Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 742/1258/20-ц
провадження № 61-675 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - головне управління національної поліції в Чернігівській області;
третя особа - слідчий слідчого відділу Прилуцького відділу поліції Головного управління національної поліції України в Чернігівській області Безбородько Володимир Миколайович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП
в Чернігівській області), третя особа: слідчий слідчого відділу Прилуцького відділу поліції головного управління національної поліції України
в Чернігівській області Безбородько В. М., про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування.
Позовна заява мотивована тим, що ним, як адвокатом, у ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016271210000074, надавалась правова допомога підозрюваному ОСОБА_2 . Після звернення слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП у Чернігівській області Безбородька В. М. до слідчого-судді з клопотанням про встановлення терміну для ознайомлення з вказаними матеріалами кримінального провадження у судовому засіданні було погоджено дату для ознайомлення.
05 листопада 2019 року за попередньою домовленістю зі слідчим,
він разом з підозрюваним з`явилися до Прилуцького відділу поліції ГУНП
в Чернігівській області для ознайомлення з вказаними матеріалами кримінального провадження. Для підтвердження своїх повноважень,
як захисника підозрюваного, він надав слідчому Безбородьку В. М. оригінал ордеру та завірену копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, проте йому було відмовлено в ознайомлені з матеріалами кримінального провадження з підстав відсутності усіх необхідних документів, які
б підтверджували його повноваження, як представника підозрюваного.
Вважаючи такі дії слідчого Безбородька В. М. незаконними, він звернувся зі скаргою на бездіяльність слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП України в Чернігівській області Безбородька В. М. до слідчого-судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
13 листопада 2019 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 742/282/17 його скаргу було
задоволено, визнано дії слідчого Безбородька В. М. незаконними
та зобов`язано слідчого надати доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42016271210000074, для ознайомлення підозрюваному ОСОБА_2
та його захисникам, адвокатам, а саме йому та ОСОБА_3 .
Вказував, що вищевказаними незаконними діями слідчого йому завдано моральної шкоди, яка полягала у стражданнях унаслідок приниження слідчим його ділової репутації, для відновлення якої він змушений був звертатись до суду зі скаргою, складання якої призвела до праці
у позаробочий час та витрачання часу на відвідування суду.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги розумності, виваженості
та справедливості характеру правопорушення і глибини душевних страждань, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 9 446 грн шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 08 вересня 2020 року у складі судді Ільченка О. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, причинного зв`язку між завданою йому шкодою та протиправними діями слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП України в Чернігівській області Безбородька В. М., що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, унаслідок якого слідчий суддя прийняв постанову, саме по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 вересня 2020 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, викладено
їх у редакції, що наведена у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відновлення порушених прав, передбачених положеннями КПК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ОСОБА_1, як адвоката
у кримінальному провадженні, можливе лише у межах та у спосіб, що передбачені кримінальним процесуальним законодавством. Саме у цих межах та спосіб права ОСОБА_1, про які йдеться у його позовній заяві, повністю відновлено судом внаслідок постановлення ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 листопада 2019 року
у справі № 742/282/17, якою йому надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 42016271210000074. Разом з тим, положення статей 15, 16, 23, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, на які посилався ОСОБА_1 як на обґрунтування своїх вимог, на спірні правовідносини не поширюються, а тому не можуть бути підставою для задоволення позову.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року виправлено описку у мотивувальній частині тексту постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, а саме: зазначено "суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню" замість "суд вважає, що вона підлягає відхиленню".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у малозначній справі відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених підпунктом
а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано
її матеріали з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Чернігівській області, третя особа - слідчий слідчого відділу Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Безбородько В. М., про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного
суду від 11 грудня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду
від 24 грудня 2020 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що неправомірні дії слідчого Безбородька В. М. ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 листопада 2019 року визнано незаконними. Таким чином, належними доказами підтверджено факт незаконності відмови слідчого у наданні позивачу доступу до матеріалів кримінального провадження, унаслідок чого принижено честь, гідність та ділову і професійну репутацію адвоката
ОСОБА_1 перед його клієнтом. Вищевказані негативні емоції позивача безумовно перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями
слідчого, а, відтак, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до норм ЦК України. Такою є відповідна практика Верховного Суду, яку апеляційний суд не врахував.
Крім того, ухвалою Чернігівськогоапеляційного суду від 24 грудня 2020 року про виправлення описки фактично внесено зміни у мотиви судового рішення апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, чим порушено вимоги ЦПК України.
Також заявник зазначив про незаконність рішення суду першої інстанції, вважаючи, що його позов є обґрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 листопада 2019 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області зі скаргою на бездіяльність слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП України
в Чернігівській області Безбородька В. М. (а. с. 10-11).
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 13 листопада 2019 року, що набрало законної сили, у справі
№ 742/282/17 скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 - на бездіяльність слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП України в Чернігівській області Безбородька В. М.,
яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, задоволено. Зобов`язано слідчого Безбородька В. М. надати доступ для ознайомлення підозрюваному та його захисникам, адвокатам: ОСОБА_3, ОСОБА_1, до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016271210000074, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 384 КК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових
чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури
або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала
у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність
дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали,
якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано слідчого Безбородька В. М. надати доступ для ознайомлення підозрюваному та його захисникам, адвокатам: ОСОБА_3, ОСОБА_1, до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016271210000074, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 384 КК України, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначену позивачем ухвалу слідчого судді, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:
від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц, провадження
№ 61-40480св18; від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19, провадження № 61-9407св20; від 25 лютого 2021 року у справі №686/27961/19, провадження №61-9942св20; від 03 березня 2021 року
у справі № 638/17962/15, провадження № 61-9574св20.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив
із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Отже, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи
й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами
факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, причинного зв`язку між завданою йому шкодою
та протиправними діями слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП України в Чернігівській області Безбородька В. М., і відповідно, заподіяння моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, унаслідок якого слідчий суддя прийняв постанову, саме по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, висновки апеляційного суду про те, що відновлення порушених прав, передбачених положеннями КПК України, Законом
України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ОСОБА_1, як адвоката у кримінальному провадженні, можливе лише у межах та у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, що і було здійснено Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області шляхом постановлення 13 листопада 2019 року ухвали у справі № 742/282/17,
є помилковим, так як суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування, як фізична особа на підставі норм ЦК України, а не як адвокат, що здійснює захист у кримінальному провадженні на підставі норм КПК України.
Доводи ОСОБА_1 про те, що обґрунтованість його позовних вимог підтверджується судовою практикою Верховного Суду безпідставні, так як
у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач, інші фактичні обставини справи.
Таким чином, апеляційним судом безпідставно змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
У зв`язку з наведеним також підлягає скасуванню ухвала Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року про виправлення описки
у мотивувальній частині тексту постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року.
Прохання касаційної скарги про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції є безпідставними, так як при ухваленні судового рішення Верховний Суд діє відповідно до вимог статті 409 ЦПК України.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду