У Х В А Л А
07квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1-6/2005
провадження № 13-41зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М.,Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 23 червня 2005року та ухвали Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року і
встановила:
За вирокомАпеляційного суду Сумської області 23 червня 2005 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
ОСОБА_1 06 квітня 2021 року звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами вказаних вироку й ухвали. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 грудня 2020 року всправі"Лопата та інші проти України" (заяви №84210/17 та 23 інших,у тому числі ОСОБА_1 ), засуджений зазначає, що констатоване ЄСПЛ порушення Конвенції є підставою для зміни судових рішень щодо нього у частині призначеного покарання та просить пом`якшити його.
Разом із цим, як убачається з наявних у Верховному Суді матеріалів, 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 вже звертався до Великої Палати із заявою про перегляд й скасування на тій самій підставі тих самих судових рішень.
Перевіривши доводи, викладені у заяві, Велика Палата ухвалою від 16 березня 2021 року відмовила у відкритті провадження мотивуючи своє рішення тим, що ЄСПЛне констатував суттєвих процедурних помилок чи порушень норм права, які ставлять під сумнів результат провадження щодо заявника на національному рівні, натомість указав на системну проблему в українському законодавстві, що належить подолати заходами загального характеру, зокрема шляхом запровадження в Україні процедур, котрі би на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
У повторній заяві ОСОБА_1 не навів жодних нових аргументів, які би слугували підставою для перегляду судових рішень Великою Палатою.
Водночас, КПК не передбачено процедури повторної перевірки заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами після постановлення Великою Палатою ухвали про відмову у відкритті провадження та за відсутності нових даних, які за законом є підставою для протилежного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це конституційне положення стосується й процесуальної діяльності судів.
З огляду на викладене Велика Палата вважає, що заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 23 червня 2005 року та ухвали Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року не може бути повторно перевірено в порядку глави 34 КПК. Тому у відкритті провадження слід відмовити, а заяву повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду