Постанова
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 509/2867/18
провадження № 51-1935 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника
Червінської М.П., Чабанюк Т.В., Матвєєва В.Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Матвєєва В.Ю. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судових рішень щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
2. Суд визнав доведеним, що 17 лютого 2018 року о 20:30 у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 скоїли розбійний напад на ОСОБА_3 . Діючи за заздалегідь обумовленим планом, ОСОБА_1, який проводив ремонтні роботи у квартирі, залишив відчиненими вхідні двері та відключив у приміщенні камеру відеоспостереження. Після того, як ОСОБА_2 увійшов до квартири, вони зімітували сутичку між собою: ОСОБА_2, погрожуючи пневматичним пістолетом, наказав потерпілій ОСОБА_3 лежати на підлозі, а ОСОБА_1 - зв`язати потерпілій руки. Сприйнявши дії ОСОБА_2 як реальну загрозу для свого життя і здоров`я, потерпіла на його вимогу передала йому 3500 грн. Коли потерпіла та ОСОБА_1 сховались у туалеті, ОСОБА_2 заволодів іншим майном на загальну суму 46 600 грн та залишив місце вчинення злочину. Після цього ОСОБА_1 зімітував розшук нападника.
3. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року вирок змінено в порядку частини 2 статті 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На підставі частини 5 статті 72 КК зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в строк покарання строк їхнього попереднього ув`язнення з 17 квітня 2018 року по 20 лютого 2020 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Сторона захисту вважає, що винуватості засудженого у співучасті в розбійному нападі не доведено поза розумним сумнівом, а вирок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях і недопустимих доказах.
6. Стверджує, що судами не спростовано версії ОСОБА_1 про те, що, вчинивши розбійний напад, ОСОБА_2 вийшов за межі їхньої домовленості вчинити крадіжку.
7. На переконання захисника, недопустимими доказами є частина показань потерпілої, які вона надала з чужих слів, протокол огляду місця події від 17 лютого 2018 року, оскільки слідчу дію проведено до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань без процесуального керівництва прокурора, а також речі, які вилучено 16 квітня 2018 року в ході обшуку житлового приміщення, проведеного без ухвали слідчого судді.
8. Крім того, він вважає, що всупереч статтям 23, 358 КПК суд першої інстанції послався на докази, які не були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
9. Також захисник звертає увагу на те, що рішення про обрання і продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суперечать пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
10. На думку захисника, апеляційний суд належним чином не спростував доводів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, чим порушив вимоги статті 419 КПК.
11. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників касаційного розгляду
12. Захисник у судовому засіданні підтримав доводи своєї скарги.
13. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, вважаючи її законною і обґрунтованою.
Оцінка Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
15. Згідно з частиною 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
16. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який визнав необґрунтованими доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 17 лютого 2018 року. Суд правильно послався на частину 3 статті 214 КПК, яка допускає проведення такої слідчої дії до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, огляд був проведений у присутності власниці квартири.
17 . Суд також погоджується з тим, що обшук 16 квітня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 не порушив його права. Як убачається з матеріалів провадження, обшук був проведений за згодою ОСОБА_1, крім того, під час слідчої дії були присутні його родичі, які й відчинили квартиру для проведення обшуку. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б ставили під сумнів добровільність згоди на проведення обшуку.
18. Захисник у касаційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні не дослідив письмових доказів, представлених стороною обвинувачення.
19. Суд уже зазначав, що мета норм, які регулюють дослідження письмових доказів у суді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, аби мати можливість звернути увагу суду на аспекти, важливі для обґрунтування її позиції. Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1 статті 358 КПК[1].
20. Звукозаписи судових засідань від 04 та 13 лютого 2019 року свідчать, що сторона захисту, будучи ознайомленою в повному обсязі з матеріалами досудового розслідування, не наполягала на оголошенні змісту кожного документа та не заперечувала проти їх долучення до матеріалів провадження.
21. Зокрема, сторона захисту не порушувала питання про дослідження відображених у реєстрі матеріалів досудового розслідування документів на підтвердження повноважень слідчих і прокурорів, а також речових доказів, вилучених у ході слідчих дій, у тому числі й пістолета.
22. З огляду на те, що за взаємною згодою сторін суд першої інстанції обмежився допитом потерпілої, обвинувачених та переглядом відеозаписів слідчих дій, наведені в касаційній скарзі аргументи про порушення вимог статей 23, 358 КПК Суд вважає непереконливими.
23. Суд погоджується, що частина показань потерпілої ґрунтується на словах її онуки про раптове відключення напередодні події та відновлення роботи камери відеоспостереження в квартирі, а тому є показаннями з чужих слів. Однак за обставин цієї справи Суд не вважає посилання у вироку на цей доказ істотним порушенням кримінального процесуального закону. Ця інформація не мала вирішального значення для доведеності винуватості ОСОБА_1 . Факт відключення камери в момент нападу був встановлений на підставі інших доказів.
24. Також захисник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не погодилися з версією сторони захисту про ексцес виконавця з боку ОСОБА_2 .
25. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є насамперед завданням судів попередніх інстанцій. Тим не менше Суд за наявності відповідних доводів сторони у справі здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
26. Спростовуючи версію захисту про те, що напад ОСОБА_2 на потерпілу ОСОБА_3 є ексцесом виконавця, суд першої інстанції проаналізував перебіг подій у квартирі в ході нападу і дійшов висновку про узгодженість дій засуджених та наявність у них єдиного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу, навівши у вироку детальне обґрунтування. Дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд не встановив підстав для сумніву в обґрунтованості такого висновку судів, зробленого на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статей 17 та 94 КПК.
27. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які майже повністю повторюються в касаційній скарзі.
28. Також Суд не вважає підставою для скасування оскаржуваного судового рішення посилання захисника на те, що апеляційний суд не розглянув його заперечень на ухвали про обрання та продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які, на його думку, суперечать приписам пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже у скарзі не наведено аргументів, яким чином це позначилося на справедливості судового розгляду в цілому і як скасування судових рішень може виправити стверджуване порушення.
29. Таким чином, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційного суду, зміст якої відповідає приписам статті 419 КПК, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Матвєєва В.Ю. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.