Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 643/10618/19
провадження № 61-12874св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року у складі судді Довготько Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
На момент смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті її батька відкрилась спадщина.
Позивачка вказує, що за життя ОСОБА_3 не залишив заповіту, тому спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є вона та її сестра ОСОБА_2 - відповідачка у справі.
Зазначає, що вона 14 червня 2019 року звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, однак 19 червня 2019 року постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
При цьому ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька шляхом звернення 03 травня 2019 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадини з поважних причин, з огляду на таке.
Вказує, що вона постійно проживає разом із своєю родиною на території Грузії. За тиждень до смерті батька вона прилетіла до м. Харкова та здійснювала догляд за батьком. Похоронами батька займалися всі разом: вона, мама та сестра. Після смерті батька мати почала скаржитися на погане самопочуття. Після обстеження їй був поставлений діагноз - пухлина шлунка. У зв`язку із хворобою вона здійснювала догляд за матір`ю, супроводжувала її у лікарнях.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла.
Позивачка пояснює, що психоемоційно вона знаходилась у такому стані, що не могла звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини у цей час. Після поховання та поминок матері у лютому 2019 року вона повернулася до Грузії до своєї родини. Перебувала у Грузії до 12 червня 2019 року. Вона мала намір звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, після того, як пройшли помини матері. Але з лютого 2019 року її самопочуття погіршилося. Вона неодноразово зверталася на території Грузії до лікарів з приводу загострення хвороби серцево-судинної системи. А починаючи з 12 травня 2019 року вона перебувала на лікуванні у лікарні в м. Тбілісі, що не дало їй можливості своєчасно реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті батька. Лише у червні 2019 року вона змогла повернутися у м. Харків і 19 червня 2019 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зазначивши про поважні причини пропуску, але нотаріус їй роз`яснила щодо необхідності звернення до суду.
З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки призвели до неможливості подати заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України. При цьому суд зазначив, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
28 вересня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому позивачка просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, та залишити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
21 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер.
На момент смерті ОСОБА_3 сторони у справі з ним разом не проживали, позивачка постійно мешкає разом із своєю родиною на території Грузії.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_2 .
Батьки сторін, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 розлучилися.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03 травня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька.
Постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 28 травня 2019 року № 2423 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з тим, що вона не подала документів необхідних для вчинення нотаріальної дії .
14 червня 2019 року ОСОБА_1 також подала заяву до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 19 червня 2019 року № 2784 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька в зв`язку з тим, що вона не прийняла спадщину у строк, визначений законом, та не подала документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.