ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 640/18761/20 (9901/375/20)
Провадження № 11-19заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року (судді Кравчук В. М., Коваленко Н. В., Мороз Л. Л., Рибачук А. І., Стародуб О. П.),
УСТАНОВИЛА:
12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просив визнати дії Президента України щодо нерозгляду його звернення від 16 жовтня 2019 року протиправними та зобов`язати Президента України звернутися до Верховної Ради України з поданням про внесення змін до Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян".
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 грудня 2020 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про зобов`язання вчинити дії - на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки в надісланій на усунення недоліків заяві від 15 грудня 2020 року позивач не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та не навів поважні причини його пропуску.
Не погодившись із цими судовими рішеннями, 25 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу через порушення судом норм процесуального права, розглянути його позов та прийняти рішення про задоволення вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що при передачі його позову до Верховного Суду суддя Окружного адміністративного суду м. Києва ухвалами від 29 жовтня та 18 серпня 2020 року встановив факт протиправної діяльності Президента України щодо нерозгляду його звернення від 16 жовтня 2019 року, а тому позивач переконаний, що строк звернення до адміністративного суду ним не порушений.
На час розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Президента України щодо нерозгляду його звернення від 16 жовтня 2019 року та просив зобов`язати Президента України звернутися до Верховної Ради України з поданням про внесення змін до Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року позов залишено без руху на підставі частини першої статті 169 КАС, а ухвалою цього ж суду від 29 жовтня 2020 року зазначену справу передано на розгляд Верховному Суду як суду першої інстанції на підставі частини четвертої статті 22 КАС.
1 грудня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху позов ОСОБА_1 з підстави, передбаченої статтею 123 КАС, для звернення до суду із заявою про поновлення строку, оскільки позивачу слід обґрунтувати, коли він дізнався про порушення своїх прав, та у разі пропуску шестимісячного строку звернення до суду обґрунтувати поважність причин його пропуску аж до моменту звернення із цим позовом до суду в серпні 2020 року.
15 грудня 2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 надіслав заяву, зміст якої зводиться до того, що ним не пропущений строк звернення до суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про зобов`язання вчинити дії - на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС, оскільки у надісланій на усунення недоліків заяві від 15 грудня 2020 року позивач не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та не навів поважні причини його пропуску.
Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи і дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС).
Частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За частиною другою статті 123 КАС якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки цей спір виник з приводу оскарження дій Президента України, до спірних відносин застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права та інтереси були порушені, вона має право звернутися до суду у шестимісячний строк. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 у жовтні 2019 року вже дізнався про порушення, на його думку, Президентом України прав за результатами розгляду звернення від 16 жовтня 2019 року, однак звернувся до суду з цією позовною заявою лише 12 серпня 2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права і причин для втручання в нього немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Інших доводів апеляційної скарги, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.
За правилами статті 316 КАСсуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції не допустив порушень процесуального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повернення позовної заяви.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових висновків ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року.
Отже, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду