Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 619/529/14-ц
провадження № 61-2518св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовногопровадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 серпня 2007 року між закритим акціонерним товариство "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 54 485,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути кошти до 06 серпня 2037 року та сплатити 4,99 % річних та ставку FIDR, яка визначається банком самостійно.
06 серпня 2007 року між відповідачем та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Предметом іпотеки визначена двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
29 червня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким банк відступив товариству права вимоги за цим договором, укладеним з відповідачем.
Відповідач не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02 січня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 646 323,01 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 389,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 138 994,20 грн, та пені в розмірі 507 328,81 грн.
З урахуванням викладеного, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути з відповідача: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17 389,49 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 138 994,20 грн та пеню в розмірі 507 328,81 грн.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від
31 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено; рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором кредиту від 06 серпня 2007 року в сумі 17 389,49 доларів США та пеню 416 826,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності на звернення до суду із цим позовом, оскільки заявлені вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є обґрунтованими в частині стягнення боргу за договором кредиту від 06 серпня 2007 року та в частині зменшеної судом згідно статті 551 ЦК України суми пені до розміру основної суми боргу в гривневому еквіваленті по курсу НБУ.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надіслав засобами поштового зв?язку до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року та залишити в силі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня
2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу № 619/529/14-ц призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову та стягнення відповідних сум коштів, оскільки апеляційним судом не надано належної оцінки його заяві про застосування позовної давності. Відповідна заява на думку відповідача є обґрунтованою, а тому суд першої інстанції правомірно врахував її доводи та ухвалив законне рішення про відмову в позові у зв`язку із відповідними обставинами. Крім цього, він також вказує на недійсність договору переходу права вимоги від ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у зв`язку із неповідомленням боржника (відповідача) про заміну кредитора.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір ML-702/238/2007, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 54 485,00 доларів США, а відповідач зобов`язався його повернути до 06 серпня 2037 року та сплатити за користування кредитом плаваючу процентну ставку, яка складається із фіксованого відсотка - 4,99 % річних та FIDR - відсоткової ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку, яка визначається банком самостійно.
06 серпня 2007 року між відповідачем та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Предметом іпотеки визначена двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
14 вересня 2009 року ОСОБА_1 видав довіреність представникам банку на право розпорядження предметом іпотеки - квартирою АДРЕСА_1 .
25 листопада 2010 року було укладено договір купівлі-продажу відповідної квартири, яка була реалізована банком за 333 425,40 грн, а кошти від продажу зараховані на погашення кредитного договору наступним чином: на погашення основної заборгованості - 34 371,21 доларів США та 5 908,21 доларів США - на погашення заборгованості за відсотками.
29 червня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким банк відступив ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги за кредитним договором, зокрема, до ОСОБА_1 .
У зв`язку із невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором кредиту, 02 червня 2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило відповідачу досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги шляхом сплати на його користь 9 760,7 доларів США залишку заборгованості за кредитом та 4 187,19 доларів США - відсотків за користування коштами, а всього -13 947,89 доларів США.
ОСОБА_1 не виконав цієї вимоги і станом на січень 2014 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17 389,49 доларів США, що еквівалентно 138 994,20 грн та пеня у розмірі 507 328,81 грн.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заперечення на позовну заяву, просивши суд, зокрема, про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу та про відмову у зв`язку із цим у задоволенні заявлених позовних вимог.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 530 ЦК Українипередбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважав, що позивач не пропустив трирічний строк для звернення до суду із даним позовом, оскільки продаж предмета іпотеки та погашення частини заборгованості не свідчить про те, що такі дії кредитодавця є вимогою про дострокове погашення боргу. Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідний строк слід відраховувати з часу надіслання позивачем, який став новим кредитором у спірних правовідносинах, на адресу відповідача вимоги про дострокове погашення боргу за кредитним договором (02 червня 2011 року), а оскільки з цього часу та до дня подання даного позову (лютий 2014 року) пройшло менше трьох років, а тому такий строк позивачем не пропущено, про що районним судом було зроблено помилковий висновок. При цьому, апеляційний суд, враховуючи розміри основного боргу та розмір пені, керуючись статтею 551 ЦК України, вважав за можливе зменшити пеню до розміру основного боргу в гривневому еквіваленті на дату винесення рішення.
Верховний Суд частково погоджується із постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, зважаючи на наступне.
Як установлено апеляційним судом та не заперечувалося сторонами, відповідач ОСОБА_1 14 вересня 2009 року на підставі усної домовленості видав довіреність представникам банку на право розпорядження предметом іпотеки - квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (частина третя статті 244 ЦК України).
Видача ОСОБА_1 довіреності на ім`я співробітників ПАТ "ОТП Банк", яке переуступило право вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна", свідчить про те, що між відповідачем і співробітниками банку склалися правовідносини представництва, що стало підставою для укладення 25 листопада 2010 року банком договору купівлі-продажу належної ОСОБА_1 квартири і не свідчить про припинення кредитного зобов`язання належним виконанням.
Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.
Звернення стягнення у будь-який спосіб на предмет іпотеки повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням і тільки у такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Таким чином, відповідач добровільно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 серпня 2007 року передав належне йому майно - квартиру АДРЕСА_1 .
У статтях 256-258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255цього Кодексу.
Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Згідно з частиною першою статті 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
З урахуванням викладеного, є обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що реалізація 25 листопада 2010 року предмета іпотеки не свідчить про те, що банк скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов`язання не ґрунтується на законі. Разом із цим, інших обставин, які б свідчили про те, що кредитодавець у 2010 році змінив строк виконання основного зобов`язання і пред`явив позичальнику вимогу про дострокове погашення усієї заборгованості у строк понад три роки до часу звернення позивача до суду із цим позовом відповідачем не наведено та не доведено, а судами також не встановлено.
Таким чином, апеляційним судом обґрунтовано не було визнано такими, що заслуговують на увагу доводи відповідача щодо застосування позовної давності.