ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа №420/2489/20
адміністративне провадження №К/9901/4458/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/2489/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Димерлій О.О., судді Шляхтицький О.І., Єщенко О.В.), ухвалену за наслідками розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, що полягають у невчасному опрацюванні та наданні подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення позивача, невчасному виконанні відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не визначенні відповідачем у трудовій книжці позивача норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні позивачу письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, у ненаданні відповідачем повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації позивача від 03 лютого 2020 року №2-1/2020;
1.2. зобов`язати відповідача надати вичерпну належну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації позивача від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, доповнити запис трудової книжки позивача стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, а саме: частини 1 статті 38 та пункту 5 частини 1 статті 36 в їх сукупності як правової підстави звільнення позивача згідно Кодексу законів про працю України,
1.3. виплатити йому середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини,
1.4. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну позивачу через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а саме: Міністерства юстиції України в розмірі 17000,00 грн.
1.5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №605-р ОСОБА_1 призначено Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини і ця посада відносилась до посад державної служби. 10.11.2015р. ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Кабінету Міністрів України із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 24.11.2015р., яку Департаментом документообігу та контролю Секретаріату КМУ зареєстровано о 10год. 25хв. 10 листопада 2015р. за вхід.№45567/0/1-15. У подальшому, 11.11.2015р. ОСОБА_1, через Міністерство юстиції України, звернувся до Прем`єр міністра України із заявою про залишення заяви від 10 листопада 2015р. без розгляду, та із заявою про звільнення з посади з 01.12.2015р. у зв`язку з сімейними обставинами, станом здоров`я та відсутністю житла у м. Києві, за статтею 38 Кодексу Законів про працю України, яка ним потім не відкликалась, та не змінювалась. Додатково до Міністерства юстиції України ОСОБА_1 подавався лист Інституту законодавства Верховної Ради України від 11.11.2015р. №22/717-14, скерований Кабінету Міністрів України щодо звільнення ОСОБА_1 з переведенням до подальшої роботи в Інститут законодавства ВРУ, та заява від 11.11.2015р., адресована Прем`єр міністру України, про звільнення з посади Уповноваженого із переведенням до подальшої роботи в Інститут законодавства ВРУ з 01.12.2015р. У зв`язку з відсутністю бажання продовжувати роботу на посаді Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_1 01.12.2015р. припинив виконання трудових (службових) обов`язків та у період з 26.12.2015р. по 03.01.2016р. перебував поза межами України з приватною метою, а також з 01.12.2015р. знаходився на амбулаторному лікуванні. Однак, Розпорядженням КМУ від 16.12.2015р. №1357-р ОСОБА_1 звільнено з посади Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у зв`язку з переходом на іншу роботу. Згодом позивачу стало відомо, що його трудову книжку за відсутності його згоди протиправно передано до Інституту законодавства ВРУ. Крім того, позивач вважає, що на підставі частини першої статті 116 КЗпП України про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Однак, Міністерство юстиції України вказаних приписів трудового законодавства не виконало. До того ж, на думку позивача, запис про звільнення з займаної посади, який наявний у його трудовій книжці, не містить вказівок на статтю, пункт КЗпП або норму іншого закону, з урахуванням якої ОСОБА_1 звільнено. Отже, неналежно оформлена трудова книжка не вважається виданою належним чином, а тому МЮУ у межах спірних правовідносин зобов`язане виконати вимоги пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58. Також, позивач стверджував, що його запит про доступ до публічної інформації від 03.02.2020р. №2-1/2020 Міністерство юстиції України розглянуло неналежним чином. Указане завдало ОСОБА_1 втрат матеріального та немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, та інших негативних явищ. Окрім того, на думку позивача, Міністерство юстиції України неправомірно призначило Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) уповноваженим представником Міністерства юстиції України в судах.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
2.2. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не надання ОСОБА_1 повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, а саме: яка конкретно службова особа (службові особи), із зазначенням посади, прізвища, ім`я, по-батькові, яка (які) не є Урядовим Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, призначеним Кабінетом Міністрів України, виконувала(ли) обов`язки Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 01 червня по 31 грудня 2015 року, із вказівкою в які конкретно дати такі конкретні службові особи (особа) виконували ці обов`язки; в який день та в який спосіб ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, за якою ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади; яка посадова особа Міністерства юстиції України та у який конкретно день (дні) здійснила заповнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 за умов його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, здійснила ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про його звільнення; чи було здійснено видачу трудової книжки ОСОБА_1 та його ознайомлення з відповідним наказом у день його звільнення чи в інший день, чи було це здійснене особисто ОСОБА_1 чи в інший спосіб.
2.3. Зобов`язано Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 повну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, а саме: яка конкретно службова особа (службові особи), із зазначенням посади, прізвища, ім`я, по-батькові, яка (які) не є Урядовим Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, призначеним Кабінетом Міністрів України, виконувала(ли) обов`язки Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з 01 червня по 31 грудня 2015 року, із вказівкою в які конкретно дати такі конкретні службові особи (особа) виконували ці обов`язки; в який день та в якій спосіб ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, за якою ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади; яка посадова особа Міністерства юстиції України та у який конкретно день (дні) здійснила заповнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 за умов його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснила ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про його звільнення; чи було здійснено видачу трудової книжки ОСОБА_1 та його ознайомлення з відповідним наказом у день його звільнення чи в інший день, чи було це здійснене особисто ОСОБА_1 чи в інший спосіб.
2.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Міністерства юстиції України, що полягають у невчасному опрацюванні та наданні подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення ОСОБА_1, невчасному виконанні відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не визначенні відповідачем у трудовій книжці позивача норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні позивачу письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення; зобов`язання Міністерства юстиції України доповнити запис трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, а саме: частини першої статті 38 та пункту 5 частини першої статті 36 в їх сукупності як правової підстави звільнення позивача згідно Кодексу законів про працю України, виплатити позивачу середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки позивача стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
3.1. У вказаній частині позовних вимог прийнято нове рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
3.2. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року залишено без змін.
4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у цій справі в частині позовних вимог, які залишено без розгляду, відмовлено і залишено в силі постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі №420/2489/20.
4.1. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов у зв`язку з тим, що наведені заявником обставини не належать до нововиявлених у розумінні статті 361 КАС України.
ІІІ. Касаційне оскарження
4.2. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення його позовних вимог без розгляду та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог щодо захисту та відновлення його трудових прав у повному обсязі.
4.3. Підставами звернення з касаційною скаргою позивач зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
4.4. На обґрунтування підстави оскарження позивач зазначає про те, що після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення в ці справі за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції він 29 жовтня 2020 року звернувся до відповідача з заявою, у якій просив забезпечити повне т а невідкладне виконання судового рішення щодо надання йому повної, вичерпної та достовірної публічної інформації на його запит, а також сплатити присуджені рішенням та постановою суду коштів судового збору. Також просив залучити службових осіб до проведення службового розслідування за встановленим у судовому порядку фактом порушення службовими особами МЮУ законодавства про публічну інформацію та його прав щодо ймовірної прихованої мети такого порушення його прав, притягти винних осіб до відповідальності та повідомити позивачу про результати такого розслідування за вказаною ним адресою.
4.5. У відповідь на цю заяву позивачу МЮУ надіслало лист "Щодо розгляду запитів" №9923/14/-20 від 30 листопада 2020 року та лист "Щодо розгляду заяв" №9924/14/-20 від 30 листопада 2020 року, у яких міститься відмова у проведенні службового (дисциплінарного) розслідування щодо службових осіб МЮУ, які не надали йому запитувану публічну інформацію. Вказане, на думку позивача, свідчить, що МЮУ має очевидний намір приховати від нього обставини ймовірної зацікавленості службових осіб у переховуванні від нього та інших осіб справжніх обставин його звільнення з посади Уповноваженого. Крім цього, позивача повідомлено про повторний розгляд його запиту та надано відповідь на три запитання його запиту. Проте, позивач вважає надану інформацію неповною, некоректною та новою, яку відповідачем не було надано раніше добровільно до початку розгляду цієї справи.
4.6. Позивач вважає, що відповідач уперше в цих листах повідомив йому важливу обставину, яку він не знав і не міг знати після свого звільнення з посади Уповноваженого та яку МЮУ не повідомляло йому у першій відповіді на запит та під час розгляду у суді.
4.7. Крім цього, позивач вказує, що, зважаючи на надану йому неповну інформацію та надання нових відомостей на виконання рішення суду, він 07 грудня 2020 року електронною поштою звернувся з новим запитом до МЮУ про надання публічної інформації.
4.8. У відповідь на цей запит відповідач надіслав йому листа від 16 грудня 2020 року №56746/ПІ-Б-4621/14.1 про те, що з 02 до 28 грудня 2015 року керівник секретаріату виконувала обов?язки Урядового уповноваженого, чим, на думку позивача, вперше офіційно визнав, що у цей період його не було на робочому місці.
4.9. Зважаючи на ці обставин позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в частині вимог позову, які залишені судом без розгляду.
4.10. Як підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивач вказав як нововиявлену ту обставину, що його не ознайомлено про звільнення під підпис у особовій картці.
4.11. Крім цього, вважає, що в означених листах відповідач вказав інші факти, які підтверджують поважність причин пропуску ним строку звернення до суду з цими позовними вимогами, а саме: справжні обставини, які до 30 листопада 2020 року йому були невідомі та він не міг їх знати.
4.12. Також зазначає, що на його заяви надавав йому неповні відповіді, а тому він не одразу зрозумів про порушення своїх прав.
4.13. Позивач вказує, що звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що до 20 листопада 2020 року, до часу опублікування у ЄДРСР ухвали слідчої судді ВАС від 12 листопада 2020 року про інші обставини, які зазначені у цій ухвалі, яка не підлягає оскарженню, йому було невідомо і ці обставини вкрай ймовірно підтверджують приховану мету керівництва МЮУ щодо його звільнення з посади Уповноваженого. Вважає, що зміст цієї ухвали за виключенням питань змісту кримінального провадження сам по собі свідчить про високу ймовірність зацікавленості значної кількості осіб у переховуванні від нього підстав та обставин його звільнення. Така негативна зацікавленість осіб, вкрай ймовірно пов??язаних із відповідачем, за твердженням позивача, є фактором, який унеможливлював з 2015 року його можливість дізнатись про справжні обставини його звільнення з посади Уповноваженого. Така негативна зацікавленість, про докази якої він довідався лише у вказаний час, є обставиною, яка впливає на поважність пропуску строку звернення до суду.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив щодо висловлених у скарзі обґрунтувань про помилковість висновків суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви позивача про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
6. Позивач подав пояснення щодо відзиву відповідача, у якому висловив свою незгоду з викладеними відповідачем у відзиві доводами та просив відмовити у задоволенні відзиву.
IV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до статті 361 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
11. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
12. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
13. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
14. При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
15. Відповідно до статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
16. Згеюдно зі статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.