Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 310/8635/19
провадження № 61-1940 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 серпня 2020 року у складі судді Мороки С. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 січня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 21 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pаges/70/складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 14 жовтня 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 571,69 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 500 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8 383,65 грн, пеня та комісія у розмірі 89,39 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1 098,65 грн.
З урахуванням викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 23 571,69 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 серпня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2007 року у розмірі 13 500 грн, а також судові витрати у розмірі 1 097,71 грн, а всього 14 597,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували його заборгованість перед банком, а тому позовні вимоги у частині стягнення тіла кредиту є обґрунтованими. Разом з тим, банком не доведено факт досягнення між сторонами домовленостей щодо сплати процентів, штрафів, неустойки, а також розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання, що передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, так як вони не містять підпису позичальника, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 березня 2007 року шляхом підписання відповідної заяви.
При цьому суд вказав, що зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банком відповідними доказами не підтверджено існування договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, пені та комісії, а також штрафів, Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку ОСОБА_1 не підписані. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у позові банку у частині стягнення з відповідача заборгованості по нарахованих відсотках, пені, комісії та штрафах.
В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позову банку щодо стягнення відсотків, неустойки й ухвалити у цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 310/8635/19 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у заяві позичальника від 14 березня 2007 року, яка підписана відповідачем, встановлена базова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 22,8 % річних. Таким чином, сторонами при укладенні спірного кредитного договору погоджено умови щодо сплати позичальником відсотків за користування кредитом. Отже, суди безпідставно відмовили банку у стягненні з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та неустойки.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 21 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,80 % річних та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pаges/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 10).
У заяві від 14 березня 2007 року, яка підписана ОСОБА_1, та яку подав до суду банк, зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 22,80 % річних (а. с. 10 зворот).
АТ КБ "ПриватБанк" вказувало про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 14 жовтня 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 571,69 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 500 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8 383,65 грн, пеня та комісія у розмірі 89,39 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1 098,65 грн (а. с. 5-9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку
АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.