ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/11/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Сіті"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя: Корсак В.А.; судді: Попікова О.В., Євсіков О.О.)
від 08.02.2021
у справі № 925/11/19
за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Сіті", Виконавчого комітету Черкаської міської ради
про визнання недійсним договору пайової участі та стягнення 10 536 319,80 грн,
за участю представників учасників справи:
прокуратури - Шелест М.В.
позивача - не з`явилися
відповідача 1 - не з`явилися
відповідача 2 - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури подав до Господарського суду Черкаської області позов в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Сіті" (далі - ТОВ "Любава-Сіті") та до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконком Черкаської міськради) з вимогами про:
- визнання недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України укладеного між відповідачами договору від 26.03.2013 №159 пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва торгово - розважального центру "Любава-Сіті" в місті Черкаси по бул. Шевченка, 208/1;
- стягнення з ТОВ "Любава-Сіті" на користь Черкаської міської ради на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України 10 536 319,80 грн недоплаченого пайового внеску на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури м. Черкаси як безпідставно збереженої відповідачем у себе суми коштів.
1.2. В обґрунтування позову заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури вказав на невідповідність узгодженого відповідачами у додатку до спірного договору розрахунку величини пайової участі ТОВ "Любава-Сіті" у розвитку інфраструктури міста Черкаси вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", заниження розміру цієї пайової участі і її недоплату до міського бюджету на суму 10 536 319,80 грн через неправильне визначення відповідачами загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва, неврахування у її складі податку на додану вартість, відсутність документального підтвердження вказаних у розрахунку витрат ТОВ "Любава-Сіті" на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій у сумі 83 880 641,57 грн. При цьому прокурор як на доказ неправильності узгодженого відповідачами розрахунку величини пайової участі ТОВ "Любава-Сіті" у розвитку інфраструктури міста Черкаси і заниження розміру цієї пайової участі вказав на висновок судового експерта Жукової О.В. від 05.03.2018 №СЕ2017/089 за результатами проведеної нею судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12015250000000420.
В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор зазначив, що міська рада є органом на який покладено повноваження у сфері пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Черкаси. Кошти пайової участі є доходами міського бюджету міста Черкаси, тому ненадходження коштів до міського бюджету створює загрозу порушення державному бюджету та балансу міжбюджетних відносин. Прокурором зазначено, що Черкаська міська рада ніяким чином не використовує надані їй чинним законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав та стягнення недоплаченого ТОВ "Любава-Сіті" пайового внеску.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.11.2020 у справі №925/11/19 позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
2.2. Залишаючи позов без розгляду місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор не обґрунтував належним чином і не довів бездіяльність Черкаської міської ради, а саме прокурор не вказав у позові, що він звертався до Черкаської міської ради до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і надав їй можливість протягом розумного строку після того, як Черкаській міській раді стало відомо або повинно було відомо про можливе порушення інтересів держави, відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що наданий прокурором лист від 29.12.2018 №166-19928вих18, адресований Черкаській міській раді, яким рада повідомлялася про подання прокурором в її інтересах до суду позову до відповідача свідчить лише про стягнення недоплачених коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси в сумі 10 536 319,80 грн. В той же час, інформації про подання позову про визнання договору недійсним цей лист не містить. При цьому доказів надіслання (надання) зазначеного листа Черкаській міській раді прокурор також не надав.
За висновком суду, оскільки названий лист датований 29.12.2018, а позов подано на наступний день 30.12.2018, то прокурор не надав Черкаській міській раді розумного строку для реагування на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання відповідного позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Суд дійшов висновку, що прокурор станом на день подання позову не дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку доведення бездіяльності Черкаської міської ради, а отже, не підтвердив наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Черкаської міської ради у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.11.2020 у справі №925/11/19 скасовано, справу №925/11/19 направлено для розгляду до Господарського суду Черкаської області.
2.4. Зазначена постанова мотивована посиланнями на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 4, 53, 73, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом імовірного порушення законодавства у сфері регулювання містобудівної діяльності, у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави до пред`явлення прокурором зазначеного позову, проте останній не звернувся за захистом інтересів держави в суді. На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд формально зосередився на часовому проміжку, який минув між листом датованим 29.12.2018, адресованим прокуратурою Черкаській міській раді, та поданням зазначеного позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі №925/11/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Любава-Сіті" подало касаційну скаргу на зазначену постанову суду апеляційної інстанції та просило, оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Любава-Сіті" підставою касаційного оскарження зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України:
- судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/82/19;
- судом апеляційної інстанції не досліджено зміст листа прокуратури від 29.12.2018, яким прокурор фактично повідомив про вже поданий позов;
- суд апеляційної інстанції залишив без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, визначеного позивачем, при зверненні з позовом та якими доказами підтверджується факт направлення повідомлення, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури проти її вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3.4. ТОВ "Любава-Сіті" у відповіді на відзив заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури підтримує викладені у касаційній скарзі вимоги та просить задовольнити касаційну скаргу.
3.5. Черкаська міська рада звернулася до суду касаційної інстанції з заявою, якою просить розглянути касаційну скаргу у справі №925/11/19 за відсутності представника останньої.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду позову заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, згідно з частинами третьою, п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що набрав чинності 15.07.2015, відповідно до якої представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1, 2 частини четвертої).
Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає компетентний орган.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Зокрема, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду), оскільки відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.
Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, яка уточнила правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та у справі №925/650/18, від 17.04.2019 у справі №923/560/18, від 18.04.2019 у справі №913/299/18, від 13.05.2019 у справі №915/242/18, від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, від 15.10.2019 у справі №903/129/18, та відступила від правових висновків, зазначених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 16.04.2019 у справі №925/650/18, від 17.04.2019 у справі №923/560/18.
Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною другою статті 315 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають враховуватись судами при розгляді справ.
4.4. За наведеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (пункти 37-40, 44) прокурор, звертаючись до суду з позовом має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
4.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню з позовом у даній справі передувала наявність фактичних обставин, з яких випливає те, що позивачу було достеменно відомо про наявність порушень у сфері регулювання містобудівної діяльності.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що акт позапланової ревізії № 15-24/01 датований від 02.01.2017 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області про перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради за період з 01.01.2013 до 31.05.2013, підписано посадовими особами Департаменту Черкаської міської ради, органом який підконтрольний та підзвітний раді.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено обізнаність Черкаської міської ради про вказані порушення з матеріалів кримінального провадження № 12015250000000420 від 07.10.2015 за фактом вчинення службовими особами Черкаської міської ради порушень вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". До того ж судом апеляційної інстанції також встановлено, що слідчі дії щодо тимчасового доступу до речей і документів проводилась у приміщенні Черкаської міської ради за участю представника володільця документів - заступника Черкаського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ільченка О.А. У вказаному кримінальному провадженні слідчим направлено Черкаському міському голові Бондаренку А.В. запити від 18.08.2017, 31.08.2017, 14.05.2018, 24.05.2018, на які ним та його першим заступником Овчаренком С.А. надано відповіді від 29.08.2017, 16.05.2018, 25.05.2018, зокрема, Черкаським міським головою у листі від 16.05.2018 № 8100-01-21 ставилось питання про причини, що стали підставою для початку кримінального провадження №12015250000000420 та хід розслідування у справі.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 викладено висновок, що часовий проміжок, який минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно у часовому аспекті. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані також у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №923/496/19, від 11.03.2021 у справі №920/821/18.
Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, та, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність прокурором у даній справі підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Черкаської міської ради.
Доводи ТОВ "Любава-Сіті" зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та є такими, що за своєю суттю зводяться до незгоди скаржника із наданою судом апеляційної інстанції оцінкою обставин справи та зводяться до переоцінки обставин справи та доказів, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
4.6. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ "Любава-Сіті" про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/82/19, то у цій справі, ухвалюючи судове рішення по суті спору, суд першої інстанції не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивача. У свою чергу, суд апеляційної інстанції одночасно з визнанням доведеними і підтвердженими підстави представництва зазначив про повідомлення прокурором ГУ Держгеокадастру у листі від 17.12.2018 № 04-01-19 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом подачі відповідного позову до суду. Проте, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо дотримання прокурором процедури, передбаченої у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", послався на лист прокуратури від 17.12.2018 № 04-01-19, не навівши при цьому мотивованого обґрунтування на підтвердження відповідного висновку в цій частині; залишив поза увагою те, що зазначений лист прокурора датований 17.12.2018, натомість позов до господарського суду прокурором подано 22.12.2018. З огляду на що Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, визначеного позивачем, при зверненні з цим позовом до суду та якими доказами підтверджується факт направлення (вручення) такого повідомлення та їх отримання позивачем, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, належним чином не з`ясували. Натомість у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено наявність інших фактичних обставин з яких випливає те, що позивачу було відомо про наявність порушень у сфері регулювання містобудівної діяльності, крім листа прокурора датованого 29.12.2019, на який посилається місцевий господарський суд.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що зміст висновків, викладених в оскаржуваній постанові у справі №925/11/19, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/82/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за своїм змістом і прийняті з урахуванням встановлених фактичних обставин у кожній конкретній справі.