ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/273/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Чумака Ю. Я., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Лихошерст І. Ю.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Голуба Є. В. (посвідчення від 11.01.2020 № 054750),
відповідачів - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 (головуючий - Тарасова І. В., судді Білоусова Я. О., Шевель О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури
до: 1) Кременчуцької міської ради Полтавської області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2020 року заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - Кременчуцька міськрада, Міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Буд Інвест" (далі - ТОВ "Моноліт Буд Інвест", Товариство) про: 1) визнання незаконним та скасування рішення 21 сесії 7 скликання Кременчуцької міськради від 11.05.2017 (далі - рішення Кременчуцької міськради від 11.05.2017, оспорюване рішення) у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) площею 4982 м2, кадастровий номер 5310436100:08:002:0432 (далі - спірна земельна ділянка), для закінчення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - будинку охорони та будівництва 9-поверхового житлового будинку по вул. Небесної Сотні, у районі жилого будинку № 53 на території м. Кременчука Полтавської області, та передачі її в оренду Товариству строком на 3 роки; 2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.06.2017 (далі - договір оренди від 20.06.2017, оспорюваний договір), укладеного між Кременчуцькою міськрадою та ТОВ "Моноліт Буд Інвест", зареєстрованого 17.07.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 21482127; 3) скасування запису № 21482127 про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, з посиланням на положення статей 16, 21, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 93, 116, 120, 122, 124, 125, 134, 152, 210, 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 16, 26, 33, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується незаконністю оспорюваного рішення у відповідній частині та невідповідністю закону договору оренди від 20.06.2017, укладеного на виконання цього рішення, оскільки на їх підставі Міськрада передала в оренду спірну земельну ділянку в позаконкурентний спосіб - без проведення земельних торгів.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020 (суддя Кльопов І. Г.) позовну заяву Прокурора у цій справі залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
4. Ухвала аргументована тим, що: 1) Прокурор, посилаючись у позовній заяві на відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах через те, що уповноважений власником спірної земельної ділянки (територіальної громади) орган місцевого самоврядування, який здійснює від імені власника права розпорядження землями комунальної власності - Кременчуцька міськрада, сам допустив порушення, прийнявши незаконне оспорюване рішення та уклавши на його підставі оспорюваний договір, який не відповідає вимогам закону, а тому має бути відповідачем у справі, не врахував того, що у цьому випадку законодавством визначено інший орган, уповноважений від імені та в інтересах держави здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства, у тому числі під час прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування або власність, а саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр); 2) Прокурор не надав доказів на підтвердження обставин щодо невиконання, неможливості виконання або неналежного виконання владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Кременчука органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020 скасовано та передано справу на розгляд Господарського суду Полтавської області.
6. Постанова мотивована тим, що: 1) подаючи позовну заяву в порядку самостійного представництва інтересів держави, Прокурор правомірно виходив з того, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Кременчука має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду Прокурора та визначення Міськради відповідачем, позаяк не існує іншого органу місцевого самоврядування, який міг би здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Кременчука, а чинне процесуальне законодавство не дозволяє одній особі одночасно виступати позивачем та відповідачем (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц); 2) оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука, функції розпорядження якою чинне законодавство покладає на Кременчуцьку міськраду, яка прийняла оспорюване рішення та є стороною оспорюваного договору, у зв`язку з чим має бути відповідачем у справі, а уповноважений на перегляд чи скасування зазначеного рішення Міськради орган наразі відсутній, тому існують передбачені частиною 5 статті 53 ГПК України підстави для самостійного здійснення Кременчуцькою місцевою прокуратурою представництва інтересів держави в суді, які (підстави) полягають у необхідності забезпечення належного правового регулювання питань надання в оренду земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Моноліт Буд Інвест" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати і залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права (статті 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушення ним норм процесуального права (статей 53, 77, 78, 269 ГПК України), наголошуючи, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Моноліт Буд Інвест" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 917/273/20 та повідомлено учасників справи про здійснення перегляду цієї постанови у порядку письмового провадження.
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 призначено касаційну скаргу ТОВ "Моноліт Буд Інвест" до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.02.2021.
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 провадження у справі № 917/273/20 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/3014/19.
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 касаційне провадження у справі № 917/273/20 поновлено та призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Моноліт Буд Інвест" у судовому засіданні на 07.04.2021.
Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
14. Спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади м. Кременчука (землі житлової та громадської забудови), тобто не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, тому Держгеокадастр у цьому випадку не наділено повноваженнями розпорядника земель комунальної власності з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства не надають Держгеокадастру права звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
16. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про наявність підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з тих мотивів, що Кременчуцька міськрада, яка прийняла оспорюване рішення та є стороною оспорюваного договору, розпорядилася спірною земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука, з порушенням вимог чинного законодавства (без земельних торгів (аукціону)), тому Прокурор з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з цим позовом як самостійний позивач, оскільки в силу норм процесуального закону Міськрада одночасно не може бути позивачем і відповідачем.
17. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з огляду на таке.
18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
19. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
20. Згідно з частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
21. Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
22. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
23. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Кременчука, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади м. Кременчука в особі Кременчуцької міськради.
25. Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Кременчуцька міськрада.
26. При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.
27. Отже, у цьому спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, - Кременчуцька міськрада.
28. Стосовно доводів Прокурора про те, що, приймаючи оспорюване рішення та укладаючи оспорюваний договір, саме Кременчуцька міськрада порушила норми чинного законодавства, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, касаційна інстанція зазначає таке.
29. У пунктах 45, 47, 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:
"Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.