 1073-к, який по суті правового значення не мав, не вжив жодних інших заходів для поновлення позивача на посаді відповідно до рішення суду. Суди врахували, що позивач після прийняття відповідачем наказу від 5 серпня 2013 р. № 1073-к повідомляв останнього про неможливість приступити до роботи на посаді начальника Черкаської митниці, у зв`язку із тим, що на цю посаду була призначена інша особа, та просив вжити заходи для допущення його до роботи, на що відповідач надіслав листа, в якому повідомив позивача, що із скасуванням наказу від 11 квітня 2013 р. № 555-к трудові правовідносини між ним та позивачем фактично поновлені, а також помилково зазначив, що судами не приймалось рішення про поновлення позивача на посаді начальника Черкаської митниці. Вищенаведені обставини суди визнали такими, що свідчать про невжиття відповідачем всіх заходів для реалізації судового рішення, адже позивач так і не приступив до роботи і 20 березня 2014 року досяг граничного 65-річного віку перебування на державній службі. Враховуючи, що в судовому порядку встановлена протиправність рішення відповідача про звільнення позивача і КЗпП України передбачає обов`язковість присудження незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди визнали наявність підстав для присудження позивачу 13 335,42 грн. Стосовно іншої частини заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто з наступного дня після ухвалення судового рішення до дня досягнення позивачем 65-річного віку, суди вказали, що оскільки позивач не з власної вини так і не приступив до роботи на посаді начальника Черкаської митниці, і доказів звільнення позивача з 12 квітня 2013 року відповідач суду не подав, позивач має право на виплату середньої заробітної плати за цей період. З приводу обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приймає до уваги висновок судового експерта № 349/3050 судової-економічної експертизи (а. с. 61-71), відповідно до якого за перший період (з 12 квітня 2013 р. і до 17 травня 2013 р.) середній заробіток позивача склав 13 335,42 грн., а за другий період (з 18 травня 2013 р. до 20 березня 2014 р.) - 135 259,26 грн. Також суди вказали, що за період, який минув після ухвалення Миколаївським окружним адміністративним судом свого рішення і до досягнення позивачем 65-річного віку, який складає майже 1 рік, позивач, на підставі норм Закону України "Про відпустки", мав право на щорічну основу відпустку, яку він не міг використати з об`єктивних причин, відповідно, на теперішній час на підставі ст. 24 названого Закону, позивач має право вимагати від відповідача компенсацію за таку відпустку.
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Ухвалено додаткове судове рішення в адміністративній справі №814/48/18, яким задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про зобов`язання Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 13 квітня 2013 року до 20 березня 2014 року.
Зобов`язано Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 13 квітня 2013 року до 20 березня 2014 року.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі суди попередніх інстанцій вказали, що в мотивувальній частині ухваленого рішення в цій справі судом було вказано, що за період, який минув після ухвалення Миколаївським окружним адміністративним судом свого рішення про поновлення позивача на посаді і до досягнення ним 65-річного віку, який складає майже 1 рік, позивач, на підставі норм Закону України "Про відпустки", мав право на щорічну основу відпустку, яку він не міг використати з об`єктивних причин, відповідно, на підставі ст. 24 Закону України "Про відпустки", позивач має право вимагати від відповідача грошову компенсацію за таку відпустку. В той же час, дослідивши докази щодо цієї вимоги, суд в резолютивній частині рішення не вирішив її, а тому маються підстави для ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
27 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що у нього відсутні підстави здійснювати виплати особам, які не є і не були працівниками ДФС України. Вказує, що ДФС України не має жодного відношення до нарахування та виплати позивачу заробітної плати, адже табелювання використання робочого часу, нарахування та виплата заробітної плати начальнику Черкаської Митниці здійснювалось Черкаською Митницею, яка і повинна бути належним відповідачем у справі. Також зазначає, що позивач після скасування на виконання судового рішення наказу про його звільнення з власної ініціативи не приступив до виконання своїх обов`язків на посаді начальника Черкаської митниці, не з вини ДФС. Вважає, що Міністерством доходів і зборів було вжито всіх заходів щодо відновлення трудових відносин з ОСОБА_1, проте останній не виявив бажання здійснювати трудову діяльність. Отже, враховуючи відсутність позивача на робочому місці, ДФС України вважає відсутніми підстави для нарахування і виплати позивачу грошової винагороди за період з 18.05.2013 по 10.03.2015 за виконання ним службових обов`язків на посаді начальника Черкаської митниці. Також скаржник посилається на те, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №814/1847/13-а позивачу відмовлено у прийнятті додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь заробітної плати за період з 13.04.2013 по 20.03.2014.
24 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування вказаної касаційної скарги відповідач посилається на доводи, аналогічні наведеним при поданні касаційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу ДФС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, в якому вказує на відсутність правових підстав для її задоволення. Зазначає, що ДФС України є правонаступником Міністерства доходів і зборів, а отже саме у нього наявні повноваження на прийняття на роботу та звільнення з роботи керівників територіальних органів Міндоходів України. Вказує, що визначення розміру окладу, виділення коштів на виплату заробітної плати начальнику Черкаської митниці згідно кошторису також є компетенцією відповідача. Також позивач посилається на фактичне виконання відповідачем рішень судів попередніх інстанцій в цій справі в частині нарахування і виплати йому грошової компенсації за невикористану відпустку за період 13.03.2013 - 20.03.2014 у сумі 13491,12грн.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, з 18 квітня 2011 року і до 12 квітня 2013 року він займав посади виконуючого обов`язки та начальника Черкаської митниці (а. с. 21-22).
12 квітня 2013 року відповідач своїм наказом від 11 квітня 2013 року №555-к звільнив позивача із займаної посади на грубе порушення службових обов`язків.
Позивач оскаржив цей наказ в судовому порядку і 17 травня 2013 року у справі № 814/1847/13-а Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким визнано протиправним і скасовано наказ від 11 квітня 2013 року №555-к та зобов`язано поновити позивача на посаді начальника Черкаської митниці (а. с. 10). Рішення суду переглядалось в апеляційному та касаційному порядку і залишено без змін.
На виконання рішення суду, відповідач видав наказ від 5 серпня 2013 року №1073-к, яким скасував наказ від 11 квітня 2013 року №555-к про звільнення позивача (а. с. 83).
Позивач після прийняття відповідачем наказу від 5 серпня 2013 року №1073-к повідомляв останнього про неможливість приступити до роботи на посаді начальника Черкаської митниці, у зв`язку із тим, що на цю посаду була призначена інша особа та просив вжити заходів для допущення його до роботи, на що відповідач надіслав листа, в якому повідомив позивача, що із скасуванням наказу від 11 квітня 2013 року №555-к трудові правовідносини між ним та позивачем фактично поновлені, а також зазначив, що судами не приймалось рішення про поновлення позивача на посаді начальника Черкаської митниці (а. с. 86-87).
Із постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 р. у справі №814/542/14 вбачається, що позивач звернув виконавчий лист, виданий у справі №814/1847/13-а, до примусового виконання і в рамках виконавчого провадження відповідач був двічі оштрафований за невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді начальника Черкаської митниці (а. с. 11-13).
20 березня 2014 року позивач досяг граничного 65-річного віку перебування на державній службі.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Пункт 1 Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, встановлює, що цей нормативний акт застосовується до правовідносин, що стосуються розрахунку заробітної плати, яку належить виплатити у випадку, зокрема, вимушеного прогулу.