ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17428/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О.О. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.
за участю представників:
Борисова К. В. (особисто),
КП "Київтеплоенерго": Кондзерського А. В.,
ОСОБА_1 : Пісної Д. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020
у складі колегії суддів: Острюха Б. В. - головуючого, Остапенка О. М., Полякова Б. М.
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020
у складі судді Чеберяка П. П.
у справі за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин, що передували зверненню боржника з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів та його зміст
1. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/17428/19 за заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) про неплатоспроможність.
2. 25.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з грошовими вимогами до боржника на суму 3 642 415,11 грн.
3. Ухвалою від 11.03.2020 Господарський суд міста Києва прийняв заяву ОСОБА_2 разом з аналогічними заявами інших заявників до розгляду та призначив на 06.05.2020.
4. Двічі ухвалами від 06.05.2020 та 03.06.2020 розгляд справи відкладався. Востаннє розгляд справи відкладено на 06.07.2020.
5. 23.06.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредиторів.
6. Клопотання ОСОБА_1 мотивоване отриманням керуючим реструктуризацією, арбітражним керуючим Головиченком Д. В. під час виконання своїх повноважень інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державних реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта згідно якої встановлено, що в межах виконавчого провадження ВП № 57258369 відкритого постановою приватного виконавця Ляпіна Д. В. від 19.09.2018 з виконання виконавчого листа від 13.01.2016 у справі 756/9508/15-ц, стягувачами за яким є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, було відчужено майно, яке знаходилось на праві власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Ухвалою від 06.07.2020 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання ОСОБА_1 про забезпечення вимог кредиторів; вжив заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/17428/19 шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації/перереєстрації права власності та відчуження наступного майна: на Ѕ квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 648,8 кв. м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_2 .
8. Ухвала суду першої інстанції мотивована із посиланням на приписи статті 118, пункту 7 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 74, 76-79, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтованістю клопотання ОСОБА_1 та наявністю підстав для вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів.
9. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі № 910/17428/19 залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості клопотання боржника про забезпечення вимог кредиторів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10. 19.01.2021 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі № 910/17428/19, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю та справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- ухала суду першої інстанції постановлена з порушенням умов та підстав заходів забезпечення вимог кредиторів визначених статтею 118 КУзПБ, оскільки на час її постановляння та до цих пір зазначене в ній майно, на яке накладено арешт, не має жодного відношення до боржника, електронні торги не визнані недійсними та відсутній спір між боржником та ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
- оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції порушено права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції помилково розцінив долучені до справи докази права власності на арештоване майно осіб, які не були залучені до участі у справі - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як такі, що не стосуються предмета доказування.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ОСОБА_1 .
12. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 закрити, оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу останнього залишити без задоволення зазначаючи, зокрема таке:
- доводи скаржника не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи про неспроможність ОСОБА_1 ;
- процедура реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження здійснюється в порядку проведення прилюдних торгів, а залишення стягувачем за собою майна в рахунок погашення боргу не може вважатися продажем такого майна;
- вимоги скаржника не є забезпеченими у розумінні КУзПБ та на час реєстрації права власності на майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мораторій на задоволення вимог кредиторів не припинявся, а тому не було будь-яких підстав для переходу права власності на майно боржника;
- КУзПБ та ГПК України не передбачено підстав для залучення третіх осіб під час розгляду клопотання про забезпечення вимог кредиторів;
- ОСОБА_2 з врахуванням положень КУзПБ не набув статусу кредитора у справі, з огляду на що у нього відсутнє право на апеляційне та касаційне оскарження рішень у справі про неспроможність ОСОБА_1 .
Розгляд клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження
13. 23.03.2021 на електронну адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому боржник заявив клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 у справі № 910/17428/19, мотивоване віднесенням оскаржуваних рішень до судових рішень, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
14. Розглянувши зазначене клопотання ОСОБА_1 суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції зазначені у пункті 3 частини першої статті 255 цього Кодексу (про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку.
15. Оскільки об`єктом касаційного оскарження у цій справі є залишена без змін постановою апеляційного господарського суду ухвала суду першої інстанції постановлена із посиланням на приписи окрім статей 118, 120 КУзПБ також статей 136, 137, 140 ГПК України, якими урегульовано вжиття заходів забезпечення позову у справі, клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі задоволенню не підлягає.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
19. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
20. Об`єктами касаційного оскарження у справі є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено клопотання боржника про забезпечення вимог кредиторів та постанова апеляційного господарського суду, якою залишено зазначену ухвалу без змін.
21. Аналіз змісту доводів касаційної скарги ОСОБА_2 свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.
22. За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
23. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
24. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
25. Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
26. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
27. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
28. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
29. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
30. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
31. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
32. Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
33. ОСОБА_2 звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою задоволено клопотання про забезпечення вимог кредиторів зазначив, що він є кредитором у справі № 910/17428/19 про неспроможність ОСОБА_1, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду ухвалене, зокрема з порушенням умов та підстав заходів забезпечення вимог кредиторів визначених КУзПБ.
34. Апеляційний господарський суд за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції про задоволення клопотання боржника про забезпечення вимог кредиторів визнав доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими, з урахуванням чого дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеної ухвали місцевого господарського суду від 06.07.2020.
35. Утім висновок суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 є передчасним та зробленим без належної оцінки та з`ясування наявності у скаржника права на апеляційне оскарження ухвали суду місцевого господарського суду та без урахування норм законодавства, якими урегульовано порядок та право оскарження судових рішень.
36. Частиною шостою статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
37. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).
38. Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
39. Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
40. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
41. Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
42. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
43. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
44. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
45. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
46. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
47. Така позиція згодом підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
48. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
49. Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
50. За приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
51. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.
52. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (пункт 56.8 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
53. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
54. У світлі наведеного суд звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).
55. Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
56. Кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ, можуть скористатися правами, передбаченими абзацом першим частини шостої названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 56.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
57. З урахуванням наведеного суд зазначає, що законодавством про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі.
58. Особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
59. Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
60. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112).
61. Частинами першою-третьою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
62. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
63. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
64. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
65. Із наявних матеріалів справи вбачається, що 25.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 3 642 415,11 грн.
66. З часу надходження заяви ОСОБА_2 та заяв з грошовими вимогами до боржника інших заявників розгляд справи неодноразово відкладався. Станом на 06.07.2020 (день постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції) грошові вимоги заявників, в тому рахунку ОСОБА_2 судом не були розглянутими.
67. Ухвалою від 26.08.2020 Господарський суд міста Києва призначив попереднє засідання у справі на 21.10.2020, яке не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
68. Однак наведеного вище апеляційний господарський суд не врахував та переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 06.07.2020 не надав оцінку правовому статусу скаржника у справі (не з`ясував чи набув він статусу кредитора у справі), наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в контексті впливу цього судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
69. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
70. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
71. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі судове рішення апеляційного господарського суду не можна вважати правомірними та обґрунтованим.
72. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
73. Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 236, 269 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання наявності/відсутності ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, якою задоволено клопотання боржника про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.
Щодо суті касаційної скарги
74. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 .