Постанова
Іменем України
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/7676/18
провадження № 61-18842 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Мандич Леонід Леонідович,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандича Леоніда Леонідовича, на постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зпозовом, який було уточнено, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з квартири та передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателю.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25 березня 2013 року було укладено договір позики між Мандичем Л. Л., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за умовами якого позикодавці позичили останній до 25 липня 2013 року грошові кошти у розмірі 1 079 055,00 грн, що еквівалентно
135 000,00 доларів США по курсу Національного банку України
(100 доларів США - 799,30 грн). Передачу грошей здійснено до підписання цього договору, що указано в договорі.
На забезпечення виконання цих зобов`язань між ними у той самий день було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, яка в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею 112,0 кв. м, у тому числі, житловою - 56,7 кв. м.
Предмет іпотеки є власністю ОСОБА_2 і належить їй на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 грудня 2009 року. 20 серпня 2015 року між нею та Мандичем Л. Л. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія), за яким вона прийняла право вимоги за вищевказаним договором позики.
Вказувала, що у зв`язку з неналежним виконання обов`язків у ОСОБА_2 виникла заборгованість, а тому у липні 2016 року вона звернулася до суду
із позовом до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (справа № 520/8581/16-ц). Рішенням Апеляційного суду Одеської області
від 05 жовтня 2017 року скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2016 року і ухвалено нове рішення, яким
її позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості
за договором позики від 25 березня 2013 року звернуто стягнення на спірну квартиру, шляхом надання їй права на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
на користь будь-яких осіб відповідно до процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною
3 501 362,00 грн. У задоволенні позовних вимог про виселення всіх мешканців квартири відмовлено.
Разом з цим, у квартирі, яка є предметом іпотеки, також мешкають
та зареєстровані інші особи.
Вважала, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою
для виселення осіб, які мешкають у ньому. Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мають інше житло,
площею 162,4 кв. м. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2,
що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 грудня 2003 року,
а тому їх виселення із спірної квартири можливе без надання іншого житлового приміщення. При цьому ОСОБА_2 має бути виселена
за місцем її реєстрації у квартиру
АДРЕСА_2 . ОСОБА_5, який на момент укладення договору іпотеки мав інше місце реєстрації, має бути виселений до своєї дружини за місцем
її реєстрації, як член сім`ї наймача.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; до укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири зобов`язати ОСОБА_2 передати їй квартиру в управління шляхом надання безперешкодного доступу до квартири, передачі ключів та оригіналів правовстановлюючих документів від неї,
про що скласти відповідний акт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
з квартири АДРЕСА_1 .
До укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 квартиру в її управління шляхом надання безперешкодного доступу до квартири, передачі ключів
та оригіналів правовстановлюючих документів від неї, про що скласти відповідний акт.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням статті 40
Закону України "Про іпотеку", статті 109 ЖК Української РСР й судового рішення про звернення стягнення на спірну квартиру, колишній власник житла ОСОБА_2 втратила право власності й відповідно право користування квартирою. Право користування нею в інших відповідачів
є похідним від прав колишнього власника житла, з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням
у членів сім`ї.
При вирішенні справи суд врахувув, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л. М. 30 грудня 2003 року, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками квартири
АДРЕСА_2, яка складається в цілому з трьох кімнат, загальною площею 162, 4 кв.м, у тому числі житловою 56,2 кв. м,
а тому права відповідачів на житло не порушені, так як площа вказаної квартири є достатньою для проживання чотирьох осіб.
Крім того, рішення Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня
2017 року у справі № 520/8581/16-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки до теперішнього часу не виконано, борг не повернуто, а проживання відповідачів у спірній квартирі перешкоджає її продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що квартира,
яка передана в іпотеку, належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 грудня 2009 року. Отже, виселення з такої квартири проводиться з наданням іншого постійного житла, яке за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР вказується в рішенні суду. Зазначення іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням, є обов`язком позивача.
Разом із тим, заявивши вимогу про виселення відповідачів із предмета іпотеки, позивач не вказала у позовній заяві іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК Української РСР
має бути надане відповідачам одночасно з їх виселенням, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), правові позиції Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду у подібних справах. Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням частин першої, тринадцятої
статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мандич Л. Л., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням її уточнень, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції
й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду. Крім того, заявник посилається
на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві
ОСОБА_7., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Стрільчук В. А.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного
Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 січня
2021 року № 39/0/226-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді
ОСОБА_7 .
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:
Гулько Б. І., Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Мандичем Л. Л., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандича Л. Л., на постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку
на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, уточнити касаційну скаргу
із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно
до частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник усунув недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мандича Л. Л., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Мандичу Л. Л., строк
на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду
від 19 жовтня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 520/7676/18 із Київського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову та не врахував, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже мають інше постійне житло, а тому підлягають виселенню з іпотечної квартири без надання такого приміщення. При цьому чоловік та донька боржника зареєструвалися за адресою іпотечної квартири після невиконання нею умов договору позики, без згоди на це іпотекодержателя виключно, щоб уникнути звернення стягнення на предмет іпотеки. Також посилається на неврахування апеляційним судом правових позицій Верховного Суду у відповідній категорії справ щодо осіб, які самоправно вселилися в квартиру.
Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мандича Л. Л., задоволенню не підлягає.