Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 686/4729/20
провадження № 61-756св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Хмельницька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Мазурок О. В., від 15 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М., від 17 грудня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він був власником простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" (далі - ВАТ "Хмельницький КХП") у кількості 1 262 715 штук, що складало 10,345 % в статуті ВАТ "Хмельницький КХП".
Прокуратурою Хмельницької області були порушені кримінальні справи стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Хмельницької області
від 28 листопада 2002 року в межах кримінальної справи № 29/2253 було накладено арешт, в тому числі на цінні папери, що належали ОСОБА_1
22 травня 2004 року загальними зборами акціонерів ВАТ "Хмельницький КХП" прийнято рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" (далі - ТОВ "Хмельницький КХП"). Листом
ВАТ "Хмельницький КХП" від 03 серпня 2004 року повідомило
ОСОБА_1, що товариство може викупити акції у нього за умови відсутності обмежень на їх відчуження. ОСОБА_1 дав згоду
ВАТ "Хмельницький КХП" на викуп акцій. Разом з тим, іменні цінні папери, належні позивачу, були обмежені в обігу шляхом їх блокування на особовому рахунку власника, що полягало в забороні їх відчуження на підставі постанови слідчого про накладення арешту від 28 листопада
2002 року.
07 грудня 2004 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку своїм розпорядженням постановила скасувати реєстрацію випуску акцій ВАТ "Хмельницький КХП", анулювати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" від 20 жовтня 1998 року, видане Хмельницьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області від 27 серпня 2012 року знято арешт з майна ОСОБА_1 .
Постановою від 13 грудня 2019 року у справі №686/21680/15-ц Верховний Суд підтвердив законність рішень судів попередніх інстанцій про відшкодування на користь ОСОБА_1 завданої шкоди, яка визначена в розмірі вартості належних йому акцій ВАТ "Хмельницький КХП" в сумі
1 106 009,43 грн.
Позивач вважав, що у зв`язку з накладеним арештом на належні йому акції ВАТ "Хмельницький КХП" в кількості 1 262 714 штук, він не отримав частки в ТОВ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", яке є юридичним правонаступником ВАТ "Хмельницький КХП". Стверджував, що згідно висновку судової економічної експертизи № 05-03/105 від 19 червня
2014 року, виходячи з виплачених товариством у 2011-2012 роках дивідендів та частки в статутному фонді (капіталі) товариства, сума належних до виплати йому дивідендів становить 976 539,32 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку вартість неотриманих дивідендів в сумі 976 539,32 грн, що складає частку в розмірі 10,345 % в статутному фонді (капіталі) товариства, яка належала
ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 вересня 2020 року залучено до участі у справі Хмельницьку обласну прокуратуру в якості правонаступника відповідача - прокуратури Хмельницької області.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не увійшов до складу учасників ТОВ "Хмельницький КХП" та рішення про виплату дивідендів на його користь не приймалося. Позивачем не доведено, що саме внаслідок арешту належних йому акцій
ВАТ "Хмельницький КХП" не було проведено їх обмін на частку у статутному фонді ТОВ "Хмельницький КХП" та не було сплачено йому дивіденди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 січня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/4729/20 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, вважаючи, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 686/21680/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказує на порушення норм процесуального права, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Стверджує, що судами не враховано того, що в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 686/21680/15-ц встановлено, що саме внаслідок накладеного постановою Прокуратури Хмельницької області
від 28 грудня 2002 року арешту на належні ОСОБА_1 іменні цінні папери ВАТ "Хмельницький КХП", він не став учасником
ТОВ "Хмельницький КХП", в результаті чого його акції не були обміняні на частку в ТОВ "Хмельницький КХП", що призвело до зменшення статутного фонду ТОВ, анулювання акцій ВАТ "Хмельницький КХП", припинення
ТОВ "Хмельницький КХП" та невиплати йому дивідендів.
Зазначає, що не мав наміру продавати належні йому акції
ВАТ "Хмельницький КХП", а лише погодився із пропозицією товариства щодо продажу акцій, тоді як не відмовлявся від обміну акцій на частку в ТОВ "Хмельницький КХП", оскільки в порушення чинного законодавства така дія йому не пропонувалась.
Вказує, що судами помилково встановлено, що 17 липня 2012 року та
23 серпня 2012 року слідчий в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області виніс постанови про закриття кримінальних справ проти позивача.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У березні 2021 року засобами поштового зв`язку Хмельницька обласна прокуратура та Державна казначейська служба України подали до Верховного Суду відзиви, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.
При цьому прокурор звертав увагу на те, що судами розглянута подібна справа № 686/29895/18 за позовом ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 27 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року, у справі № 686/21680/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування вартості арештованих іменних акцій задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 вартість неповернутих простих іменних акцій ВАТ "Хмельницький КХП", належних ОСОБА_1, в кількості 1 262 715 штук у розмірі 1 106 009,43 грн.
У зазначеній справі встановлено, що ОСОБА_1 був власником простих іменних акцій ВАТ "Хмельницький КХП" у кількості 1 262 715 штук, що складало 10,345 % в статуті ВАТ "Хмельницький КХП".
Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Хмельницької області від 28 листопада 2002 року було накладено арешт на нерухоме і рухоме майно, в тому числі цінні папери, які належали ОСОБА_1 .
Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Хмельницький КХП"
від 22 травня 2004 року товариство реорганізоване шляхом перетворення у ТОВ "Хмельницький КХП".
У листі ВАТ "Хмельницький КХП" від 03 серпня 2004 року було вказано, що товариство може викупити акції у ОСОБА_1 за умови відсутності обмежень на їх відчуження.
ОСОБА_1 дав згоду ВАТ "Хмельницький КХП" на викуп його акцій. Разом з тим, іменні цінні папери, належні позивачу, були обмежені в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягало в забороні їх відчуження на підставі постанови про накладення арешту на майно від 28 листопада 2002 року.
07 грудня 2004 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку своїм розпорядженням постановила скасувати реєстрацію випуску акцій ВАТ "Хмельницький КХП", анулювати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Хмельницький КХП" від 20 жовтня 1998 року, видане Хмельницьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області від 27 серпня 2012 року знято арешт з майна ОСОБА_1
15 червня 2012 року проведено державну реєстрацію припинення
ТОВ "Хмельницький КХП".
ОСОБА_1 не увійшов до складу учасників ТОВ "Хмельницький КХП" та рішення про виплату йому дивідендів не приймались.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частини перша, шоста
статті 1176 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі Закон № 266/94) визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно пункту 11 частини першої статті 2 Закону № 266/94 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 266/94 у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не увійшов до складу учасників ТОВ "Хмельницький КХП" та рішення про виплату дивідендів на його користь не приймалося. Позивачем не доведено, що саме внаслідок арешту належних йому акцій ВАТ "Хмельницький КХП" не було проведено їх обмін на частку у статутному фонді ТОВ "Хмельницький КХП" та не було виплачено йому дивіденди.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявності підстав для відшкодування шкоди у вигляді неотриманих дивідендів.
Звертаючись з цим позовом до суду, ОСОБА_1, зокрема посилався на те, що через наявність постанови про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно від 28 листопада 2002 року він не отримав від
ТОВ "Хмельницький КХП" дивіденди в сумі 976 539,32 грн.
Згідно зі статтею 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Частиною першою статті 50 Закону України "Про господарські товариства" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
Пунктом б частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2019 року в справі
№ 686/21680/15-ц погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які встановивши, що на пропозицію ВАТ "Хмельницький КХП" ОСОБА_1 дав згоду на викуп належних йому акцій, на які постановою слідчого
від 28 листопада 2002 року було накладено арешт, а в подальшому реєстрацію випуску акцій ВАТ "Хмельницький КХП" було скасовано, свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Хмельницький КХП" анульовано, а юридичну особу - ТОВ "Хмельницький КХП" припинено, стягнули на відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди 1 106 009,49 грн, як вартість належних йому акцій ВАТ "Хмельницький КХП".
Таким чином ОСОБА_1 не увійшов до складу учасників
ТОВ "Хмельницький КХП", рішення про виплату йому дивідендів не приймалось, а вартість належних позивачу акцій ВАТ "Хмельницький КХП" в сумі 1 106 009,43 грн, на викуп яких він надав свою згоду, відшкодована позивачу на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду
від 27 листопада 2018 року у справі № 686/21680/15-ц.
Крім того посилаючись на висновок судової економічної експертизи, проведеної у цивільній справі № 686/11154/13-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України, міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про стягнення вартості неодержаних часток (корпоративних прав), стягнення вартості часток у виділених та неодержаних дивідендах, стягнення суми втраченого заробітку та грошових доходів, стягнення сплачених коштів на надання правової допомоги та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 залишає поза увагою, що у рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року та рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року в справі № 686/11154/13-ц, які набрали законної сили, суди дійшли висновку, що позивачами не було надано належних доказів того, що існує причинний зв`язок між винесеною у кримінальній справі постановою від 28 листопада 2002 року про накладення арешту на цінні папери та неодержанням позивачами часток (корпоративних прав) в ТОВ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" на суму 4 916 341, 46 грн та часток у виділених і неодержаних дивідендах товариства на суму 4 317 072, 48 грн.
Колегія суддів також погоджується із висновком апеляційного суду про те, що невиплата ОСОБА_1 дивідендів за певний період діяльності
ВАТ "Хмельницький КХП", власником акцій якого він був, не перебуває у причинному зв`язку із арештом, накладеним постановою слідчого
від 28 листопада 2002 року, оскільки такий арешт не перешкоджав нарахуванню і виплаті дивідендів, а спір щодо їх нарахування та виплати міг бути вирішений за відповідним позовом ОСОБА_1 до товариства.
Отже розглядаючи справу № 686/4729/20, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Висновки судів у розглядуваній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року в подібній справі
№ 686/29895/18 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у вигляді неотриманих дивідендів.
З урахування обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях не суперечать ні висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 березня
2019 року в справі № 920/715/17, ні висновкам Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року в справі № 686/21680/15-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.
Зазначення судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях про те, що 17 липня 2012 року та 23 серпня 2012 року слідчий в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області виніс постанови про закриття кримінальних справ щодо позивача за відсутністю в його діях складу злочину та за недоведеністю участі позивача у вчиненні злочину,
є помилковим, однак не вплинуло на правильність вирішення позовних вимог ОСОБА_1 .
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення справи, а свідчать про помилкове тлумачення норм матеріального права та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів.
Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду