Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 755/17900/18
провадження № 61-11252св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Поливач Л. Д., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс"), про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 29 червня 2016 року між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16-06-29-006984, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику з 29 червня 2016 року по 28 червня 2019 рік відновлювальну кредитну лінію із встановленням ліміту кредитування у розмірі 10 000 000,00 грн зі сплатою 30 % річних.
20 липня 2018 року між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" укладено договір про відступлення права вимоги № F42GL23222, згідно умов якого товариство отримало право вимоги за кредитним договором № 16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року.
31 серпня 2018 року ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" отримало право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі укладеного з ТОВ "ФК "Фактор Плюс" договору про відступлення прав вимоги № 31/08-18/2.
У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984 у сумі 11 947 339, 37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984 у сумі 11 947 339,37 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконано зобов`язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості по договору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.
Не погодившись із цим заочним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Москаль Г. Г. подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г. Г. задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року скасовано.
У задоволені позову ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" заявлених позовних вимог. Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, не звернувши увагу на факт реалізації ТОВ "ФК "Фактор Плюс" іпотечного майна і відсутність доказів на підтвердження існування та розміру заборгованості за кредитним договором після такої реалізації.
Узагальнені доводи касаційної скарги
30 липня 2020 року ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
11 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г. Г. через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс", в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
29 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г. Г. через засоби поштового зв`язку надійшли доповнення до відзиву щодо необґрунтованості касаційної скарги.
05 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду від ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" через засоби поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Г. Г., в якій позивач заперечив проти доводів представника відповідача та підтримав вимоги касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
12 серпня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 29 червня 2016 року між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16-06-29-006984, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику з 29 червня 2016 року по 28 червня 2019 року відновлювальну кредитну лінію із встановленням ліміту кредитування у розмірі 10 000 000,00 грн.
Згідно пункту 1.3. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику на умовах цього договору зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 30% річних.
ОСОБА_1 у відповідності до кредитного договору № 16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року отримала від ПАТ "Діамантбанк" кредитні кошти у розмірі 10 000 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3.2.1. та 3.2.3. Кредитного договору, обов`язок позичальника повернути кредитодавцю фактично отримані кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування згідно пункту 1.1. цього договору, а також погасити фактичну заборгованість за процентами та комісією за цим договором по закінченню вказаного в пункті 1.1. цього договору періоду, на який відкрито кредитну лінію, шляхом внесення готівкових коштів в касу кредитодавця.
Позичальник протягом 1 (одного) банківського дня з моменту хоча б одноразового порушення обов`язку по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування ним на умовах, встановлених цим договором, зобов`язаний здійснити повне повернення кредиту та процентів за кредитом (з урахуванням чинного законодавства України), а також сплатити неустойку згідно умов цього договору, якщо інше не буде вирішено кредитодавцем.
В якості забезпечення позичальником виконання зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984 між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_2 29 червня 2016 року укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нежилі приміщення №№ 2, 3 (в літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 41.90 кв.м.
В якості забезпечення позичальником виконання зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984 між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_3 29 червня 2016 року укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартири НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3, АДРЕСА_3 .
30 липня 2018 року між ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" було укладено Договір № F42GL2.3222 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Згідно умов цього договору, банк відступив, а ТОВ "ФК "Фактор Плюс" прийняло належне банку право вимоги за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) № 16-06-29-006984, укладеним 29 червня 2016 року між банком та позичальником.
Станом на дату укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) від 30 липня 2018 року прав вимоги № F42GL23222 розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, тобто заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Фактор Плюс", становила 26 772 490,50 грн, з яких:
заборгованість за кредитом - 10 000 000,00 грн;
заборгованість за нарахованими процентами - 5 447 339,37 грн;
заборгованість за штрафами та пенями - 11 325 151,13 грн.
Згідно абзацу 2 пункту 2.1. Договору № F42GL2.3222 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржника за Основним (кредитним) договором та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
30 липня 2018 року між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ПАТ "Діамантбанк" було укладено та нотаріально посвідчено Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, зазначеними вище.
31 серпня 2018 року між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984.
Відповідно до пункту 2.1. договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, частину права вимоги первісного кредитора до позичальника, зазначеного у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника, за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, укладених боржником з ПАТ "Діамантбанк". Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
У відповідності до пункту 2.2. договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору набуває частину права кредитора за Основним договором, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором, сплати Боржником грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок виключно у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року № 31/08-18/2 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором від 29 червня 2016 року № 16-06-29-006984, яка відступається Новому кредитору, становить 23 272490,50 грн, з яких: 6 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5 447 339,37 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 11 325 151,13 грн - заборгованість за штрафами та пенею.
Право вимоги за іпотечними договорами, укладеними 29 червня 2016 року між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на забезпечення позичальником виконання зобов`язань за кредитним договором № 16-06-29-006984, від ТОВ "ФК "Фактор Плюс" до ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" передано не було.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.