ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 800/125/17
Провадження № 11-400заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
розглянула в порядку письмового провадження справу № 800/125/17 за заявою про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1606-VIII
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року (у складі колегії суддів Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. Рішенням Верховного Суду від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1606-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного господарського суду у зв`язку з порушенням присяги судді відмовлено.
2. 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд рішення від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. На обґрунтування заяви про перегляд рішення істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом, не були і не могли бути їй відомі, ОСОБА_1 зазначила постанови Верховного Суду, які, на її думку, спростовують факти, покладені в основу судового рішення у справі № 800/125/17 (800/559/16), зокрема у справі № 800/580/16 (адміністративне провадження А/9901/27/18) та у справах № 800/513/16, 800/539/16, 9901/56/18, 800/532/16, 9901/51/18, 800/520/16, 800/523/16, 800/579/16, 800/554/16, 9901/350/18, 800/519/16, 800/525/16, 9901/57/18, 800/606/16, 800/545/16 (якими позови звільнених 29 вересня 2016 року Верховною Радою України суддів були задоволені та встановлено, що на позачерговій сесії 29 вересня 2016 року Верховна Рада України діяла з порушенням Регламенту та процедури голосування).
4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання заяви; 2) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин у цій справі в розрізі встановлених обставин у справах Верховного Суду, на які посилається заявниця; 3) копій усіх перелічених рішень Верховного Суду як доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.
5. На усунення недоліків заяви ОСОБА_1 надіслала клопотання про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення Верховного Суду від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі № 800/125/17 (800/559/16) разом з посиланням на докази, що їх підтверджують, та як докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, додала копії перелічених нею рішень Верховного Суду.
6. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 800/125/17 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами повернуто заявниці без розгляду на підставі частини четвертої статті 366 КАС України, оскільки заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
7. Не погодившись із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
9. 09 грудня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло платіжне доручення за цією ж датою № 1 про сплату судового збору.
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року, а ухвалою від 12 січня 2021 року призначила справу № 800/125/17 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
11. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від представника Верховної Ради України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
12. 02 березня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло пояснення до апеляційної скарги із проханням викликати її в судове засідання.
13. Ухвалою від 02 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про її виклик у судове засідання.
Висновки суду першої інстанції
14. Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Верховного Суду від 14 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі № 800/125/17 (800/559/16) на підставі частини четвертої статті 366 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
15. За висновками суду першої інстанції, скаржниця, порушуючи питання про поновлення строку, не вказала поважних підстав, які б беззаперечно свідчили про неможливість своєчасного звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
16. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не визнав поважними перешкодами вчасного звернення до суду зазначені ОСОБА_1 покликання на випадкове ознайомлення 25 серпня 2020 року з рішеннями Верховного Суду, якими скаржниця обґрунтовує наявність нововиявлених обставин, а також важкий пошук справ в мережі Інтернет.
17. На переконання суду першої інстанції, зазначені підстави не доводять наявність дійсних перешкод чи труднощів, непереборних обставин, тоді як рішення Верховного Суду, на які посилається скаржниця, прийняті щонайменше у червні 2018 року, і ОСОБА_1 не наводить жодних доказів, що саме з цього періоду вона була позбавлена можливості дізнатись про їх існування впродовж червня 2018 року - 25 серпня 2020 року.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
18. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про невідповідність ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року вимогам чинного законодавства та її необґрунтованість.
19. На переконання скаржниці, суд усупереч вимогам закону не взяв до уваги і не дослідив її доводи та аргументи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, формально підійшов до оцінки викладених у заяві обставин, позбавив її можливості захистити свої права у неупередженому суді.
20. Скаржниця звертає увагу, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами нею подано в межах трирічного строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України, а також у межах тридцяти днів, коли їй стало відомо про існування таких обставин - 25 серпня 2020 року. На переконання скаржниці, суд першої інстанції обмежив її право на подання заяви про перегляд упродовж трьох років з дня набрання законної сили судовим рішенням, встановлене пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України.
21. ОСОБА_1 вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що вона повинна була дізнатися про нововиявлені обставини у червні 2018 року, оскільки попри усі її зусилля вона не могла раніше 25 серпня 2020 року отримати зазначені у заяві про перегляд рішення Верховного Суду у справах, учасником яких не була та про прийняття яких не повідомлялась.
22. Скаржниця зауважує, що КАС України не визначає, які докази можуть бути беззаперечними, а суд першої інстанції, залишаючи її заяву про перегляд без руху, також не вказав на необхідність надання таких беззаперечних доказів.
23. Окрім цього, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не навів конкретних заперечень щодо необґрунтованості її доводів, а також її байдужого ставлення до своїх прав чи небажання дізнатися про існування обставин, які дають можливість заявити про перегляд судового рішення.
24. У поясненнях від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 зазначає відповідачем Верховну Раду України та наводить її коректну адресу. У цих поясненнях скаржниця висловлює свою незгоду із твердженням відповідача про невласноручне підписання нею апеляційної скарги, спростовує доводи відповідача про отримання нею паспорта громадянина Росії та постійне проживання в Автономній Республіці Крим. На підтвердження цього додає копії паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду закордон, довідку про реєстрацію місця проживання особи, вид на проживання іноземного громадянина. Також скаржниця ще раз наголошує на тому, що попри всі її зусилля вона не могла дізнатися про рішення Верховного Суду, якими обґрунтовує нововиявлені обставини, раніше 25 серпня 2020 року.
Позиція Верховної Ради України щодо апеляційної скарги
25. У відзиві представник відповідача зазначає про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.
26. На переконання відповідача, вказані у клопотанні ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду не можна вважати поважними, оскільки зазначені нею підстави не доводять наявності дійсних перешкод, труднощів або інших ситуацій, що є об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними правами на подання заяви відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України у строк, визначений пунктом 1 частини першої статті 363 цього Кодексу.
27. Також відповідач зазначає, що судові рішення в інших справах не можуть вважатися нововиявленими обставинами у справі № 800/125/17.
28. Окрім цього, на думку відповідача, апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України, оскільки в ній відповідачем зазначено Вищу раду правосуддя, а не Верховну Раду України.
29. На переконання відповідача, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 800/125/17, про отримання ОСОБА_1 05 травня 2014 року паспорта громадянки Росії та її постійне проживання з цього часу в Автономній Республіці Крим, а також візуальні відмінності між підписом ОСОБА_1 на апеляційній скарзі та її заяві до Вищої ради правосуддя від 19 травня 2014 року, потребує з`ясування факт підписання саме ОСОБА_1 її апеляційної скарги. Водночас відповідач посилається на пункт 2 частини першої статті 305 КАС України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
Щодо прийнятності апеляційної скарги
30. З огляду на наявні матеріали справи, зокрема копію паспорта громадянина України, а також додані до письмових пояснень скаржниці від 02 березня 2021 року копії паспорта громадянина України для виїзду закордон та паспорта громадянина України, засвідчені скаржницею, у Великої Палати Верховного Суду відсутній обґрунтований сумнів щодо власноручного підписання апеляційної скарги ОСОБА_1 . Тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та спростованими.
31. Щодо зазначення в апеляційній скарзі неналежного відповідача, то такий недолік усунуто скаржницею в письмових поясненнях, зміст яких дозволяє безспірно визначити відповідачем у справі саме Верховну Раду України. Водночас, Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідач, подавши відзив на апеляційну скаргу, реалізував свої процесуальні права, що свідчить про незаперечення Верховною Радою України її процесуального статусу у цій справі.
Щодо суті спору
32. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
33. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
34. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статі 129-1 Конституції України).
35. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
36. Згідно із частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
37. Частиною першою статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
38. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
40. Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).
41. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
42. У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
43. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі Ryabykh v. Russia та від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").
44. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1606-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного господарського суду у зв`язку з порушенням присяги судді.
45. 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, які обґрунтувала наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Такими обставинами, на переконання скаржниці, є фактичні дані, встановлені рішеннями Верховного Суду, які зазначені нею у заяві про перегляд.
46. Отже, заява ОСОБА_1 від 08 вересня 2020 року про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року, яке набрало законної сили 19 березня 2019 року, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 КАС України.
47. Відповідно до частини четвертої статті 366 КАС України, крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
48. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що встановлений пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України трирічний строк є присічним і застосовується судом з урахуванням положень частини першої цієї статті, а саме якщо заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було подано учасником справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин. Пропуск без поважних причин учасником справи зазначеного тридцятиденного строку в межах трирічного присічного строку є достатньою підставою для висновку про недотримання позивачкою строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
49. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, у клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 зазначила, що про наявність рішень Верховного Суду їй стало відомо 25 серпня 2020 року при підготовці заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом в іншій справі № 9901/185/20, про існування таких постанов Верховного Суду їй раніше відомо не було, оскільки вона не була учасником чи стороною у цих справах та рішення їй не направлялись. Про наявність зазначених рішень їй стало відомо випадково, після тривалого пошуку відповідної інформації на різних вебсайтах у мережі Інтернет, у тому числі на сайтах Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Верховного Суду та інших, оскільки отримати відповідний текст постанови чи рішення суду з Єдиного державного реєстру судових рішень, який містить більше 90 мільйонів судових актів, можна лише знаючи про дату рішення та номер справи за позовом того чи іншого судді, звільненого за порушення присяги 29 вересня 2016 року на позачерговому пленарному засіданні.
50. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано не визнав наведені нею обставини поважними причинами пропуску процесуального строку. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає ці аргументи недоречними з таких підстав.
51. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
52. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
53. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок перебігу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
54. Вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
55. У параграфі 41 рішення від 03 квітня 2008 року "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
56. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
57. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права. Натомість поновлення процесуального строку без наявності поважних причин його пропуску суперечить принципу res judicata.
58. Однак ОСОБА_1, порушуючи питання про поновлення строку на звернення до суду задля перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не зазначила поважних причин, які б за наявності у неї заінтересованості у відновленні своїх прав шляхом доведення помилковості (за твердженням скаржниці) судових рішень у її справі відповідали вищезазначеним критеріям та свідчили про відсутність у неї можливості дізнатися про існування судових рішень щодо скасування постанов Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року, а відтак і можливості своєчасного подання відповідної заяви. Необхідність докладання зусиль для пошуку інформації в мережі Інтернет не можна визнати поважними причинами пропуску процесуального строку (Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 800/30/17 (9901/328/18))
59. Водночас наведені скаржницею обставини не свідчать про існування будь-яких об`єктивно непереборних перешкод, що унеможливили своєчасне подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, враховуючи, що найпізніше із наданих ОСОБА_1 рішень Верховного Суду було прийняте 03 жовтня 2019 року.
60. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та необхідність повернення заяви без розгляду, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції.