Постанова
іменем України
8 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 161/684/20
провадження № 51-5905км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030130001164, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Милуші Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Збаражського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2012 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 травня 2013 року, за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 19 червня 2014 року ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 червня 2014 року на підставі ст. 7 Закону України "Про амністію у 2014 році",
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів сторони обвинувачення щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання та необхідності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Враховуючи наведене, ухвала суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, за обставин, зазначених у вироку та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюється.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з вироку суду ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Volkswagen Golf", грубо порушуючи вимоги п. 2.3 (б), п. 12.3, п. 12.4. Правил дорожнього руху, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, проявив безпечність та неуважність,не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив зіткнення з автомобілем "AUDI-100", який зупинився перед пішохідним переходом, після чого автомобіль під керуванням ОСОБА_1 виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки "Mazda CX-7".
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "Volkswagen Golf" - ОСОБА_2 отримав легких та середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що місцевий суд при призначені засудженому основного покарання та вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, врахував ступінь вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, котрий раніше притягувався до кримінальної відповідальності, визнав винуватість у вчиненому та щиро розкаявся, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, а також думку потерпілого, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, призначив ОСОБА_1 покарання, яке є мінімальним, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 286 КК, у виді штрафу та дійшов висновку про можливість не призначати засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом із тим, погоджуючись із висновком місцевого суду, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора зокрема про те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 своїми необережними діями, які виразились в порушенні трьох пунктів Правил дорожнього руху завдав потерпілому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (закритий перелом ключиці), у зв`язку з чим засудженому призначено покарання, яке за своїм розміром не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
До того ж, поза увагою апеляційного суду залишились доводи сторони обвинувачення про те, що місцевий суд безпідставно надав перевагу особистим інтересам обвинуваченого на противагу суспільно небезпечним наслідкам вчиненого порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не було призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового, в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі винного, суд апеляційної інстанції не дав переконливих відповідей на всі її доводи та залишив вирок без зміни.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів, рішення про законність вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання належним чином не обґрунтував.
Крім того, слід звернути увагу на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілого щодо виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною в цьому питанні.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити дані про особу винного, обставини, які впливають на призначення, як основного так і додаткового покарання, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд