ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа №826/15164/16
адміністративне провадження №К/9901/1818/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Восток" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.) у справі №826/15164/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Восток" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Восток" (надалі - позивач, товариство, підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (надалі - відповідач, податковий орган), Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2016 року №0000021402/1911, №0000011402/1902; рішення Головного управління ДФС в Донецькій області про результати розгляду скарги від 20 квітня 2016 року № 2014/10/05-99-10-01-12-1; рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19 травня 2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2016 року № 0000021402/1911 та №0000011402/1902 скасовано, а адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 5 лютого 2016 року № 0000021402/1911 та №0000011402/1902. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року залишено без змін. Стягнуто на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області судові витрати в розмірі 58425,69 грн.
Позивач 21 листопада 2018 року звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про виправлення описки і арифметичної помилки та/або винесення додаткового рішення в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року.
У вказаній заяві позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції стягнуто з відповідача судовий збір на користь позивача у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Зазначає, що у розрахунку розміру судових витрат, які підлягають стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суд апеляційної інстанції допустив описку і очевидну арифметичну помилку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у задоволені заяви відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю підстав для виправлення описки, арифметичної помилки або прийняття додаткового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції вмотивував своє рішення щодо розподілу судових витрат між сторонами з урахуванням наданих сторонами доказів.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача та виправити описку і очевидну арифметичну помилку у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, яким (враховуючи, що на користь товариства вже було стягнуто судові витрати у розмірі 58 425,69 грн) стягнути на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 77 303,53 грн.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невідповідність прийнятої ухвали матеріалам справи. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції стягнуто з відповідача судовий збір на користь позивача у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Зазначає, що у розрахунку розміру судових витрат, які підлягають стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача апеляційний суд допустив описку і очевидну арифметичну помилку. Вважає, що суд апеляційної інстанції, повинен був обраховувати їх розмір із суми судового збору, сплаченого підприємством за вимоги майнового характеру (як за подання позову, так й за подання апеляційної скарги). На думку скаржника, розрахунок судових витрат, що мають бути повернуті позивачу повинен здійснюватися наступним чином: 54291,69 грн (сума, що була сплачена позивачем в якості судового збору за подання позовної заяви в частині вимог майнового характеру) + (54291,69 грн х 150% = 81 437,53 грн (сума судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги щодо оскарження рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог майнового характеру); 54 291,69 грн + 81 437,53 грн = 135 729,22 грн - 58 425,69 (стягнута сума за рішенням апеляційного суду) = 77 303,53 грн.
Відповідачем 25 лютого 2019 року подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Спірним питанням є визначення судом апеляційної інстанції розміру судових витрат, зокрема, суми судового збору за подання позову та апеляційної скарги, виходячи з часткового задоволення апеляційної скарги, часткового задоволення позовних вимог та того, що предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняті податковими органами за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.
Частиною першою статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду виявленого описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Вказана норма передбачає можливість після постановлення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому, опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Опискою вважається також помилка у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним тощо.
Вирішуючи питання про виправлення описок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати остаточний результат розгляду справи для сторін, а усуває лише окремі технічні недоліки, які можливо заважатимуть виконанню рішення, чи роблять зв`язок між наявною доказовою базою та висновками суду менш видимим, хоча і не заперечують цього зв`язку. Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення, тоді як зміна змісту судового рішення шляхом виправлення описки порушує правило незмінності судового рішення.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
В заяві про виправлення описки і арифметичної помилки та/або винесення додаткового рішення доводи позивача зводяться до того, що останній не погоджується з розміром присуджених на його користь витрат, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно їх обрахував в зв`язку з чим їх розмір має бути більшим.
Отже, позивач у заяві фактично просить змінити зміст як описової, так і резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги, що є неприпустимим під час виправлення описки, в силу приписів статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо прийняття в даному випадку додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Верховний Суд дійшов висновку, що у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та розглянуто усі клопотання, зауваження позивача та вирішено питання щодо усіх заявлених позовних вимог, які ним були викладені у адміністративному позові та апеляційній скарзі, вирішено питання розподіл судових витрат.
З огляду на викладе, підстави для винесення додаткового рішення відсутні.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції вмотивував своє рішення щодо розподілу судових витрат між сторонами з урахуванням наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що заява про виправлення описки і арифметичної помилки та/або винесення додаткового рішення не підлягає задоволенню.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що належним способом захисту позивачем свого інтересу у випадку не погодження із розподілом судових витрат у цій справі є звернення з касаційною скаргою саме на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року в частині розподілу судових витрат.
Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -