ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/124/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
прокурора - Янківського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Луганської області
(суддя - Зюбанова Н.М.)
від 02.11.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Склярук О.І., судді - Гетьман Р.А., Сіверін В.І.)
від 17.12.2020,
у справі за позовом заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України
до 1. Комунальної установи "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-консалтингова компанія "Фрай"
про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, зобов`язання повернути 1 719 997,56 грн та обладнання,
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2020 року заступник керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ", ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" про визнання недійсним рішення тендерного комітету КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" від 11.11.2019, визнання недійсним договору про закупівлю товару № 683 від 26.11.2019, зобов`язання ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" повернути КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" грошові кошти в сумі 1 719 997,56 грн, отримані на виконання договору про закупівлю від 26.11.2019 № 683, а також зобов`язати КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" повернути ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" машини для обробки даних (апаратна частина) (придбання комп`ютерів) у кількості 123 одиниць, поставлених на виконання договору про закупівлю від 26.11.2019 № 683.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на виявлення порушень ст. ст. 3, 16, 30, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", допущених КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" як замовником при проведенні процедури закупівлі.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.11.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, позов заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків про відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про бездіяльність Державної аудиторської служби України як органу уповноваженого державою для здійснення повноважень у спірних правовідносинах, та необхідність саме прокуратури звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
У січні 2021 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставами для скасування судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушення норм процесуального права, а саме: ст. ст. 4, 53, 86, 226 ГПК України.
Вказує, що судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 17.12.2020 у справі №905/120/19.
У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" та КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" вважають постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду законними та обґрунтованими, просять залишити їх без змін. Зазначають про відсутність у прокурора підстав для представництва у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Системне тлумачення положень ч. ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво держави в суді у разі порушення або загрози порушення її інтересів у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на можливе порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурор знає причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи мав місце факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав.
Як встановлено господарськими судами, позов Лисичанська місцева прокуратура надіслала на адресу Господарського суду Луганської області 28.02.2020.
В обґрунтування позову керівник Лисичанської місцевої прокуратури зазначив, що йому стало відомо про порушення п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі" (обов`язок замовника відхилити тендерну пропозицію в разі, коли вона не відповідає умовам тендерної документації) під час опрацювання на веб-порталі "ProZorro" інформації про проведення відкритих торгів, де орган державного фінансового контролю розмістив висновок про результати моніторингу закупівлі від 24.12.2019 (а.с. 76-77, т. 1).
У цьому висновку вказано, що виявлені порушення сторонам необхідно усунути протягом п`яти робочих днів, оприлюднити про це інформацію або заперечення, або повідомити причини неможливості усунення виявлених порушень.
Учасниками спірної закупівлі результати моніторингу не оскаржувалися.
На Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, який є територіальним структурним підрозділом Державної аудиторської служби України (центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю), покладено функції державного фінансового контролю.
Оскільки закупівля замовником КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" товарів для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, то правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано позов у справі.
Прокурор вказував що, незважаючи на виявлені під час моніторингу закупівлі порушення Закону України "Про публічні закупівлі", Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України не провів заходи щодо оскарження договору від 26.11.2019 № 683 в судовому порядку.
До звернення прокурора до суду 28.02.2020, між прокуратурою та органами Державної аудиторської служби України відбувалось листування щодо спірних правовідносин.
11.01.2020 Лисичанською місцевою прокуратурою на адресу Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України направлено запити про надання інформації та документів (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") за № 31-190вих.2020 та № 31-189вих.2020, в яких, зокрема вимагалося, з метою встановлення наявності підстав представництва інтересів держави у суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у строк до 21.01.2020, надати до Лисичанської місцевої прокуратури інформацію про заплановані або вжиті Управлінням Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області заходи щодо визнання укладеного між КП "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" та ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" договору № 683 від 26.11.2019 недійсним у судовому порядку.
22.01.2020 Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області на адресу Лисичанської місцевої прокуратури надіслало листа за № 20-12-31-24-16/65-2020, в якому повідомлялося, зокрема, що рішення щодо призначення перевірки зазначеної закупівлі буде прийнято відповідно до ч.11 ст.7-1 Закону № 922.
14.02.2020 Лисичанська місцева прокуратура звернулася до Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області з запитом про надання інформації та документів в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру, в якому зокрема просила у строк до 25.02.2020 надати до Лисичанського місцевої прокуратури інформацію про прийняте рішення щодо призначення та проведення перевірки на підставі ч.11 ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" процедури закупівлі відкритих торгів № UA-2019-10-15-000041-с.
25.02.2020 Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Луганській області на адресу Лисичанської місцевої прокуратури надіслало листа за № 20-12-31-24-16/104-2020 в якому повідомило, що станом на 25.05.2020 рішення про призначення перевірки процедури закупівлі за номером № UA-2019-10-15-000041-с, не приймалося.
27.02.2020 Лисичанська місцева прокуратура надіслала на адресу Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України повідомлення у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" за № 31-1437вих20 в якому, зокрема, повідомила, що Державною аудиторською службою України, яка є органом уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах не вжито заходів до оскарження укладеного між КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" та ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" договору № 683 від 26.11.2019 у судовому порядку, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на прокуратуру та про намір Лисичанської місцевої прокуратури звернутися до Господарського суду Луганської області з позовом за захистом інтересів держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України та Лисичанської міської ради Луганської області до КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" та ТОВ "Торгово-консалтингова компанія "Фрай" щодо визнання недійсним рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору від 26.11.2019 № 683 про закупівлю товарів за кошти місцевого бюджету на загальну суму 1719997,56 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позов прокуратури вказав на те, що станом на 28.02.2020 прокурором фактично не було надано можливості позивачеві протягом розумного строку відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором. Господарські суди наголосили на тому, що повідомлення прокуратури про представництво інтересів держави (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") надіслано позивачеві тільки 27.02.2020, а 28.02.2020 уже подано позов.
За висновками судів попередніх інстанцій період тривалістю в 1 день не може визнаватися розумним строком для здійснення позивачем самостійного вжиття відповідних заходів, прокурор тим самим недотримався "розумного строку" і такими діями він фактично усунув можливість подання позову Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України.
Проте, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, при наданні вказаних висновків суди у першу чергу зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до органу Державної аудиторської служби України та поданням позову у цій справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Суд звертає увагу, що часовий проміжок, який минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави.
Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/20.
Як вбачається з матеріалів справи, Лисичанська місцева прокуратура неодноразово зверталася до органів Державної аудиторської служби України з приводу реагування на виявлені порушення п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі" при проведенні процедури закупівлі КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ" машин для обробки даних (апаратна частина) (придбання комп`ютерів) у кількості 123 одиниць, за результатами моніторингу закупівлі від 24.12.2019, а саме з листами від 11.01.2020 за № 31-190вих.2020 та № 31-189вих.2020, від 14.02.2020 за № 31-1067вих.2020.
Саме порушення, наведені у вищевказаних листах, копії яких долучені до матеріалів справи, і стали у подальшому підставою для звернення місцевої прокуратури до суду з позовом в інтересах держави.
Таким чином, місцевою прокуратурою повідомлено Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України про наявність порушень вимог законодавства, що є предметом спору у цій справі 11 січня 2020 року, тобто більше ніж за місяць до безпосереднього звернення до суду, що є достатнім часом для вжиття органом державного фінансового контролю належних заходів реагування.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.
Висновок про результати моніторингу закупівлі складено 24.12.2019, що свідчить про обізнаність органів Державної аудиторської служби України з виявленими внаслідок моніторингу порушеннями п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі" при проведенні процедури закупівлі КУ "Територіальне медичне об`єднання м. Лисичанськ".
Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення Державної аудиторської служби України з аналогічним позовом до суду.
Представник позивача, який приймав участь у засіданні місцевого суду, заперечував факт бездіяльності Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, проте підтримав позовні вимоги прокурора.
З моменту складення висновку моніторингу від 24.12.2019 до звернення прокурора в суд 28.02.2020 матеріалами справи не підтверджується намір Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України самостійно звернутися в суд з позовом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відтак, прокурором обґрунтовано та доведено бездіяльність компетентного органу, обізнаність позивача про наявність правопорушення, оскільки позивач знав про порушення інтересів держави, але не звернувся до суду з відповідним позовом в період з 24.12.2019 по 28.02.2020.
Не було призначено органом Державної аудиторської служби України і перевірки фактів порушення законодавства викладених у висновку моніторингу від 24.12.2019.
З урахуванням наведеного помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про недоведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки суди належним чином не дослідили обставини та підстави звернення прокурора з позовом у цій справі.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Луганської області від 02.11.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 є такими, що не відповідають наведеним положенням законодавства, тому підлягають скасуванню, касаційна скарга - задоволенню, а справа № 913/124/20 - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд