Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2-2164/06
провадження № 61-1940св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року у справі № 2-2164/06 за позовом ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що про ухвалення вказаного рішення їй тривалий час не було відомо, оскільки з 12 вересня 1993 року по 14 червня 2007 року вона постійно перебувала в Республіці Куба у зв`язку з лікування сина ОСОБА_3 . Її чоловік ОСОБА_1, з яким вона не втрачала зв`язок та постійно спілкувалася, не повідомляв її про звернення до суду з відповідним позовом. Тобто вона не була належним чином повідомлена про розгляд вказаної справи та ухвалення заочного рішення, яким було розірвано укладений між нею та ОСОБА_1 шлюб. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила переглянути ухвалене у справі № 2-2164/06 заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року, скасувати його та розглянути справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 березня 2019 року заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу скасовано та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що заочне рішення було ухвалене судом без участі відповідача. Відомості про те, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, відсутні, відомості про причини її неявки в судовому рішенні не зазначені. Про наявність заочного рішення про розірвання шлюбу заявник довідалася випадково.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 квітня 1983 року Центральним відділом реєстрації актів громадського стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 648.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1983 року, не проживали разом через складні взаємовідносини, відновлювати сім`ю не бажають. Сторони припинили сімейні відносини та не ведуть спільного господарства. У сторін немає неповнолітніх дітей, на час розгляду справи в суді не виникає спору про сумісне майно.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 жовтня 2019 року скасовано. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року залишено без задоволення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу та залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року, апеляційний суд виходив з того, що доводи, на які посилалася ОСОБА_2 в заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи по суті, оскільки як встановлено судом, сторони проживають в різних містах, з 1994 року ОСОБА_1 проживає в місті Харкові, перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі і не має наміру відновлювати шлюбні відносини із ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 жовтня 2019 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що звертаючись у 2006 році з позовом до суду про розірвання шлюбу, позивач добре знав, що вона знаходиться за межами України і не зможе взяти участі в розгляді справи, не повідомив суд про її фактичне місцезнаходження, ввівши цим суд в оману, та за рахунок безумовного порушення її прав як відповідача у справі забезпечив безперешкодне вирішення справи на свою користь. Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги надані нею докази, які підтверджують, що в період розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення заочного рішення вона знаходилася поза межами України та не могла взяти участь в розгляді справи. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд порушив одну з головних засад судочинства - змагальність сторін, оскільки не взяв до уваги, що ухвалюючи в справі заочне рішення, суд першої інстанції не забезпечив її конституційне право на участь в судовому розгляді справи, не дав можливості навести свої доводи та надати докази на їх підтвердження, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд справи. Крім того, рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 жовтня 2019 року, яким було задоволено позов про розірвання шлюбу, оскаржив саме позивач, оскільки його не задовольнила дата розірвання шлюбу. Звертаючись з позовом до суду у 2006 році, ОСОБА_1 повідомив про відсутність між сторонами спору про спільне майно, а вона, будучи позбавленою можливості захищати свої права і свободи в судовому засіданні, не мала можливості спростувати це твердження. Тому за умови залишення в силі заочного Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року вона в силу спливу позовної давності буде позбавлена можливості заявити вимогу про поділ спільного майна подружжя чи виплату відповідної компенсації його вартості з огляду на те, що позивач ще у 2006 році здійснив його реалізацію.
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду міста Кіровограда.
17 лютого 2020 року справа № 2-2164/06 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Під час ухвалення заочного рішення судом було встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1983 року, не проживали разом через складні взаємовідносини та не бажають відновлювати сім`ю. Подружжя припинили сімейні відносини та не ведуть спільного господарства. У сторін не має неповнолітніх дітей, на час розгляду справи в суді немає спору про сумісне майно.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 06 квітня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції міста Харкова, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 134 від 06 квітня 2006 року.
06 липня 2017 року ОСОБА_2 направила до Кіровського районного суду міста Кіровограда заяву про видачу їй копії судового рішення та просила повідомити про наслідки розгляду справи № 2-2164-06 за позовом ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу.
11 липня 2017 року Кіровський районний суд міста Кіровограда на виконання заяви ОСОБА_2 направив їй копію заочного рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року.
Згідно з письмовим повідомленням заступника голови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 листопада 2017 року цивільна справа № 2-2164/06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу знищена, відповідно до Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 06 січня 2006 року за № 2, та акту знищення справ, затвердженого головою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 березня 2007 року.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданим 09 грудня 2017 року Холодногірським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 уклав шлюб зі ОСОБА_4 .
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 грудня 2018 року заяву ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження по заочному рішенню Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року у справі № 2-2164/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Відновлено втрачене судове провадження в частині судового рішення у цивільній справі № 2-2164/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, ухваленого як заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда у складі: головуючого судді Кабанової В. В., секретаря - Тимців О. П.
Згідно з довідкою від 11 червня 2007 року за вих. № 6145/15-500-80к, виданою консулом посольства України в Республіці Куба, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 вересня 1993 року перебувала в Республіці Куба у зв`язку лікуванням її сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Лікувально-оздоровчому Центрі "Тарара", що діє в рамках українсько-кубинської Програми "Діти Чорнобиля". Перебування ОСОБА_2 разом з сином на Кубі та нагляд за ним рекомендований кубинськими лікарями. На час в`їзду ОСОБА_2 у 1993 році до Куби вона мала паспорт громадянина СРСР (внутрішній) з відміткою "Україна" (печатка МВС України № 12-12, дата поставлення штампу 12 травня 1993 року), виданий 16 червня 1984 року відділом внутрішніх справ Ленінського райвиконкому міста Кіровограда. Як зазначає ОСОБА_2, місцезнаходження зазначеного паспорта на цей час їй не відоме. Повернення ОСОБА_2 разом з сином в Україну заплановане на 14 червня 2007 року.
За довідкою від 11 червня 2007 року за вих. № 6145/15-500-81, виданою консулом посольства України в Республіці Куба, ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Кіровограді, з 12 вересня 1993 року перебуває в Республіці Куба у зв`язку з лікуванням у Лікувально-оздоровчому Центрі "Тарара", що діє в рамках українсько-кубинської Програми "Діти Чорнобиля". ОСОБА_5 має свідоцтво про народження зразка СРСР серії НОМЕР_3, видане 18 жовтня 1983 року Ленінським відділом реєстрації актів громадського стану міста Кіровограда. Повернення ОСОБА_5 в Україну заплановане на 14 червня 2007 року.
Звертаючись у серпні 2017 року до суду із заявою про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 березня 2006 року, ОСОБА_2 посилалася на те, що про ухвалення вказаного заочного рішення їй тривалий час не було відомо, оскільки в період з 1993 року по 2007 рік, протягом майже чотирнадцяти років, вона постійно перебувала в Республіці Куба у зв`язку з лікуванням сина - ОСОБА_5 . Через зазначені обставини вона не була присутня в судовому засіданні під час розгляду справи та навіть не повідомлялася про її розгляд. Після повернення в Україну у 2007 році вона багато уваги приділяла лікуванню сина, з чоловіком в неї збереглися добрі взаємовідносини, попри те, що за час її тривалої відсутності вони звикли проживати окремо, якихось непорозумінь чи конфліктів між ними не виникало. ОСОБА_1 постійно з нею спілкувався, був у курсі лікування їхнього сина. Проте через деякий час вона знайшла в себе вдома повістку про виклик її як відповідача до Кіровського районного суду міста Кіровограда у справі № 2-2164/06 за позовом її чоловіка ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 232 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в редакції, чинній на час подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 288 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судового рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення суду першої інстанції належить встановити як поважність причин неявки в судове засідання відповідача, так і те, що наявні докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про перегляд заочного рішення, суд враховує принцип правової визначеності, який застосовується Європейським судом з прав людини при вирішенні звернень відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підлягає застосуванню судами України відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Разом з тим, вирішуючи питання про скасування судового рішення через значний проміжок часу, суди мають враховувати, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.