Постанова
Іменем України
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 727/239/20
провадження № 61-18940св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", в інтересах якого діє адвокат Матвійчук Михайло Зенонович на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2020 року у складі судді Кодрян Л. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Кулянди М. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про припинення іпотеки та зняття обтяжень.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 січня 2014 року стягнуто з неї достроково на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") заборгованість у сумі 751 004,40 грн та 7 910,04 грн третейського збору, з яких: за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 94 в гривневому еквіваленті за курсом НБУ - 206 950,50 грн; за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 113 - 544 053,90 грн.
Вказувала, що заборгованість за виконавчим листом, виданим на підставі рішення третейського суду, нею повністю погашена шляхом внесення коштів на рахунок державної виконавчої служби. Всього нею внесено 822 000 грн з урахуванням третейського та виконавчого збору.
Постановою Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівців Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 07 березня 2018 року виконавче провадження закінчено. Проте обтяження накладені у зв`язку з укладанням договорів іпотеки, не зняті.
Зазначала, що внаслідок реорганізації АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання, правонаступником майна, майнових прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк".
Посилалася на те, що на забезпечення кредитного договору №94 укладено іпотечний договір від 21 березня 2006 року № 94, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нежиле приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, АТ "Альфа-Банк" як правонаступник АТ "Укрсоцбанк" у грудні 2019 року зареєструвався як іпотекодержатель зазначеного майно.
На забезпечення кредитного договору № 113 укладено іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 113/1, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нежиле приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на зазначене майно накладено обтяження.
На забезпечення кредитного договору № 113 укладено іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 113, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нежилі приміщення підвалу, які знаходяться в житловому будинку літ. "А", загальною площею 78,4 кв. м, що складаються з приміщень XIV - XVIII, XX, за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначене майно накладено обтяження.
Вказує, що після отримання рішення третейського суду від 31 січня 2014 року щодо дострокового стягнення всієї суми заборгованості за вищенаведеними кредитними договорами АТ "Укрсоцбанк" безпідставно продовжував нараховувати проценти, комісію, пеню та надіслав позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання із вимогою погашення неіснуючої заборгованості.
Зазначала, що відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 113, що складається з інфляційних втрат за кредитом у сумі 22 638,56 грн. Заборгованість у сумі 22 638,56 грн нею погашена та відшкодовано судовий збір у сумі 4 405 грн.
Посилалася на те, що 17 липня 2019 року вона звернулась з листом до АТ "Укрсоцбанк" з проханням вилучити з Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про обтяження забороною стосовно іпотечного майна. Листом АТ "Укрсоцбанк" від 19 серпня 2019 року їй відмовлено.
Вказувала, що вищевказана заборгованість перед банком нею повністю погашена. Будь-якої іншої заборгованості у неї перед банком немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано припиненим іпотечний договір від 21 березня 2006 року № 94 на нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин промислових товарів, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1
Визнано припиненим іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 113/1 на нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин промислових товарів, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1
Визнано припиненим іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 113 на нерухоме майно - нежилі приміщення підвалу, які знаходяться в житловому будинку літ. А, загальною площею 78,4 кв. м, що складаються з приміщень XIV - XVIII, XX, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 .
У задоволенні позовних вимог про зняття обтяження на нерухоме майно, виключення запису про обтяження нерухомого майна і запису про накладення заборони на відчуження нерухомого майна відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 погасила суму заборгованості за договорами кредиту, яку було стягнуто на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 січня 2014 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, тому суд вважав, що ОСОБА_1 виконала взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач повністю виконала рішення суду, яким з неї достроково стягнуто на користь банку всю суму заборгованості за кредитним договором, на підставі чого, постановою відділу державної виконавчої служби виконавче провадження закінчено з підстав виконання рішення, дійшов правильного висновку про припинення зобов`язання за іпотечними договорами як похідними від кредитного договору в силу припинення основного зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, АТ "Альфа-Банк", в інтересах якого діє адвокат Матвійчук М. З., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, а доказів про наявність підстав для припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку", суду не надано. За загальними правилами ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18, у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18), у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив, на касаційну скаргу, в якому зазначено, що посилання банку на наявність у нього права на стягнення з позичальника сум, передбачених статтею 625 ЦК України, не можуть бути підставою для неприпинення іпотеки, оскільки таке право банк не реалізував, відповідних вимог не заявляв, матеріали справи не містять судових рішень про стягнення таких коштів, які б не були виконані. Що стосується позовних вимог про стягнення штрафів, комісій, прострочок у сумі 10 100,72 грн та простроченої комісії у сумі 96 067,87 грн, то вони, як зазначив третейський суд у мотивувальній частині, задоволенню не підлягають, оскільки банк не зазначив назви цих штрафів, комісій, прострочок та не надав їх детального розрахунку, тобто, відмовлено за безпідставністю, а не за строками давності. Крім того, просить суд прийняти постанову з врахуванням приписів статей 400, 416 ЦПК України та змінити резолютивну частину оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог чинного законодавства.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк", в інтересах якого діє адвокат Матвійчук М. З., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо рішенням суду заборгованість за кредитним договором стягнута у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Судом установлено, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 січня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договорами кредиту в сумі 751 004,40 грн та третейський збір у сумі 7 910,04 грн з яких: за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 94 у гривневому еквіваленті по курсу НБУ - 206 950,50 грн; за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 113 - 544 053,90 грн.
Постановою Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 07 березня 2018 року виконавче провадження № 52474299 закінчено у зв`язку з виконанням рішення. Погашення позивачем заборгованості шляхом внесення коштів на рахунок Першого відділу ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області підтверджується квитанціями: від 23 листопада 2017 року № 20 на суму 260 000 грн, від 01 грудня 2017 року № 130 на суму 130 000 грн, від 27 грудня 2017 року № 75 на суму 215 000 грн, від 29 грудня 2017 року № 91 на суму 100 000 грн, від 11 січня 2018 року № 19 на суму 100 000 грн, від 15 січня 2018 року, № 87 на суму 10 000 грн, від 22 січня 2018 року № 108 на суму 7 000 грн (а. с.23 - 24).
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 94 укладено іпотечний договір від 21 березня 2006 року № 94, згідно з яким передано в іпотеку АКБСР "Укрсоцбанк" належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором невідновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 113 укладено іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 113, договір від 21 квітня 2008 року № 1 про зміну умов іпотечного договору від 11 квітня 2008 року № 113, договір від 26 серпня 2009 року № 2 про зміну умов іпотечного договору № 113, згідно з яким передано в іпотеку АКБСР "Укрсоцбанк" належне позивачці на праві приватної власності нерухоме майно-нежилі приміщення підвалу, які знаходяться в житловому будинку літ. А, 78,4 кв. м, що складаються з приміщень XIV-XVIII, XX, за адресою: АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором невідновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 113 укладено іпотечний договір від 11 квітня 2008 року №113/1, договір від 21 квітня 2008 року № 1 про зміну умов іпотечного договору № 113/1, договір від 26 серпня 2009 року № 2 про зміну умов іпотечного договору № 113/1, згідно з яким передано в іпотеку АКБСР "Укрсоцбанк" належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою від 09 січня 2020 року № 195720323 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис про іпотеку: номер запису 34835222, дата 21 березня 2006 року, підстава виникнення договір іпотеки від 21 березня 2006 року, предмет іпотеки магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодавець ОСОБА_1, іпотекодержатель АТ "Альфа-Банк", реєстраційний номер іпотеки № 2993510; та внесено запис про обтяження: номер запису № 34835223, дата 21 березня 2006 року, підстава виникнення договір іпотеки від 21 березня 2006 року, вид обтяження заборона на нерухоме майно, предмет обтяження магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна № 6711645, обтяжувач АТ "Альфа-Банк", особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження № 2993384.
Відповідно до інформаційної довідки на нежиле приміщення магазин промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 номер РПВН 6711645, накладено обтяження: тип обтяження заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер 7004606, підстава обтяження договір іпотеки №113/1 від 11 квітня 2008 року, власник ОСОБА_1, заявник АКБ "Укрсоцбанк"; та обтяження: тип обтяження іпотека, реєстраційний номер 7004690, іпотекодержатель АКБ "Укрсоцбанк", власник ОСОБА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН № 11886529, накладено обтяження: тип обтяження заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер № 7004765, підстава обтяження договір іпотеки від 11 квітня 2008 року №113, власник ОСОБА_1, заявник АКБ "Укрсоцбанк"; та обтяження: тип обтяження іпотека, реєстраційний номер № 7004820, іпотекодержатель АКБ "Укрсоцбанк", власник ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 31 жовтня 2018 року позов АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців у частині відмови у позові ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором укладеним, між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 невідновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 113, що складається з інфляційних втрат за кредитом, скасовано. Позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 113, що складається з інфляційних втрат за кредитом, задоволено частково. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 11 квітня 2008 року № 113, що складається з інфляційних втрат за кредитом в сумі 22 638,56 грн, на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки нежиле приміщення магазину промислових товарів, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до квитанцій від 10 травня 2019 року та від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 сплатила заборгованість у сумі 22 638,56 грн та судові витрати в сумі 4 405 грн на виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі 711/4556/16-ц.
Від указаних висновків Верховний Суд не відступав.
Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18, у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18), у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.
Посилання заявника на те, що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, а доказів про наявність підстав для припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку", суду не надано, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.