Постанова
Іменем України
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 500/7679/13-к
провадження № 51- 10288 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
засудженого ОСОБА_1,
перекладача Трубнікової С. С.,
в режимі відеоконференції
захисника Ролінського В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Ролінського В. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170150002234, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Колібаш Вулканештського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Румунії та Республіки Молдова, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Вирішено цивільні позови, питання речових доказів та процесуальних витрату провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з 02 травня 2013 року з розрахунком один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 01 травня 2013 року приблизно о 21 год, перебуваючи на території бази відпочинку "Портовик", яка розташована по вул. Польовій, 19, в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, під час раптово виниклої сварки і обопільної бійки між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, умисно, з метою заподіяння смерті двом і більше особам, завдав ножом ОСОБА_2 колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітини зліва, проникаюче в грудну і черевну порожнини, від яких останній помер в лікарні, а також завдав ОСОБА_4 ножове колото-різане поранення на передній поверхні грудної клітини, проникаюче в грудну порожнину, від яких останній помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вважає, що апеляційним судом, при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, не враховано належним чином матеріали, які негативно характеризують засудженого ОСОБА_1, а саме, перебування у міжнародному розшуку за вчинення тяжкого злочину та вчинення на території України особливо тяжких кримінальних правопорушень.
У касаційній скарзі захисник Ролінський В. В. ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення місцевим судом права ОСОБА_1 на захист, оскільки захисника не було повідомлено про дату та час судового засідання і вирок було ухвалено без його участі. Крім того, захисник вказує, що право засудженого на захист було порушено, оскільки на окремі процесуальні дії на досудовому слідстві були залучені захисники, в порушення процедури призначення захисника з безоплатної вторинної допомоги. Стверджує, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг сторони захисту про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу прокурора і просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Крім того, вважала, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Захисник Ролінський В. В. під час касаційного розгляду просив задовольнити подану ним касаційну скаргу, скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Касаційну скаргу прокурора просив залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану захисником касаційну скаргу та заперечив проти касаційної скарги прокурора.
Потерпіла ОСОБА_5 надіслала заперечення, в якому зазначила, що касаційну скаргу прокурора підтримує, а касаційну скаргу захисника підтримує частково, лише в частині скасування ухвали апеляційного суду.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263 КК України в касаційному порядку не оскаржуються.
Нормами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ст. 94 КПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, при зазначених у вироку обставинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, наданими стороною обвинувачення, які всебічно і повно досліджені судом і правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту у касаційній скарзі не спростовані.
Дослідивши усі докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст.115 КК України. Окремі докази судом першої інстанції визнані недопустимими, з огляду на положення ст. 87 КПК України.
Так, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, сукупністю зібраних і взаємоузгоджених по справі доказів, які безпосередньо дослідив. Зокрема, суд першої інстанції мотивував своє рішення показаннями: потерпілої ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_7 про обставини події, внаслідок яких загинули їх рідні - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та очевидцями яких вони були; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 . Крім показань потерпілих та свідків, в основу вироку було покладено докази, які були безпосередньо досліджені, а саме, дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 01 травня 2013 року, відповідно до якого, було вилучено автомобіль, одяг, ніж мисливський зі слідами бурого кольору, змиви з речовини бурого кольору, які було знайдено на місці події; протоколі додаткового огляду місяці події від 02 травня 2013 року; протоколі огляду трупа ОСОБА_2 від 02 травня 2013 року, акті судово-медичного дослідження № 223 від 31 травня 2013 року, висновку експерта №24/223-2013 від 01 червня 2013 року про виявлені ушкодження та причини смерті ОСОБА_2 ; протоколі огляду трупа ОСОБА_3 від 02 травня 2013 року, акті судово-медичного дослідження № 224 від 30 травня 2013 року, висновку експерта № 25/224-2013 від 31 травня 2013 року про виявлені ушкодження та причини смерті ОСОБА_3 ; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 29 травня 2013 року, відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_6 вказала на ОСОБА_36 як на особу, яка завдала її чоловіку - ОСОБА_2 удар ножом, від яких останній помер; висновку експерта № 271 та № 274 від 31 травня 2013 року; висновку експерта № 382 від 13 червня 2013 року про те, що на вилученому 01 травня 2013 року одязі, який належав ОСОБА_36, та ножі, виявлено кров і не виключається її походження від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також змішення слідів поту ОСОБА_1 ; висновку експерта №239 від 06 червня 2013 року про те, що вилучений ніж є клинковою холодною зброєю; висновку експерта № 608 від 22 серпня 2013 року про те, що на одязі вилученому 01 травня 2013 року виявлено сліду поту та його походження не виключається від ОСОБА_1 ; висновку експерта № 36/223-2013 від 06 вересня 2013 року.
Одночасно, судом першої інстанції були визнані недопустимим докази, які були отримані з порушенням норм кримінального процесуального закону, а саме, дані, які містяться у: протоколі пред`явлення особи для впізнання від 03 травня 2013 року ОСОБА_37, протоколі пред`явлення особи для впізнання від 03 травня 2013 року ОСОБА_5, протоколі пред`явлення особи для впізнання від 05 травня 2013 року ОСОБА_25, протоколі пред`явлення особи для впізнання від 05 травня 2013 року ОСОБА_38 ; протоколі слідчого експерименту від 06 травня 2013 року; явці з повинною ОСОБА_1 від 05 травня 2013 року.
Касаційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що незважаючи на виключення зазначених доказів, всі інші наведені у вироку докази, у своїй сукупності, поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки узгоджуються між собою, отримані у спосіб, передбачений КПК України, отже є належними та допустимими.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок суду першої інстанції апеляційних скарг, зокрема, захисника Ролінського В. В. та прокурора, які є аналогічними доводам, викладеним у їх касаційних скаргах, та дав повну та вичерпну відповідь на кожний з доводів, що в них містяться, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника Ролінського В. В. щодо порушення права на захист засудженого ОСОБА_1, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, окремі слідчі дії під час досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 були проведені за участю адвокатів (Романова Е. Ю., Погорілий О. В.), які були призначені слідчим, для здійснення його захисту, з порушенням вимог кримінального процесуального закону, та в подальшому дані протоколи слідчих дій були визнані судом першої інстанції як недопустимими доказами.
Однак, в подальшому захист ОСОБА_1 був здійснений професійними адвокатами під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо нього. Так, інтереси засудженого ОСОБА_1 було представлено адвокатами Волкогоновим О. К., Ролінським В. І., Ролінським В. В., з якими було добровільно укладено угоди про надання правової допомоги та захисту прав засудженого (обвинуваченого).
Крім того, як убачається з матеріалами кримінального провадження, засуджений ОСОБА_1 погодився з тим, що при відсутності захисника Ролінського В. В., його захист здійснює адвокат Волкогонов О. К. Тобто, зазначив про необов`язковість участі одразу двох захисників разом.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції, вважає, що право засудженого ОСОБА_1 на захист порушено не було.
Доводи касаційної скарги захисника Ролінського В. В. про розслідування на даний час кримінального провадження за фактом вчинення злочину слідчим ОСОБА_41 під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 про грубе порушення права на захист останнього, є безпідставними, з огляду на постанову про закриття кримінального провадження від 29 грудня 2018 року, яка є чинною на даний час.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, то колегія суддів касаційного суду вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1, дотримано вимог ст. 50, 65 КК України, оскільки враховано характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, дані, що характеризують засудженого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, перебування на утриманні малолітньої дитини 2008 р.н., наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Обставини, що пом`якшують покарання судом не встановлено. Крім того, судом першої інстанції було дано оцінку причині виниклого конфлікту, який слугував для початку обопільної бійки, що стало передумовою вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Враховуючи зазначене, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що покарання ОСОБА_1 повинно бути призначено не в максимальних межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто, у позбавленні волі на певний строк, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.