ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/6950/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 1969/2021
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021
у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуючий), Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 24.07.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" (далі - ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" )
2. 19.03.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" з вимогами наступних кредиторів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-комплект" - 538 103,56 грн - 4 черга задоволення; 3 200 грн - 1 черга задоволення; 2. ФОП ОСОБА_4 - 7 806 948,33 грн - 4 черга задоволення; 3 200 грн - 1 черга задоволення; 3. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 3 200 грн - 1 черга задоволення. Окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечених заставою: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 29 001 011,83 грн. Зобов`язано розпорядника майна - арбітражного керуючого Чопенко Д.В. у десятиденний строк після проведення попереднього засідання повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Провести збори кредиторів 27.03.2019. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направити господарському суду у п`ятиденний строк. Встановлено дату підсумкового судового засідання у справі - 11.04.2019.
3. 12.11.2019 ухвалою господарського суду задоволено клопотання АТ "УкрСиббанк" №21-3-436 від 15.07.2019 про заміну сторони у справі. Замінено Акціонерне товариство "УкрСиббанк" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНСТРИМ". Задоволено заяву ТОВ "ФІНСТРИМ" № 26-07/19-Л від 26.07.19 р. про заміну кредитора у справі про банкрутство ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект". Задоволено заяву громадянина ОСОБА_2 № 15-08-19-2 від 15.08.2019 про заміну кредитора у справі про банкрутство ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" замінено ТОВ "Фінстрим" на нового кредитора - громадянина ОСОБА_2 у межах суми 18 380 207,32 грн. Задоволено заяву громадянки ОСОБА_3 № 15-07-19-1 від 15.07.2019 про заміну кредитора у справі про банкрутство ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект". Замінено кредитора по справі, а саме замінити ТОВ "ФІНСТРИМ" на нового кредитора - громадянку ОСОБА_3 у межах суми 10 624 004,51 грн. Задоволено клопотання громадянина ОСОБА_4 про заміну кредитора. Замінено кредитора громадянку ОСОБА_3 на нового кредитора - громадянина ОСОБА_4 у межах суми грошових вимог у розмірі 10 624 004,51 грн. Задоволено клопотання громадянина ОСОБА_4 про заміну кредитора. Замінено первісного кредитора громадянина ОСОБА_2 на нового кредитора - громадянина ОСОБА_4 у межах суми грошових вимог у розмірі 18 383 407,32 грн. Задоволено клопотання розпорядника майна №01/11-19/02-03/01 від 01.11.2019.
4. 19.05.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області припинено процедуру розпорядження майном ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Чопенко Д.В. Затверджено план санації ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" у редакції, схваленій зборами кредиторів 20.03.2020. Введено процедуру санації боржника - ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект". Призначено керуючим санацією ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" Чопенко Дениса Вікторовича. Зобов`язано посадових осіб ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" передати керуючому санацією арбітражному керуючому Чопенко Д.В. у строк 15 днів бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності. Зобов`язати керуючого санацією за 15 днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для припинення процедури санації подати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів. Зазначено, що з моменту винесення ухвали про введення процедури санації арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Не допускається арешт грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках умовного зберігання (ескроу), відкритих боржником у встановленому законодавством порядку.
5. 30.07.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено звіт керуючого санацією ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" Чопенко Д.В. № 03/07-20/02-03/01 від 03.07.2020. Припинено процедуру санації ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та повноваження керуючого санацією Чопенко Д.В. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі № 904/6950/17 закрито.
6. 13.10.2020 ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із спільною заявою із ОСОБА_5 про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у даній справі за нововиявленими обставинами.
7. 03.12.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відмовлено в задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5 про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у справі № 904/6950/17 за нововиявленими обставинами. Залишено в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у справі № 904/6950/17 про затвердження звіту керуючого санацією і закриття провадження у справі про банкрутство.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
8. 31.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020; об`єднати апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019, від 12.11.2019, від 19.05.2020, від 30.07.2020 у даній справі в одне апеляційне провадження; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 скасувати і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
9. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що він є кредитором боржника та має непогашені вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2016 по 08.08.2016 в розмірі 10 774,55 грн. Дана заборгованість виникла під час перебування на посаді начальника управління відділами реалізації запасних частин, призначення на яку підтверджується випискою з наказу №73 від 01.09.2000 та підтверджується листом боржника за підписом головного бухгалтера боржника.
10. ОСОБА_1 вважає, що ухвалу суду першої інстанції від 30.07.2020, якою затверджено звіт керуючого санацією, припинено процедуру санації боржника та закрито провадження у справі №904/6950/17 про банкрутство, прийнято з порушенням статті 57 Кодексу України з процедур банкрутства. Скаржник, зокрема, стверджував про безпідставне невнесення арбітражним керуючим Чопенко Д.В. до реєстру вимог кредиторів боржника вимог скаржника із заборгованості по заробітній платі; наголошує на невідповідності даних поданого реєстру вимог кредиторів станом на 03.07.2020, фактичним обставинам справи та неврахування арбітражним керуючим у звіті та у плані санації реальних розмірів заборгованості та кількості кредиторів, внесення у план санації недостовірних відомостей щодо заміни кредиторів їх правонаступниками.
11. ОСОБА_1 стверджує, що про наявність процедур банкрутства, скаржнику стало відомо випадково, у жовтні 2020 року, з листа колишнього директора боржника, до якого скаржник звертався із запитом щодо виплати заборгованості із заробітної плати. При цьому, як тільки це стало можливим, скаржник одразу звернувся до суду першої інстанції, із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої було відмовлено, що зумовило необхідність здійснення подальших дій з поновлення порушеного права скаржника. Таким чином, ОСОБА_1 також просив поновити йому строки на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
12. 11.01.2021 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху, та надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання заяви із зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на їх підтвердження.
13. 21.01.2021 скаржником надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилався на те, що як на час порушення провадження у справі про банкрутство, як на час введення процедури санації так і на час закриття провадження у справі, боржник мав непогашену заборгованість із заробітної плати. Однак, у зв`язку із повною бездіяльністю призначеного у справі арбітражного керуючого, дана заборгованість не була включена ані до реєстру вимог кредиторів, ані до плану санації, який в наступному був затверджений судом апеляційної інстанції. Скаржник не був повідомлений про дану справу про банкрутство, на час процедури банкрутства не був працівником боржника; про наявність процедур банкрутства скаржнику стало відомо з листа колишнього директора боржник; так, як скаржник не знав та не міг передбачити результат розгляду справи за нововиявленими обставинами, відмова суду першої інстанції призвела до необхідності створення нової лінії захисту своїх прав; через відсутність юридичної освіти у скаржника потребувало часу пошук адвоката.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
14. 01.02.2021 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у справі № 904/6950/17. Апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто скаржнику.
15. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та оцінивши зазначені скаржником причини на предмет їх поважності, суд дійшов висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала належних доказів або переконливих аргументів для підтвердження своїх доводів щодо неможливості своєчасного оскарження судового рішення, оскільки ОСОБА_1 13.10.2020 звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із спільною заявою із ОСОБА_5 про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у даній справі за нововиявленими обставинами, проте протягом більше ніж двох місяців не звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 30.07.2020 по справі №904/6950/17, знаючи про існування даного судового рішення, а отже пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась з апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути при поданні апеляційної скарги.
16. Посилання скаржника на те, що він не знав та не міг передбачити результат розгляду справи за нововиявленими обставинами, а відмова суду першої інстанції призвела до необхідності створення нової лінії захисту своїх прав, суд апеляційної інстанції відхилив та вказав, що оскільки скаржник не зазначає, об`єктивних обставин, які перешкоджали йому подати як і заяву про перегляд ухвали суду від 30.07.2020 у даній справі за нововиявленими обставинами так і апеляційну скаргу на ухвалу суду від 30.07.2020 у даній справі, отже можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку, з моменту коли скаржник дізнався про існування судового провадження залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку суд не вбачає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. 19.01.2021 ОСОБА_1 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №904/6950/17 та направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційної скарги скаржника.
18. Скаржник вважає, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, направленою на незаконне обмеження доступу до суду та є проявом надмірного формалізму і підлягає скасуванню.
19. Скаржник стверджує, на час порушення провадження у справі про банкрутство боржника, введення процедури розпорядження майном, введення процедури санації та на час закриття провадження у справі, боржник мав непогашену заборгованість із заробітної плати перед скаржником, однак, у зв`язку із повною бездіяльністю призначеного у справі арбітражного керуючого, дана заборгованість не була включена ані до реєстру вимог кредиторів, ані до плану санації, який в наступному був затверджений судом апеляційної інстанції. При цьому, скаржник, на час процедури банкрутство не був працівником боржника.
20. Скаржник намагався добросовісно реалізувати механізми захисту своїх порушених прав - шляхом звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами та лише після відмови у її задоволені - шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
21. Скаржник стверджує, суд апеляційної інстанції не враховав висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 30.01.2019 у справі №912/2185/16 (912/3192/17) стосовно принципу процесуальної економії господарського судочинства.
22. Оскаржувана ухвала також, на думку скаржника, не відповідає нормам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а наслідком її ухвалення є необґрунтоване позбавлення права на суд та розгляд апеляційної скарги скаржника вповноваженим на це судом.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
23. 26.03.2021 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Чопенка Д.В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.
24. Арбітражний керуючий вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, скаржник не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо неможливості своєчасного оскарження судового рішення, а пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які скаржник міг і повинен був уникнути. Окремо арбітражний керуючий наголошує на відсутності нововиявлених обставин, про які стверджував скаржник та відсутності підстав для включення заборгованості скаржника до реєстру вимог кредиторів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
26. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у справі № 904/6950/17 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
27. Таким чином, перевірці підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та правомірність застосування судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства.
28. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
29. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 31.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 про затвердження звіту керуючого санацією, припинення процедури санації та закриття провадження у справі № 904/6950/17 про банкрутство ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект" із пропуском строку на апеляційне оскарження та із клопотанням про поновлення такого строку.
30. Частинами першою, другою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
31. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
32. Згідно з частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
33. Положеннями частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
34. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
35. Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто на особу, яка звертається з відповідною заявою, покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.
36. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду на поновлення пропущеного процесуального строку лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
37. Отже, особа має право на апеляційне (касаційне) оскарження ухвалених у справі судових рішень у разі незгоди з ними лише за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.
38. Підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги. Тобто лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному (касаційному) порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного (касаційного) оскарження з поважних причин. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.
39. Як вже зазначалося вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у даній справі, останнім днем строку для подання апеляційної скарги на вказану ухвалу було 06.08.2020. Апеляційна скарга подана 31.12.2020, тобто із значним пропуском строку.
40. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1, зокрема вказував, що про наявність процедур банкрутства у даній справі йому стало відомо з листа колишнього директора боржника від 01.10.2020, до якого скаржник звернувся із запитом щодо виплати заборгованості із заробітної плати. Скаржником, з метою захисту своїх прав, 13.10.2020 подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 30.07.2020 у справі №904/6950/17, однак судом не було задоволено зазначену заяву. Отже, як стверджує скаржник, відмова суду першої інстанції призвела до необхідності створення нової лінії захисту своїх прав. Також, ОСОБА_1 вказував, що не має юридичної освіти, а послуги адвокатів не є безкоштовними, що потребувало від скаржника часу на пошук грошових коштів для такої оплати, що ускладнило механізм реалізації захисту його прав, оскільки це стало можливим лише після ознайомлення з матеріалами справи.
41. Водночас, Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 лише після розгляду судом його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами цієї ж ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020, якою затверджено звіт керуючого санацією і закрито провадження у справі про банкрутство.
42. Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що скаржником, у даному випадку, не доведено неможливості своєчасного оскарження судового рішення, оскільки ОСОБА_1 13.10.2020 звертався до суду першої інстанції із спільною заявою із ОСОБА_5 про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 за нововиявленими обставинами, однак протягом більше ніж двох місяців не звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020, знаючи про існування даного судового рішення.
43. Верховний Суд вважає вірним висновок апеляційного господарського суду, можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку, з моменту коли скаржник дізнався про існування судового провадження залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.
44. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що він намагався добросовісно реалізувати механізми захисту своїх порушених прав шляхом звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами та лише після відмови у її задоволені - шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, враховуючи те, що чотири ухвали суду першої інстанції (від 19.03.2019 про затвердження реєстру вимог кредиторів, від 12.11.2019 про заміну кредитора, від 19.05.2020 про введення процедури санації, від 30.07.2020 про закриття провадження у справі), на які ОСОБА_1 подано апеляційні скарги, мають самостійний предмет розгляду, тому своєчасність їх розгляду не може ставитися у залежність від розгляду заяви про перегляд ухвали суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
45. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 260 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
46. Отже, з огляду на викладене суд апеляційної інстанції надав належну оцінку наведеним заявником підставам для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у визнанні поважними причин пропуску такого строку, обґрунтовано застосував наслідки пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а доводи, наведені у касаційній скарзі, цього не спростовують.
47. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення та те, що апеляційний господарський суд припустився надмірного формалізму, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, з огляду на таке.
48. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
49. Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України").
50. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
51. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", № 52854/39, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).
52. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
53. Враховуючи викладене, Судом відхиляються доводи скаржника щодо обмеження його права на доступ до суду, оскільки здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, призведе до порушення принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, тому таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
54. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу про відмову скаржнику в поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2020 у справі № 904/6950/17 з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.