Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1-10/13
провадження № 51-1713ск21
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Матієк Т. В., розглянула касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюка Р. В. на ухвалу Житомирського апеляційного суду
від 12 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Встановлені обставини
За вироком Богунського районного суду Житомирської області від 25 листопада
2019 року ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 365 КК, та виправдано за недоведеністю участі у вчиненні злочину.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2021 року апеляцію прокурора Житомирської місцевої прокуратури Грабовича А. Б. залишив без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий апеляційний розгляд через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.
Мотиви Верховного Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись із положеннями
ст. 398 КПК 1960 року.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону
(ст. 371 КПК 1960 року) й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.
Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень особа, яка подає скаргу має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на її думку, допущені судами при їх постановленні, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Проте прокурор вказаних вимог кримінально-процесуального закону при подачі касаційної скарги не дотримався та подав скаргу, яка не відповідає вимогам
ст. 350 КПК 1960 року.
Усупереч наведеним положенням процесуального закону, прокурор у касаційній скарзі доводів, у чому саме, з огляду на вимоги ст. 370 КПК, полягали істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, які конкретно положення КПК 1960 року порушено апеляційним судом та чому їх слід відносити до підстав для скасування рішення апеляційного суду касаційним судом не навів.
Також касаційна скарга прокурора не містить обґрунтування щодо незаконності усіх висновків апеляційного суду, наведених в ухвалі.
Касаційна скарга прокурора не містить обґрунтованих доводів стосовно оцінки апеляційним судом доказів обвинувачення ОСОБА_1 . Так у касаційній скарзі прокурор посилається на частину доказів, що й апеляційний суд, проте дає їм іншу оцінку. Водночас нічого не зазначає стосовно інших доказів, на які послався суд апеляційної інстанції.
Так, зокрема щодо показів свідка ОСОБА_2 як прокурор у касаційній скарзі, так і суд апеляційної інстанції для підтвердження власних аргументів посилаються на показання цього свідка, що містяться у томі 1 (а.с. 87-89), у томі 2 (а.с. 4-5) та у томі 3 (а. с. 11-12), даючи при цьому протилежну оцінку вказаним доказам. У той же час жодних доводів щодо показань свідка ОСОБА_2, наведених в ухвалі апеляційного суду з посиланням на том 1 (а.с. 80-81), том 3 (а.с. 177-188), том 4 (а.с. 43-45 і 130), том 5 (а.с. 252-254), касаційна скарга прокурора не містить.
Аналогічно є однаковими посилання прокурора й апеляційного суду на показання свідка ОСОБА_3 у томі 1 (а.с. 91-95, 237-238) та свідка ОСОБА_4
у томі 1 (а.с.119-122) і томі 2 (а.с. 114-120). Разом із тим касаційна скарга прокурора не містить обґрунтувань стосовно наведених в ухвалі показань свідка ОСОБА_3, які містяться у томі 1 (а.с. 82-84), томі 2 (а.с. 271-274), томі 4 (а.с. 159-160) і томі 6 (а.с. 21-23), а також стосовно показань свідка ОСОБА_4, наведених апеляційним судом із посиланням на том 3 (а.с. 3-5), том 4 (а.с. 101-103) і том 6 (а.с. 21-24).
Згідно зі ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статей 350, 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги - за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК
1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам
ст. 350 КПК 1960 року, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 2
ст. 388 цього Кодексу, пунктів 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК
2012 року відмовити у витребуванні кримінальної справи.