Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/5567/19
провадження № 61-4166св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2",
відповідачі: ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" до ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення права користування будівлею, виселення шляхом переселення,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права користування будівлею, виселення шляхом переселення.
Позовна заява мотивована тим, щоПрАТ "Київміськбуд-2" є власником гуртожитку на АДРЕСА_1, будівля побудована у 1953 році та на цей час перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції.
З метою захисту життя та здоров`я людей, а також запобігання можливому руйнуванню будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, 20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій, а за два місяці до того відповідачам запропоновано переселитися для проживання в кімнату в іншому гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить ПрАТ "Київміськбуд -2". Однак відповідачі відмовилися переселятися до запропонованого гуртожитку.
Відповідачі, порушуючи вимоги закону, не вчиняють жодних дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до запропонованого позивачем іншого житлового приміщення,та продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя і здоров`я на посадових осіб ПрАТ "Київміськбуд-2".
Перебування відповідачів у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє ПрАТ "Київміськбуд-2" як власника будівлі можливості розпочати роботи з її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи.
Враховуючи наведене, позивач просив виселити відповідачів з кімнати АДРЕСА_3 шляхом переселення в АДРЕСА_4, посилаючись на те, що зазначена будівля гуртожитку є аварійною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_3 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів відповідно до статті 132 ЖК Української РСР, згідно з якою, осіб, які проживають
у гуртожитках, виселяють також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
Суд першої інстанцій також вказав, що дії позивача як власника аварійного житла спрямовані на створення та гарантування безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливому руйнуванню будівлі, не є порушенням прав відповідачів як мешканців гуртожитку, а дії з виселення відповідачів з цією метою в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є виправданими та відповідають вимогам закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути причиною для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР. Позивач з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом про виселення на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року та залишити в силі рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року.
У березні 2020 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статей 319, 322, 323, 383, 386, 391 ЦК України та статей 4, 7, 18, 101, 132 ЖК Української РСР, порушив норми процесуального права, а саме: статей 76, 78, 89, 263, 265 ЦПК України, що призвело до помилкового скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та прийняття незаконної постанови суду апеляційної інстанції.
Позивач зазначає, що він належними та допустимими доказами довів те,
що будівля гуртожитку є непридатною для проживання, не відповідає санітарним і технічним вимогам, є аварійною й такою, що загрожує обвалом. Вказані обставини надають правові підстави для виселення відповідачів з такого приміщення в порядку статті 132 ЖК Української РСР.
Апеляційним судом проігноровано той факт, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, як мешканцями гуртожитку є цивільно-правовими, а позивач, як приватний власник, в силу приписів спеціальних будівельних норм зобов`язаний виселити відповідачів та має право, а не зобов`язаний надавати останнім інше жиле приміщення.
Станом на момент розгляду справи у відповідачів відсутні будь-які договори на право користування кімнатою або ліжко-місцями у гуртожитку, що дає підстави стверджувати про незаконність (без належних правових підстав) проживання відповідачів в гуртожитку виходячи з принципів законності (на підставі договорів), тимчасовості та платності користування гуртожитками.
Заявник в касаційній скарзі мотивує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 760/6275/19 від 04 грудня 2019 року, який застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (аналогічні постанови Верховного Суду №760/7956/19 від 18 грудня 2019 року, № 760/7471/19 від 19 грудня 2019 року, № 760/7000/19 від 29 січня 2020 року.
При цьому висновки суду апеляційної інстанції про застосування положень статей 19, 20 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є неправильними, оскільки суд не врахував, що будівля гуртожитку знаходиться у приватній власності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шпакович О. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ПрАТ "Київміськбуд-2" на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 1998 року серії ЖБ № 23475 є власником гуртожитку на АДРЕСА_1, побудованого в 1953 році.
Відповідно до акта огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного відповідно до наказу ПрАТ "Київміськбуд-2" від 06 квітня 2017 року, у момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття. При обстеженні внутрішніх приміщень також зафіксовано значні пошкодження.
Наказом ПрАТ "Київміськбуд-2" від 01 червня 2018 року № 40 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів з виведення будівлі з експлуатації, також прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій.
За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідачів, листами від 06 червня 2018 року, від 23 липня 2018 року, від 14 вересня 2018 року, від 08 листопада 2018 року, від 20 листопада 2018 року та від 12 березня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.
Цими ж листами відповідачам запропоновано переселитися в кімнату
АДРЕСА_5 .
Відповідачі виселитися у добровільному порядку відмовились.
16 жовтня 2018 року ПрАТ "Київміськбуд-2" направив Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт.
14 грудня 2018 року Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав ПрАТ "Київміськбуд-2" контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку.
Листом від 24 січня 2019 року позивач повідомив Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим). Крім того, цим же листом позивач просив адресатів визначитись стосовно доцільності додаткового визнання жилого будинку на АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).
Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19 лютого 2019 року повідомив, що позивач як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до експлуатації.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.