П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/239/20
Провадження № 11-411заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
позивача ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В., Шарапа В. М.) у справі № 9901/239/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною і скасування ухвали та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправною і скасувати ухвалу відповідача від 21 липня 2020 року № 2207/0/15-20 "Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку".
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що розгляд питання, зазначеного у його заяві від 08 квітня 2019 року про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку, мав бути зупинений ВРП з власної ініціативи на час розгляду його позовної заяви у справі № 9901/168/20, оскільки спірна ухвала ВРП від 21 липня 2020 року за своєю правовою природою є похідним актом, наслідком протиправного рішення ВРП від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 про відмову в задоволенні заяви позивача щодо зміни на звільнення у відставку підстави звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва, яке є предметом оскарження в указаній справі.
3. Позивач також указав, що оскаржувана ухвала ВРП є не лише протиправною в контексті норм матеріального права, але фактично є й однією з форм (прямої чи непрямої) дискримінації хворої людини, оскільки відповідач не повідомив його про дату розгляду вказаної заяви про звільнення у відставку, у тому числі в порядку, передбаченому пунктом 15.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), у зв`язку із чим він був позбавлений можливості згідно із частиною четвертою пункту 15.6 Регламенту заявити клопотання про відкладення засідання ВРП, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 1.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 23 листопада 2020 року відмовив у задоволенні позову.
5. Судове рішення мотивовано тим, що: чинним законодавством не передбачено, що оскарження в судовому порядку рішення ВРП є підставою для зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України; нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачена можливість прийняття ВРП рішення за заявою судді про його звільнення з посади за наявності вже існуючого нескасованого рішення ВРП про його звільнення з інших підстав; ВРП у межах повноважень, не порушуючи права позивача, розглянула його заяву про звільнення за власним бажанням, переконавшись, що це його волевиявлення, а відтак, ураховуючи, що суддя ОСОБА_1 вже звільнений з посади судді за власним бажанням, ВРП правомірно залишила без розгляду його заяву про звільнення з посади судді у відставку.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, аргументувавши її тим, що воно є необґрунтованим, безпідставним, протиправним і таким, що ухвалено з порушенням вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що розгляд питання, зазначеного в заяві позивача від 08 квітня 2019 року про звільнення з посади судді Дарницького районного суду містаКиєва у відставку, міг бути зупинений ВРП з власної ініціативи на час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 9901/168/20 або відкладений. Крім того, суд не врахував, що протиправною бездіяльністю (діями) ВРП щодо нездійснення належного повідомлення судді про розгляд питання про його звільнення він був позбавлений можливості згідно із частиною четвертою пункту 15.6 Регламенту заявити клопотання про відкладення (зупинення) засідання ВРП від 21 липня 2020 року, як і про необхідність розгляду його заяви про звільнення у відставку саме по суті - на підставі норм Конституції та законів України, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 1 і при цьому не був повідомлений відповідачем про дату розгляду вказаної заяви про звільнення у відставку.
8. ОСОБА_1 зауважив, що саме стаціонарне лікування в Київській міській клінічній лікарні № 1 унеможливило подання ним до ВРП власноручно написаних заяв від 08 квітня 2019 року щодо звільнення у відставку та про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням. Отже, суд першої інстанції несправедливо, необґрунтовано та безпідставно не спростував указаних доводів та не дослідив цих обставин, а також обставин щодо знаходження позивача на стаціонарному лікуванні в період з 30 червня по 24 липня 2020 року, що унеможливило його участь у засіданні ВРП 21 липня 2020 року, про яке він навіть не був повідомлений.
9. На переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував, що оскаржувана ухвала ВРП від 21 липня 2020 року є не лише протиправною в контексті норм матеріального права, але фактично є й однією з форм дискримінації (прямої чи непрямої) хворої людини.
10. Крім того, позивач указав на правову невизначеність положень частини другої статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), яку навіть відповідач у повному своєму складі неправильно застосовував десятки разів та яка вирішилась з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 30 травня 2019 року (справа № 9901/805/18), а саме щодо зарахування додатково трьох років роботи у сфері права до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку.
11. ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржувана ухвала ВРП від 21 липня 2020 року за своєю правовою природою є ще й похідним актом, наслідком протиправного рішення ВРП від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 про відмову в задоволенні заяви щодо зміни підстави його звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на звільнення у відставку, яке є предметом оскарження у справі № 9901/168/20.
12. На думку скаржника, застосована ВРП процедура залишення без розгляду заяви судді про звільнення у відставку не лише не передбачена Конституцією та законами України, але і є протиправним засобом (якому ВРП, яка не є законодавчим органом влади, намагається за допомогою свого Регламенту надати силу закону над усіма законами), за допомого якого держава, використовуючи власну адміністративну одиницю - ВРП, штучно та на порушення принципу верховенства права намагається назавжди позбавитись обов`язку призначити та виплачувати суддям зароблене багаторічною працею (понад 20 років) грошове утримання судді у відставці, прикриваючись штучно вигаданою відсутністю механізму скасування чи зміни ВРП власних рішень, у тому числі у порядку зміни формулювання звільнення суддів, зокрема регламентованого частиною третьою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ).
13. Скаржник також послався на порушення ВРП та судом першої інстанції положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
14. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
15. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає вимоги позивача необґрунтованими.
16. ВРП, посилаючись на пункти 9.1 та 15.7 Регламенту, зазначила, що безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ВРП за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, має ухвалити вмотивоване рішення, а не ухвалу.
17. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 реалізував своє право, надане законодавчими актами України, на вибір підстави для звільнення з посади судді відповідно до вимог частини шостої статті 126 Конституції України та звернувся до ВРП із заявою про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням. ВРП у межах повноважень, не порушуючи права позивача, розглянула його заяву про звільнення за власним бажанням, переконавшись, що це дійсно волевиявлення судді. Отже, ураховуючи, що суддя ОСОБА_1 вже звільнений з посади за власним бажанням, ВРП правомірно залишила без розгляду його заяву про звільнення з посади у відставку.
18. ВРП зауважила, що дійсно повідомила позивача про своє засідання лише 20 липня 2020 року, однак вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що, ураховуючи положення пункту 15.4 Регламенту щодо необов`язкової участі судді у розгляді питання ВРП про звільнення його з посади за загальними обставинами, доводи ОСОБА_1 про його невчасне повідомлення про розгляд заяви про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку не спростовують висновку відповідача, викладеного в оскаржуваному рішенні, а також не впливають на встановлені судом під час розгляду цієї справи обставини, а відтак за наведеного правового регулювання не можуть мати наслідком скасування судом оскаржуваного рішення ВРП. Крім того, у судовому засіданні позивач не навів жодних обставин, про які він мав намір та міг повідомити ВРП під час розгляду його заяви та які могли б вплинути на результат прийнятого рішення.
19. Відповідач указав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення ВРП прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а відтак підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає.
20. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.
Рух апеляційної скарги
21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/239/20.
22. Ухвалою від 11 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.
23. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
24. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції повторно не з`явився, у зв`язку із чим на підставі частини другої статті 313 КАС України справу розглянуто за відсутності представника сторони відповідача.
25. У судовому засіданні 10 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні клопотання позивача про дослідження судом апеляційної інстанції доказів, пов`язаних з проведенням засідання ВРП 11 квітня 2019 року, оскільки правомірність рішення відповідача, прийнятого за результатами вказаного засідання, не є предметом розгляду в цій справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
26. 22 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до ВРП заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням.
27. 05 квітня 2019 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1, у якій він повідомив про відсутність стороннього впливу та примусу на нього при прийнятті рішення про звільнення, підтримав у повному обсязі заяву про звільнення за власним бажанням та подав (як додаток) уточнену заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. У заяві ОСОБА_1 повідомив про проходження стаціонарного лікування, просив розглянути заяву у випадку його відсутності на відповідному засіданні ВРП.
28. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням 11 квітня 2019 року ВРП ухвалила рішення № 1124/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням".
29. 20 серпня та 28 серпня 2019 року до ВРП надійшли звернення адвоката ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 з проханням розглянути питання про зміну формулювання причини (підстави) звільнення, а саме зі звільнення "за власним бажанням" на звільнення "у зв`язку з поданням заяви про відставку".
30. Листом від 09 вересня 2019 року № 33124/0/9-19 ВРП повідомила заявника, що на підставі пункту 15.5 Регламенту після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, а також фактів стороннього впливу на нього або примусу, ухвалюється рішення про звільнення з посади судді за власним бажанням. На підставі заяви та уточненої заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді за власним бажанням ВРП ухвалила відповідне рішення. Оскільки чинним законодавством не передбачено право ВРП скасовувати чи змінювати свої раніше прийняті рішення, звернення та долучені до нього документи повернуто адвокату Власенку В. В.
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 23 січня 2020 року у справі № 9901/475/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2020 року, частково задовольнив позов ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним і скасування в частині рішення від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19, визнання протиправною бездіяльності: визнав протиправною бездіяльність ВРП щодо непризначення до розгляду по суті заяви ОСОБА_1 стосовно підстав звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року; зобов`язав ВРП розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 19 серпня 2019 року щодо підстав звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва. В іншій частині позову відмовив.
32. На виконання вказаного рішення ВРП призначила до розгляду заяву ОСОБА_1 від 19 серпня 2019 року, за результатами якого прийняла рішення від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 "Про відмову у задоволенні заяв адвоката ОСОБА_2, поданих в інтересах ОСОБА_1, про зміну формулювання підстав звільнення".
33. На обґрунтування вказаного рішення ВРП зазначила, що станом на 11 квітня 2019 року до ВРП не надходили заяви ОСОБА_1 про відкликання поданої ним раніше заяви від 22 березня 2019 року про звільнення з посади судді за власним бажанням чи про відкладення її розгляду у зв`язку з перебуванням судді на стаціонарному лікуванні, про його намір змінити формулювання підстав для звільнення з посади.
34. Указане рішення позивач оскаржив до суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/168/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2021 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 та зобов`язання вчинити дії.
35. 09 червня 2020 року до ВРП надійшов лист ОСОБА_1 з доданими до нього документами, у тому числі заявою, датованою 08 квітня 2019 року, про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку.
36. ВРП ухвалою від 21 липня 2020 року № 2207/0/15-20 залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.
37. Вважаючи протиправною вказану ухвалу відповідача від 21 липня 2020 року № 2207/0/15-20, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
40. Пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
41. Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
42. На підставі частин першої, другої статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом № 1402-VIII.
ВРП затверджує Регламент, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.
43. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
44. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
45. На підставі частин першої та другої статті 55 Закону № 1798-VIIІ питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.
46. Частинами другою та третьою статті 116 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
47. Суд першої інстанції установив, що 22 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до ВРП заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням, а 05 квітня 2019 року до ВРП надійшла заява позивача, у якій він повідомив про відсутність стороннього впливу та примусу на нього при прийнятті рішення про звільнення, підтримав у повному обсязі заяву про звільнення за власним бажанням та подав (як додаток) уточнену заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. У заяві від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 також повідомив про перебування на стаціонарному лікуванні та просив розглянути заяву у випадку його відсутності на відповідному засіданні ВРП.
48. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням ВРП 11 квітня 2019 року прийняла рішення № 1124/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням".
49. Суд першої інстанції також установив, що 09 червня 2020 року до ВРП надійшов лист ОСОБА_1 з доданими до нього документами, у тому числі заявою, датованою 08 квітня 2019 року, про звільнення заявника з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку.
50. Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIIIсуддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
51. Пунктом 9.1 Регламенту передбачено, що результатом розгляду питань діяльності ВРП та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності ВРП є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала.
Питання, пов`язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал.
52. Згідно з пунктом 15.7 Регламенту якщо на момент розгляду питання про звільнення судді ВРП суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член ВРП - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.
53. Таким чином, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку.
54. Разом із цим якщо на момент розгляду ВРП питання про звільнення судді цей суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член ВРП - доповідач своєю ухвалою залишає таку заяву без розгляду.
55. Як правильно встановив суд першої інстанції, на момент звернення ОСОБА_1 до ВРП 09 червня 2020 року із заявою про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку, датованою 08 квітня 2019 року, суддя ОСОБА_1 вже був звільнений з посади за власним бажанням рішенням ВРП від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19.
56. Указане рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням" було предметом судового розгляду.
57. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 23 січня 2020 року у справі № 9901/475/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2020 року (провадження № 11-53заі20), зокрема, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 у частині формулювання підстави звільнення його з посади судді "за власним бажанням" та про зміну формулювання підстави звільнення на звільнення "у зв`язку з поданням заяви про відставку" відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
58. При цьому Велика Палата Верховного Суду в мотивувальній частині постанови в указаній справі зазначила, що ВРП, ухвалюючи рішення від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, за яких відповідач дійшов слушного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням.
59. Отже, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до ВРП із заявою про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку позивач вже був звільнений з посади за власним бажанням, ВРП обґрунтовано залишила його заяву про звільнення з посади у відставку без розгляду.
60. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 21 липня 2020 року № 58 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення прийняте її повноважним складом, а саме всіма 15 членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
61. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
62. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що доводи позивача про його невчасне повідомлення про розгляд заяви про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку не спростовують правильності висновку ВРП, викладеного в оскаржуваному рішенні, а також не впливають на встановлені судом під час розгляду цієї справи обставини, відтак за наведеного правового регулювання не можуть мати наслідком скасування судом оскаржуваного рішення ВРП. Крім того, у судовому засіданні позивач не навів жодних обставин, які він мав намір і міг повідомити ВРП під час розгляду його заяви та які могли б вплинути на результат відповідного рішення.
63. Не є слушними й доводи скаржника про те, що розгляд питання, зазначеного у його заяві від 08 квітня 2019 року про звільнення з посади судді Дарницького районного суду містаКиєва у відставку, міг бути зупинений ВРП з власної ініціативи на час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 9901/168/20 або відкладений, а також те, що оскаржувана ухвала ВРП від 21 липня 2020 року за своєю правовою природою є похідним актом, наслідком протиправного рішення ВРП від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 про відмову в задоволенні заяви щодо зміни підстави звільнення позивача з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на звільнення у відставку, яке є предметом оскарження у справі № 9901/168/20.
64. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 17 вересня 2020 року (справа № 9901/168/20), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2021 року (провадження № 11-318заі20), відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 та зобов`язання ВРП при новому розгляді заяви від 19 серпня 2019 року прийняти рішення, яким змінити формулювання підстави звільнення позивача, зазначеної в рішенні ВРП від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 як "за власним бажанням", на звільнення його з посади судді Дарницького районного суду міста Києва "у зв`язку з поданням заяви про відставку" відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
65. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2021 року (провадження № 11-318заі20) указала, що, зважаючи на те, що відповідно до листа Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року № 1/175/2019 ОСОБА_1 відраховано зі штату Дарницького районного суду міста Києва з 12 квітня 2019 року, у ВРП відсутні законні підстави для задоволення заяв адвоката Власенка В. В., поданих в інтересах ОСОБА_1, про зміну формулювання підстав звільнення судді з посади.
66. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, виходячи з доводів, викладених ОСОБА_1 у позовній заяві та в апеляційній скарзі, позивач фактично просить суд втрутитися в остаточні судові рішення, постановлені у справах № 9901/475/19 та 9901/168/20, які набрали законної сили, переглянути ці судові рішення та дійти висновків, які протилежні до тих, що зроблені в них.
67. Водночас право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами.
68. При цьому особливих чи непереборних обставин, які могли б виправдати втручання в остаточні судові рішення у справах № 9901/475/19 та 9901/168/20, немає.
69. Наведене вище відхиляє необхідність надання Великою Палатою Верховного Суду оцінки доводам скаржника, зазначеним в апеляційній скарзі про порушення, які, на його думку, допустила ВРП під час ухвалення рішень від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 та від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20, оскільки таким доводам надана оцінка в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2020 року (провадження № 11-53заі20) та 04 лютого 2021 року (провадження № 11-318заі20) відповідно.
70. Водночас Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що спірна ухвала ВРП від 21 липня 2020 року є однією з форм дискримінації (прямої чи непрямої) хворої людини, а також на порушення ВРП та судом першої інстанції положень Конвенції, оскільки не вбачає будь-якої форми дискримінації зі сторони ВРП по відношенню до ОСОБА_1 та порушень положень Конвенції при прийнятті оскаржуваного в цій справі рішення.
71. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.