ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/538/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Верхацького І. В. (адвокат),
відповідача - Василевської О. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 (суддя Тварковський А. А.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (судді: Дужич С. П. - головуючий, Саврій В. А., Миханюк М. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"
про стягнення 132 881 214,34 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2018 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - ТОВ "Вінницягаз Збут") про стягнення 132 881 214,34 грн, з яких 68 740 072,39 грн - пені, 16 231 165,23 грн - 3% річних, 47 909 976,72 грн - інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 № 16-401-Н (далі - договір).
3. 26.09.2018 ТОВ "Вінницягаз Збут" звернулося до Господарського суду Вінницької області з клопотаннями про розстрочку виконання рішення суду на один рік у разі стягнення з відповідача коштів, а також про зменшення заявленої до стягнення пені на 90%.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 26 129 321,11 грн, з яких 10 854 475,25 грн - пені; 4 029 252,20 грн - 3% річних; 11 245 593,66 грн - інфляційних втрат; відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 57 885 597,14 грн - пені; 12 201 913,03 грн - 3% річних; 36 664 383,06 грн - інфляційних втрат.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена до стягнення заборгованість підтверджується у менших сумах, аніж заявлено позивачем, а також дійшов висновку про можливість зменшення суми пені на 30%.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 в частині стягнення з ТОВ "Вінницягаз Збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 10 854 475,25 грн - пені, 4 029 252,20 грн - 3% річних, 11 245 593,66 грн -інфляційних втрат; прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 залишено без змін.
Постанову мотивовано тим, що визначений порядок оплати (за природний газ за 2016 і за 2017 роки) не надає можливості визначити певний період дії договору, за яким повинна погашатися заборгованість, згідно з спільними протокольними рішеннями, і, відповідно, - період прострочення платежів, які надійшли через розподільчий рахунок відповідача, а тому апеляційний суд зазначив, що висновки експерта не спростовують того факту, що матеріалами справи не підтверджена наявність прострочення виконання зобов`язання відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 скасувати повністю, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 - в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 4 651 917,97 грн; прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення заборгованості у сумі 30 781 239,08 грн, з яких: 15 506,393,22 грн - пені, 4 029 252,20 грн - 3% річних, 11 245 593,66 грн - інфляційних втрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові застосовано норми права (постанову Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, статтю 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання") без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 11.12.2019 у справі № 916/1109/18, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5, від 31.07.2019 у справі № 921/739/17-г/5, від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16 у подібних правовідносинах, які узгоджуються із правовими позиціями об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 902/538/18 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.03.2021.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК" "Нафтогаз України") та ТОВ "Вінницягаз Збут" укладено договір купівлі-продажу природного газу, за умовами якого:
- продавець зобов`язується передати покупцеві у 2016- 2017 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (пункти 1.1, 1.2);
- продавець передає покупцеві у період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 620 000 тис. м3. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пункти 2.1, 2.2);
- ціна за 1 000 м3 природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 %, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками (включно) становить 4 957,3 грн за 1 000 м3 природного газу, крім того, податок на додану вартість у розмірі 20 % (пункт 5.1);
- оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ в частині суми зазначеної в такому акті звіряння буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями: "З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних втрат на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком № 20, має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк. Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаній природний газ за процедурою, передбаченою Порядком № 20, і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту". Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк (пункт 6.1);
- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (пункт 7.2);
- цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2016, і діє в частині продажу природного газу до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1).
11. На виконання умов договору позивачем в період із жовтня 2016 року по березень 2017 року поставлено відповідачеві 453 376,23 тис. м3 природного газу на загальну суму 2 697 026 399,83 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу. При цьому між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, ТОВ "Вінницягаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у період з грудня 2016 року по вересень 2017 року підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (далі - СПР), предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Порядку № 20 на загальну суму 1 960 844 461,63 грн.
12. Сторони погодили, що підписання СПР відповідно до Порядку № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження СПР не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
13. У період з 27.12.2016 до 20.12.2017 з вказівкою на конкретні СПР з призначенням платежу, зокрема, "за природний газ 2016 року" або "за природний газ 2017 року", за газ, поставлений відповідно до договору, на рахунок позивача було перераховано 1 960 844 461,63 грн.
14. Інша частина коштів за поставлений газ у розмірі 736 181 938,20 грн погашалась ТОВ "Вінницягаз Збут" власними коштами з 22.12.2016 по 20.12.2017.
15. Станом на дату розгляду справи організаційно-правову форму позивача змінено на акціонерне товариство, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає частково задоволенню з таких підстав.
18. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
19. Підставою касаційного оскарження заявник вказав неправильне застосування апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові норми права (постанову Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, статтю 625 ЦК України та статті 19, 19-1 Закону України "Про теплопостачання") без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 11.12.2019 у справі № 916/1109/18, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5, від 31.07.2019 у справі № 921/739/17-г/5, від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16 у подібних правовідносинах, які узгоджуються із правовими позиціями об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
20. Щодо постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 11.12.2019 у справі № 916/1109/18, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5, від 31.07.2019 у справі № 921/739/17-г/5 слід зазначити таке.
Верховний Суд у цих справах, скасовуючи рішення судів та направляючи справи на новий розгляд, вказав, що суди, неправильно застосувавши положення статей 549 - 552, 599, 625 ЦК України, не з`ясували, яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену, зокрема, Порядком № 20 та чи було допущено відповідачем порушення зобов`язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про стягнення заборгованості Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, вказав, що оплата заборгованості відбувалася поза межами спільних протокольних рішень, а тому позивач мав право на стягнення пені, нарахованої на заборгованість відповідача, яка виникла поза межами спільних протокольних рішень. Підставою для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, у справі № 922/1010/16 стала сума основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
21. Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 викладено правовий висновок: "Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ хоча й визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення вказаної Постанови не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями, що відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами таких договорів, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції. При цьому факт прострочення виконання зобов`язання за договором підтверджується матеріалами справи."
22. Як встановлено судом першої інстанції, враховуючи відсутність заборгованості на суму спільних протокольних рішень, згідно з висновком експерта від 16.01.2020 № 3/3/2018 визначено заборгованість станом на 20.12.2017 (на дату остаточного розрахунку) в сумі 30 781 239,08 грн, з яких: 15 506 393,22 грн - пеня; 4 029 252,2 грн - 3% річних; 11 245 593,66 грн - інфляційні втрати.
23. Однак суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим розрахунок, здійснений експертом, який було покладено судом першої інстанції в основу при ухваленні рішення у справі, з тих підстав, що висновки експерта не містять передбачених нормативно-правовими актами та угодою сторін способів оплати придбаного природного газу. З наведених розрахунків вбачається, що в них немає окремо нарахованих сум штрафних санкцій у разі оплати шляхом застосування алгоритму з використанням рахунку зі спеціальним призначенням, та окремо нарахованих сум штрафних санкцій у разі проведення його оплати за рахунок коштів бюджету на підставі СПР.
24. Колегія суддів наведений висновок суду апеляційної інстанції вважає помилковим з огляду на те, що суд першої інстанції застосував розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором, здійснений експертом, враховуючи відсутність заборгованості на суму СПР.
25. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності обґрунтованої заборгованості відповідача перед позивачем внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором в сумі 30 781 239,08 грн, з яких: 15 506 393,22 грн - пеня; 4 029 252,2 грн - 3% річних; 11 245 593,66 грн - інфляційні втрати як визначено у висновку експерта від 16.01.2020 № 3/3/2018, що враховує зміну порядку і строку проведення розрахунків за договором в зв`язку з укладенням та виконанням сторонами СПР.
26. Главою 24 Господарського кодексу України (далі - ГК України) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
27. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 ГК України).
28. Згідно із частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
29. За своєю правовою природою пеня (частина 3 статті 549 ЦК України) є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання.
30. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
31. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
32. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
33. За встановлених у цій справі обставин - відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для постачання побутовим споживачам; ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідачем погашено основний борг, хоча із простроченням; позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства; відсутність понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позаяк іншого матеріали справи не місять; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі з урахуванням стягнення 3% річних та інфляційних втрат, тому суд першої інстанції, за наявності клопотання відповідача, правомірно зменшив розмір пені на 30 %.
34. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 ЦК України та статті 233 ГК України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.
35. Висновки суду першої інстанції про задоволення клопотання щодо зменшення розміру пені у справі, яка розглядається (№ 902/538/18), не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, в якій відмовлено у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у справі за наслідками оцінки обставин цієї справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Так, у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. Окрім іншого, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, критичного фінансово-господарського стану позивача та обставин наявності в останнього заборгованості із заробітної плати, податкового боргу, зменшення прибутку підприємства, відсутність коштів на банківських рахунках, існування дебіторської заборгованості перед постачальниками товарів та послуг.
36. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки висновки суду апеляційної інстаанції у цій справі щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, так як відповідач не зобов`язаний оплачувати нараховані штрафні санкції лише на суму заборгованості, яку було погашено на підставі Порядку № 20, якою відповідача усунули від можливості впливати на порядок, строки і розмір розрахунків з позивачем за природний газ. На суму заборгованості за поставлений природний газ, яку було сплачено власними коштами, підлягає нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційні втрати.