ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 802/82/16-а
адміністративне провадження № К/9901/5759/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору: відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Сала П.І. (доповідач), Слободонюка М.В., Яремчука К.О., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сапальової Т.В. (доповідач), Капустинського М.М., Смілянця Е.С.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини та Державна казначейська служба України, в якому просив:
1.1. визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України";
1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, проведеного на підставі рішення Європейського суду з прав людини, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України.
2. Під час судового розгляду справи судом першої інстанції позивач на підставі статей 51, 137 КАС України змінив раніше заявлені позовні вимоги та просив суд визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі "ОСОБА_1 та інші проти України"; зобов`язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, що встановлений станом на 08.10.2015 р. та визначений Арбітражним керуючим-розпорядником майна ДАК "Укрресурси" в листі-довідці № 51 від 10.10.2015 р. і затверджений ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2015 р. у справі № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" в сумі 1 900 147,03 грн. першої черги задоволення, без врахування втраченої частини коштів при затримці термінів виплати та інфляції, для виконання рішення Європейського суду з прав людини у не виконаній частині, та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України.
3. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" державу Україну зобов`язано у тримісячний строк виконати рішення національних судів, наведених у додатку до рішення. Відповідно до вимог чинного законодавства Міністерство юстиції України є органом, відповідальним за виконання рішень Європейського суду з прав людини. Однак відповідачем лише частково забезпечено виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 та на рахунок позивача перераховано кошти, присуджені йому рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 та рішеннями Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 та від 06.04.2007. Разом з тим, тривалий час не виконуються рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 щодо проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з роботи в ДАК "Укрресурси". Зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" (виконавче провадження ВП № 44360795) вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_1 невиплаченої йому станом на жовтень 2015 року заборгованості ДАК "Укрресурси" за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, однак залишаються невиконаними, в сумі 1 188 937 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
5. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року прийнято звіт Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а.
6. 21 вересня 2020 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами, в якій просить суд скасувати вищезазначену ухвалу та зобов`язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виплатити позивачу невиплачені суми заробітної плати, що були утримані банківською установою при здійсненні відповідачем переказу коштів, провести розрахунок та виплату частину втрачених коштів при затримці у їх виплаті з урахуванням алгоритму, зазначеного в листі начальника Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини від 20.11.2015.
7. Заява мотивована тим, що після прийняття судом звіту від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а, виникли нові обставини, що істотно впливають на виконання рішення суду та прийняття судом звіту від відповідача. Так, позивач зазначає, що під час розгляду справи за № 802/1594/16-а у Сьомому апеляційному адміністративному суді, судом апеляційної інстанції було витребувано лист начальника Департаменту виконання рішень ЄСПЛ від 20.11.2015, адресований Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ щодо застосування пені, її математичного розрахунку, роз`яснення алгоритму нарахування пені, порядку виплати заявникам коштів та відшкодування по рішенням ЄСПЛ тощо. 01.09.2020 під час ознайомлення з матеріалами вказаної справи та, відповідно, із зазначеним листом, позивачу стали відомі нові обставини, про які він не знав під час розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом звіту Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та винесення ухвали від 29.08.2016, а саме те, що витрати на перерахунок коштів зобов`язана брати на себе держава, а не утримувати їх із належних заявнику сум. Натомість на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а та рішення ЄСПЛ заявник отримав кошти в сумі 1182992,61 грн, тобто на 5944,69 грн менше ніж присудив суд. Це пояснюється утриманням банківської комісії, яку, з огляду на вищезазначений лист, мала сплатити держава. Відтак заявник вважає, що відповідач не в повному обсязі виконав рішення суду, а тому підстав для прийняття судом звіту не було. Отже, на думку заявника, існують підстави для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі № 802/82/16-а у відповідності до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
8. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що визначена судом сума в розмірі 1188937,30 грн є сумою, що була стягнута на користь заявника саме за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, та які перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби України. Оскільки згідно з 04.08.2016 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03.08.2016 присуджені кошти в повному обсязі перераховані на рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", доводи заявника про неповне виконання відповідачем рішення суду є необґрунтованими.
10. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
11. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
11.1. В іншій частині ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.
12. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, якою прийнято звіт відповідача про виконання судового рішення, не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд даної справи, тому не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається порушення судами норм матеріального та процесуального права.
14. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що згідно п.1 ч.1 ст. 241 КАС У, ухвала суду є видом судового рішення. Згідно ч.1 ст. 361 КАСУ судове рішення (мова про ухвалу), яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Немає мови про закінчення розгляду справи по суті, а йде мова про розгляд справи, а суд за заявою її розглянув. Позивач вважає, що його заява про перегляд судового рішення, яким є ухвала суду є правомірною.
15.1. Позивач зазначає, що апеляційна інстанція невірно застосувала норми п.1 ч.1 ст.241, п.17 ч.1. ст.294, ч.1 ст.361 КАС України, що призвело до неправильного висновку і рішення суду. Також зазначає, що судом не враховано припис пункт а) ч.2 ст. 10 ЗУ" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" тому, що його право не відновлено, оскільки він не отримав всю суму коштів. Не застосовано припис, що закріплений в ст.1 Першого Протоколу Конвенції "Захисг права власності".
15.2. Скаржник також звертає увагу, що попередніми судовими інстанції в оскаржуваних рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 802/292/17-а, від 03.01.2019 у справі №802/2272/16-а, що передбачено п.1 ч.4 ст.328 КАС України. Не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.07.2019, що висновки судів попередніх інстанцій щодо закінчення виконавчих проваджень з виконання рішення ЄСПЛ не відображають реальності та повноти виконання зазначеного рішення, а лише свідчить про їх закінчення, а не про повне та фактичне виконання, координацію виконання, яку зобов`язано здійснити Уповноваженого.
15.3. Позивач зазначає, що в судових рішеннях зазначено обставини, що йому була перерахована загальна сума 1900 147,03 грн, та інші, що є некоректно, бо з цих сум утримувалась Банківська комісія ( від 0,5% до 2,0%) і на його особистий рахунок надходили менші суми, ніж зазначені в судових рішеннях. Комісію зобов`язана оплачувати держава. Вказує, що аналіз судових рішень касаційної інстанції із ЄДРСР показав, що такої практики Верховний Суд ще не напрацював і відсутня правової позиції Верховний Суду у подібних правовідносинах.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.