Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/3351/19
провадження № 61-18202св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва,
у складі судді Зотько Т. А., від 11 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., від 09 листопада 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І., ОСОБА_4,
ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення суми платежів за комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 вересня 2005 року між ним і відкритим акціонерним товариством Банк "БІГ Енергія" (далі - ВАТ Банк "БІГ Енергія", банк) був укладений договір валютного споживчого кредитування № 11/01-09-2005. У той же день між ним та банком був укладений договір іпотеки, предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що у подальшому право іпотекодержателя було передано різним юридичним та фізичним особам, зокрема 21 липня 2016 року право іпотекодержателя було передано ОСОБА_2 07 вересня 2016 року в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки.
19 жовтня 2016 року право власності за ОСОБА_2 було скасовано приватним нотаріусом Гембарською С. І. Однак 19 жовтня 2016 року спірна квартира була продана ОСОБА_3, який 29 травня 2017 року відчужив її ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивач вважав, що при реєстрації права власності на його квартиру за ОСОБА_3 після скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 були порушені норми Закону України "Про іпотеку". ОСОБА_1 стверджував, що відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з реєстрацією приватним нотаріусом права власності на квартиру за ОСОБА_2 іпотека, предметом якої є спірна квартира, припинена. Вважав дії нотаріуса щодо скасування власного запису про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2, а відповідно будь-які вчинені подальші дії з його квартирою, незаконними. Крім того, позивач зазначав, що він не отримував від ОСОБА_2 на виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" письмової вимоги про усунення порушення, йому не було направлено повідомлення про намір ОСОБА_2 продати предмет іпотеки. При цьому вказував, що спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19 жовтня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 843, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати незаконними рішення і дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер 31987344 від 21 жовтня 2016 року та внесення запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати на його користь квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 червня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 19 жовтня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 843, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано незаконними рішення і дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
на нерухоме майно індексний номер 31987344 від 21 жовтня 2016 року
та внесення запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувано від ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки, а відтак остання не набула права на звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені з будь-яким покупцем. Також судом першої інстанції враховано, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Оскільки квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з його волі, його вимога про витребування від ОСОБА_4, ОСОБА_5 спірної квартири визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню. Разом з тим, районний суд виходив із відсутності підстав для задоволення вимог позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на його користь нарахованих сум платежів за комунальні послуги за період
з 01 червня 2017 року до моменту його вселення в спірну квартиру, оскільки ним не було надано належних та допустимих доказів понесення таких витрат з вини відповідачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції застосовано ефективний спосіб захисту прав позивача, визначений законом, права позивача є поновленими, а саме: відновлено право власності позивача на квартиру, яка є предметом спору. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції діяв в межах заявлених позовних вимог і при вирішенні кожної з них навів обґрунтування підстав їх задоволення чи відхилення. Встановлення у рішенні суду першої інстанції добросовісності чи недобросовісності дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не порушує права позивача, квартира витребувана з володіння відповідачів на користь позивача. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача суми комунальних послуг, нарахованих за період перебування спірної квартири у їх володінні, оскільки матеріли справи не містять інформації ні про наявність заборгованості, ні про здійснення таких витрат позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить доповнити мотивувальну частину рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року посиланням на обставини, що викладені в позові, без зміни резолютивної частини рішення, та скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги про внесення доповнення до мотивувальної частини рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року у справі
№ 504/2697/15-ц, а також у постанові Верховного Суду України
від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому не можуть бути предметом касаційного перегляду в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не застосовано положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" та умови договору іпотеки від 07 вересня 2005 року, відповідно до яких іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Також заявник посилається на те, що чинним законодавством не передбачена можливість самостійного скасування державним реєстратором записів про право власності, отже ОСОБА_2 після набуття права власності на спірну квартиру могла продати її виключно як новий власник, а не як іпотекодержатель. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень не враховано положення статті 19 Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що в договорі іпотеки відсутнє застереження про можливість продажу предмету іпотеки в розумінні статті 36 Закону України "Про іпотеку". Крім того, вважає, що суди не врахували, що строк дії кредитного договору, з метою забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки, сплив 10 березня 2013 року, тому будь-які вимоги по поверненню кредиту в позасудовому порядку після вказаної дати є протизаконними та недійсними. Звертає увагу, що недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. На думку заявника, оскільки банк у порушення умов кредитного договору частину грошових коштів не видав позичальнику, а іншу частину - видав з порушенням строків, боржником за кредитним договором є банк. Судами не застосовано норми матеріального права щодо оцінки вартості квартири та не враховано відсутність такої оцінки під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу. Заявник вказує, що його не було повідомлено ані про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, ані про продаж предмету іпотеки у відповідності до статті 38 Закону України "Про іпотеку". Наголошує на тому, що суди не розглянули його аргументи щодо недобросовісності набувачів.
У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить направити справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у випадку, якщо колегія суддів дійде висновку про необхідність відступлення
від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), а також у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126-цс13.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 вересня 2005 року між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11/01-09-2005, згідно умов якого банк надав позивачу кредит в сумі 35 тис. доларів США з кінцевим терміном повернення 30 серпня 2007 року.
07 вересня 2005 року між ВАТ Банк "БІГ Енергія" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець на забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором (основна сума кредиту, відсотки за його використання, пеня (неустойка) передав в іпотеку іпотекодержателю належну іпотекодавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,10 кв. м.
Згідно з пунктом 1.3 договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради м. Києва 23 березня 1998 року згідно з розпорядженням (наказом)
від 23 березня 1998 року № 2832 та зареєстрованого Бюро технічної інвентаризації м. Києва 20 квітня 1998 року за реєстровим № 1779.
У відповідності до пункту 1.6.1 договору іпотеки іпотекодавець засвідчує, що на підставах, передбачених законодавством України, він має право відчужувати предмет іпотеки та на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.
Відповідно до пункту 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань згідно кредитного договору, цього договору іпотеки, чи виявлення невірності відомостей, засвідчених іпотекодавцем у пункті 1.6.1-1.6.5 цього договору, а також з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".
Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до пункту 6.1 цього договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається іпотекодержателем самостійно. Звернення стягнення може здійснюватися на вибір іпотекодержателя всіма можливими способами згідно чинного законодавства України та цього договору іпотеки. У випадку, вказаному у пункті 3.3 цього договору, звернення стягнення здійснюється третьою особою самостійно в порядку, передбаченому цим договором іпотеки та чинним законодавством України.
Пунктом 6.1 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому
статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
21 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору від 07 вересня 2001 року, за умовами якої кредитна заборгованість збільшилась на 20 тис. доларів США, термін повного повернення кредиту встановлено до 07 вересня 2009 року, а плата за користування кредитом по вищевказаному кредитному договору
з 21 серпня 2008 року встановлена в розмірі 18 % річних.
У відповідності до додаткової угоди № 4 до кредитного договору
від 07 вересня 2009 року термін повного повернення кредиту встановлено
до 09 березня 2010 року.
На підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було передано від ВАТ Банк "БІГ Енергія" на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Відповідно до договору відступлення права вимоги за договором іпотеки
від 21 липня 2016 року, реєстровий № 602, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" (новий іпотекодержатель), первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором від 07 вересня 2005 року № 11/01-09-2005 разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями, укладеним між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 . Первісний іпотекодержатель відступив, а новий іпотекодержатель набув прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 07 вересня 2005 року за реєстровим № 2646, разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеними у новій редакції (у разі їх наявності), укладеними між банком та ОСОБА_1
21 липня 2016 року між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, реєстровий № 605, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" (первісний іпотекодержатель) відступив ОСОБА_2 (новому іпотекодержателю) всі права вимоги за кредитним договором
від 07 вересня 2005 року № 11/01-09-2005, разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями, укладеними між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ОСОБА_1 . Первісний іпотекодержатель відступив, а новий іпотекодержатель набув прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 07 вересня 2005 року за реєстровим № 2646, разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями, укладеним між банком та ОСОБА_1
07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. видано свідоцтво, згідно якого вона 22 липня 2015 року передала ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 про укладення нею договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, і вона просить повернути їй суму боргу у розмірі 843 569,99 грн, який складається із заборгованості за кредитом та процентами, протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги про повернення боргу. Попереджає, що у випадку неповернення боргу вона буде вимушена звернути стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису або зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки згідно статті 37 Закону "Про іпотеку", або продати предмет іпотеки згідно статті 38 Закону "Про іпотеку". Також приватний нотаріус засвідчила, що заява була передана через представника ТОВ "Нова пошта" послугою "Доставка особисто в руки", згідно експрес-накладної № 59000194737073 та отримана ОСОБА_1 25 липня 2016 року. Відповідь у встановлений строк від ОСОБА_1 не надійшла.
Копія експрес-накладної № 59000194737073 містить зазначення підпису особи, однак позивачем оспорювалась справжність вказаного підпису та було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису експрес-накладної 59000194737073 від 22 липня 2016 року.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу.
11 липня 2019 року приватний нотаріус Гембарська С. І. повідомила суд, що оригінал експрес-накладної від 22 липня 2016 року № 59000194737073 був повернутий особі, яка звернулась із заявою про передачу заяви, а відтак надати його немає можливості.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року від ОСОБА_2 було витребувано оригінал експрес-накладної від 22 липня 2016 року № 59000194737073.
Заявою від 25 жовтня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 повідомив суд, що експрес-накладна від 22 липня 2016 року
№ 59000194737073 знаходиться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. в межах нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року № 843, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. була здійснена державна реєстрація прав та їх обтяжень щодо реєстрації за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено дублікат договору іпотеки, посвідченого 07 вересня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю., договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки.
19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
19 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., відповідно до умов якого продавець (як іпотекодержатель на підставі пункту 6.1 договору іпотеки від 07 вересня 2005 року) продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_4,
ОСОБА_5 (покупцями), продавець передав, а покупці прийняли у власність в рівних частках кожний належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Право спільної часткової власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у справі
№ 754/12198/16 додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Визнано протиправними та незаконними дії і рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер 31306562
від 09 вересня 2016 року та внесення запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 вересня 2016 року про реєстрацію права власності громадянки Російської Федерації
ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1021789480000) номер запису про право власності 16300412.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/7532/15 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи:
ВАТ Банк "БІГ Енергія", ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яку ОСОБА_1 використовував як місце постійного проживання, підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".