ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа №1340/3887/18
адміністративне провадження №К/9901/7085/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Гуляк В.В., Святецький В.В.)
у справі №1340/3887/18
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не займається реалізацією алкогольних напоїв, оскільки не має відповідної ліцензії. Вказує на те, що виявлені контролюючим органом під час перевірки алкогольні напої (пиво у кількості 34 пляшки об`ємом 0,5 л.) були придбані ним для особистих потреб. Наголошує на тому, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не ототожнює понять "місце торгівлі" та "місце зберігання". Наголошує на тому, що алкогольні напої були виявлені посадовими особами контролюючого органу у приміщенні магазину, тобто в місці роздрібної торгівлі. Нормами вказаного вище Закону не передбачено обов`язку внесення місць здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру, як місць зберігання алкогольних напоїв. А тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Сакалоша В.М.) позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0040454001 від 02.08.2017;
- стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області 704,80 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що алкогольні напої були виявлені контролюючим органом у магазині, тобто в місці роздрібної торгівлі. Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не передбачає внесення місця здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків Львівського окружного адміністративного суду щодо відсутності у діях позивача порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що алкогольні напої були виявлені контролюючим органом саме в місці роздрібної торгівлі, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), є помилковими, оскільки позивач не має ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, відповідно його магазин не є місцем роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а є незареєстрованим місцем їх зберігання. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначив про правильність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що зберігав алкогольні напої у місці здійснення господарської діяльності для власного споживання, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).
Ухвалою Верхового Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
23 квітня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 24.07.2018 №13/649/4000/ 2624903439 .
Так, посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки магазину позивача, що знаходиться за адресою: Львівська область Турківський район, смт Бориня, вул. Миколайчука, 84А, встановили порушення платником вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 №0040454001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17000,00 грн за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам справи, суд виходить з наступного.
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Згідно з частинами тридцять п`ятою - тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача, суд касаційної інстанції враховує постанову Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 809/1653/15, в якій Суд вказав, що іноді місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою і за таких обставин, суб`єкт господарювання відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняється від обов`язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв. Разом з цим зазначив, що у разі нездійснення суб`єктом підприємницької діяльності у належній йому господарській одиниці, в якій посадовими особами контролюючого органу були виявлені алкогольні напої, реалізації таких напоїв, у діях суб`єкта підприємницької діяльності наявні ознаки складу правопорушення для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв згідно з абзацом 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що позивачем не здійснювалась реалізація алкогольних напоїв, а тому з огляду на їх виявлення посадовими особами контролюючого органу в господарській одиниці, що належить позивачу, доводи відповідача про наявність у діях позивача ознак складу правопорушення для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв згідно з абзацом 11 частини другої статті 17 № 481/95-ВР є цілком обґрунтованими.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача з посиланнями на те, що алкогольні напої були виявлені посадовими особами контролюючого органу у місці реалізації, а тому позивач був звільнений від обов`язку вносити зазначене місце до Єдиного реєстру є помилковими, оскільки, у даному випадку, позивач не здійснював реалізацію алкогольних напоїв у господарській одиниці, в якій посадовими особами контролюючого органу були виявлені алкогольні напої, і зазначена господарська одиниця є саме місцем зберігання цих алкогольних напоїв, а не місцем їх реалізації у розумінні Закону № 481/95-ВР.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,