П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/598/19
Провадження № 11-123заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року (судді Усенко Є. А., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Желтобрюх І. Л.),
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив: зобов`язати Вищу раду правосуддя (далі - ВРП) повторно розглянути його запит від 26 листопада 2019 року і надати йому публічну інформацію - електронну копію технічного запису засідання ВРП від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
2. На обґрунтування наведених у позові вимог ОСОБА_1 зазначив, що органи державної влади можуть обмежувати доступ до інформації, проте ці повноваження не є абсолютними, зокрема, держава та її органи повинні дотримуватися розумного балансу в питанні конфіденційної чи службової інформації, яка водночас є суспільно значимою. На його переконання, інформація про правосуддя і діяльність суддів має значний суспільний інтерес, оскільки стосується здійснення конституційно важливих функцій. Із цих міркувань позивач вважає, що доступ до інформації, зокрема, про діяльність судів і належне здійснення повноважень суддями не може бути обмежено. До того ж інформація, яку він просив надати, завжди була публічною і будь-яка особа мала можливість ознайомитися з ходом прийняття ВРП рішень при розгляді клопотань про притягнення суддів до кримінальної відповідальності. Позивач наголосив на тому, що з внесенням змін до Регламенту Вищої ради правосуддя (затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17; далі - Регламент) публічний статус цієї інформації не змінився. Зазначив, що ВРП не посилалася на те, що розгляд клопотання здійснювався в закритому засіданні, запитувана інформація містить таємницю слідства або на існування персональної чи конфіденційної інформації на відповідному технічному записі. На думку позивача, посилання ВРП на пункт 6.7 Регламенту як підставу відмови в наданні йому запитаної інформації є помилковим, оскільки правило цього пункту стосується процесуальних прав учасників дисциплінарного провадження і не поширюється на правовідносини у сфері публічної інформації, які регулюються нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", водночас ВРП не має повноважень приймати акти, які б могли встановлювати правила доступу до публічної інформації інші, ніж зазначений Закон.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 березня 2020 року позов задовольнив: зобов`язав ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 26 листопада 2019 року і надати позивачеві публічну інформацію - електронну копію технічного запису засідання ВРП від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
4. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що незалежно від того, які питання розглядалися на засіданні ВРП, інформація про це засідання є публічною, оскільки стосується діяльності суб`єкта владних повноважень та прийняття ним рішення і її відображено (задокументовано) на відповідних носіях, у тому числі з використанням технічних засобів. За висновком суду, ВРП не мала встановлених законом підстав для відмови позивачеві в надані копії технічного запису її засідання від 14 листопада 2019 року в обсязі запитуваної ним інформації, а отже відповідач порушив право ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
5. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
6. Скаржник вважає, що суд першої інстанції ухвалив своє рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
7. Обґрунтовуючи наведені в апеляційній скарзі доводи, ВРП зазначила, що за нормами Регламенту копія технічного запису засідання ВРП надається виключно в межах процедури оскарження рішення ВРП чи її дисциплінарного органу, його використання з іншою метою та в інший спосіб чинним законодавством не передбачено. Відповідач стверджує, що запитувана ОСОБА_1 інформація не містить такої ознаки публічної інформації, як можливість її розкриття необмеженому колу осіб, адже згідно з Регламентом копію технічного запису може бути надано лише особі, яка має право оскаржити рішення ВРП. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував, чи можна вважати ненадання запитуваної інформації втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, зважаючи на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), адже ані в запиті, ані в адміністративному позові позивач не зазначив мети отримання запитуваної інформації, у чому полягає суспільний інтерес у її отриманні та як це сприятиме публічній дискусії з питань, що хвилюють суспільство. Крім цього, скаржник зауважує, що технічний запис засідання ВРП певною мірою має конфіденційний характер, оскільки стосується, зокрема, прав та інтересів особи, питання стосовно якої розглядається на засіданні, тому, з урахуванням наведених норм Регламенту, існують законні підстави для обмеження в доступі до інформації, яка відображена на ньому.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
8. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ВРП, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. На переконання позивача, посилання відповідача на пункт 6.7 Регламенту є помилковими, оскільки ця норма не регулює відносин доступу до публічної інформації. Із цих же підстав не заслуговують на увагу доводи ВРП щодо неможливості розкриття запитуваної позивачем інформації. Крім цього, ОСОБА_1 зауважив, що в позовній заяві наводив мотиви з приводу того, чому запитувана ним інформація має суспільний інтерес, до того ж відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Також позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо належності згаданої інформації до службової.
9. У своїх додаткових поясненнях ОСОБА_1 акцентував увагу на тому, що інформація про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності не може приховуватися від суспільства, її висвітлення і надання як публічної інформації виконує важливу роль у підтриманні довіри до суддів, демонстрації прозорості функціонування суддівського корпусу, діяльності судів і органів правосуддя. Отже, ця інформація відповідає такому критерію "трискладового тесту", як суспільний інтерес.
Рух апеляційної скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 07 квітня та 15 червня 2020 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
11. 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП із запитом, у якому зазначив, що 14 листопада 2019 року відбулося засідання ВРП, на якому було розглянуто питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Посилаючись на те, що на офіційному вебсайті ВРП немає відеозапису засідання цієї частини її порядку денного, позивач, керуючись положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації", просив надіслати йому зазначений відеозапис як публічну інформацію в електронному вигляді на електронну пошту.
12. У відповідь на цей запит ВРП листом від 25 листопада 2019 року № 44198/0/9-19 повідомила ОСОБА_1 про те, що відеотрансляція її засідання від 14 листопада 2019 року здійснювалася лише в частині розгляду скарги судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л. В. (за наявності її клопотання) на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18. Відеозапис розгляду інших питань порядку денного цього засідання ВРП не проводився, у зв`язку із чим у ВРП не створено запитуваної позивачем інформації.
13. 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся із запитом до ВРП та просив надати копію технічного запису її засідання від 14 листопада 2019 року щодо розгляду питання стосовно судді Сараєва І. А . При цьому позивач послався на пункт 6.1 Регламенту ВРП, відповідно до якого на засіданнях ВРП, її Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами, за винятком тієї частини засідання, що проводиться в нарадчій кімнаті.
14. Листом від 03 грудня 2019 року № 45690/0/9-19 ВРП повідомила позивача про те, що відповідно до пункту 6.7 Регламенту витяг з протоколу засідання або копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням. Копія технічного запису надається за умови надання особою, яка має право оскаржити рішення, носія інформації. На засіданні ВРП, яке відбулося 14 листопада 2019 року, не розглядалося питання та не ухвалювалося рішення, яке б визначало право ОСОБА_1 щодо його оскарження, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для надання технічного запису цього засідання.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частин другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
16. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
17. Пунктом 4 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Про доступ до офіційних документів" від 21 лютого 2002 року № R (2002) 2 передбачено, що держави-члени можуть обмежувати право доступу до офіційних документів; обмеження повинні бути чітко визначені в законодавстві, бути необхідними в демократичному суспільстві і пропорційними меті захисту, зокрема, приватного життя та інших законних приватних інтересів; конфіденційності обговорень всередині органу державної влади або ж між декількома органами державної влади під час внутрішнього процесу вироблення документа; "у доступі до документа може бути відмовлено, якщо оприлюднення вміщеної в офіційному документі інформації призводить або може призвести до порушення одного з інтересів, які викладені в пункті 1, незважаючи на переважаючий інтерес громадськості в такому оприлюдненні" (підпункти 4.1, 4.2).
18. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
19. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (статті 20, 21 Закону України "Про інформацію").
20. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
21. За правилами частини четвертої статті 13 зазначеного Закону усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
22. Згідно зі статтею 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом.
23. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством (пункти 1, 4 частини першої статті 3 цього Закону).
24. Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
25. За правилами частин першої, другої, сьомої статті 6 цього Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
26. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
27. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
29. Згідно із частиною першою статті 22 цього Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
30. Відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 цього ж Закону).
31. За Законом України "Про Вищу раду правосуддя" ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 названого Закону).
32. Згідно із частинами першою, сьомою та восьмою статті 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" засідання ВРП та її Дисциплінарних палат проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться у виняткових випадках, за наявності підстав, визначених цим Законом.
33. На засіданнях ВРП та її Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування засідання технічними засобами.
34. Особи, які бажають бути присутніми на засіданнях, допускаються до зали до початку засідання за наявності вільних місць. Особи, присутні в залі засідання, мають право робити письмові записи, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі засідання фотозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускається за згодою головуючого, якщо інше не передбачено законом.
35. Відповідно до пункту 6.1 Регламенту (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням ВРП від 11 листопада 2019 року № 2912/0/15-19) на засіданнях ВРП, Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами, за винятком тієї частини засідання, що проводиться у нарадчій кімнаті. Відеотрансляція засідань ВРП може відбуватися лише за наявності клопотань (згоди) всіх сторін (осіб, щодо яких розглядається питання порядку денного), за результатами розгляду яких Рада ухвалює відповідне рішення.
36. Згідно з пунктом 6.7 Регламенту витяг із протоколу засідання або копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням. Копія технічного запису надається за умови надання особою, яка має право оскаржити рішення, носія інформації. Витяг із протоколу засідання засвідчує секретар засідання.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
37. За змістом наведених правових норм інформація за порядком доступу до неї поділяється на відкриту та з обмеженим доступом.
38. Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
39. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
40. Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).
41. Таким чином, за позицією Конституційного Суду України, право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Першого сенату Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року № 1-р(I)/2020).
42. Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої цієї статті).
43. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
44. Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
45. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.
46. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
47. Аналогічну позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18 (провадження № 11-840заі18), 14 травня 2020 року у справі № 9901/589/19 (провадження № 11-72заі20).
48. Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
49. Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 лютого 2015 року у справі "Гусева проти Болгарії" (Guseva v. Bulgaria), заява № 6987/07, пункти 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі "Гіллберг проти Швеції" (Gillberg v. Sweden), заява № 41723/06, пункт 93).
50. Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу в наданні інформації на запит є формою втручання в право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.
51. За усталеною практикою ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції втручання у права заявника становитиме порушення Конвенції, якщо не відповідатиме вимогам пункту 2 статті 10. Тому варто визначити, чи було це втручання "передбачене законом", чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей, визначених у цьому пункті, та чи було воно "необхідним у демократичному суспільстві" задля досягнення цих цілей (див. рішення ЄСПЛ від 26 травня 2009 року у справі "Кенеді проти Угорщини", заява № 31475/05, пункт 43).
52. Велика палата ЄСПЛ в рішенні від 08 листопада 2016 року у справі "Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170):
- мета запитувача. Потрібно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
- роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
- готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
53. У межах правовідносин, щодо яких виник спір, ВРП є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" і керується його положеннями при вирішенні питань щодо доступу до інформації.
54. Водночас варто зауважити, що з огляду на виконувані ВРП функції цей орган є розпорядником як відкритої публічної інформації, так і інформації з обмеженим доступом.
55. У справі, яка переглядається, позивач звернувся до ВРП із запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", у якому просив надати копію технічного запису засідання ВРП від 14 листопада 2019 року щодо розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
56. Досліджуючи в контексті наведених вище критеріїв питання про те, наскільки ненадання ВРП позивачеві запитуваної інформації є втручанням у його права, гарантовані статтею 10 Конвенції, а також надаючи оцінку, чи було це втручання "передбачене законом", чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей та чи було воно "необхідним у демократичному суспільстві" задля досягнення цих цілей, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
57. Стосовно критерію готовності та доступності інформації Велика Палата Верховного Суду враховує, що за правилами пункту 6.1 Регламенту (зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням ВРП від 11 листопада 2019 року № 2912/0/15-19) на засіданнях ВРП, Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами, за винятком тієї частини засідання, що проводиться у нарадчій кімнаті.
58. Наразі Велика Палата Верховного Суду не має підстав сумніватися в тому, що фіксація засідання ВРП від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності була здійснена відповідачем у повній відповідності з наведеними вище вимогами Регламенту, тобто у готовності запитуваної позивачем інформації.
59. Стосовно ролі запитувача, то в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач є, зокрема, журналістом, науковцем, громадським активістом тощо і його діяльність пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що розгляд ВРП питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності цікавило його як особу, яка має активну громадську позицію. Це клопотання і перебіг справи мали для нього значний суспільний інтерес у зв`язку з неординарними, на його думку, обставинами, за яких суддю Сараєва І. А. обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення. Позивач зазначив, що мав намір опублікувати і широко висвітлити обставини цієї дисциплінарної справи, обговорити це з іншими особами з активною громадською позицією, зокрема правову сторону цього провадження з точки зору Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
60. Суд вважає, що наведені позивачем доводи мають загальний, абстрактний характер і жодним чином не підтверджені. Позивач взагалі не намагався довести суду, що наведені вище аргументи відповідають дійсності, зокрема що інформація стосовно розгляду ВРП питання про тимчасове відсторонення згаданого судді місцевого суду від здійснення правосуддя дійсно цікавить його як особу з активною громадською позицією і потреба в її отриманні обумовлена бажанням висвітлити обставини саме щодо відсторонення судді Сараєва І. А. від здійснення правосуддя задля публічної дискусії.
61. Обговорюючи природу запитуваної ОСОБА_1 інформації, а також чи було її ненадання ВРП "передбачене законом", чи переслідувало одну або декілька законних цілей та чи було це "необхідним у демократичному суспільстві" задля досягнення цих цілей, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
62. За змістом пункту 1 частини першої статті 62 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" ВРП своїм рішенням може тимчасово відсторонити суддю від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
63. У статті 154 КПК визначено загальні положення для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади.
64. Зокрема, за змістом частин першої та другої цієї статті відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді чи суду на строк не більше двох місяців (строк може бути продовжено відповідно до статті 158 цього Кодексу) щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.
65. Статтею 155-1 КПК визначено спеціальну процедуру щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення. Відповідно до частини першої цієї статті рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
66. За частиною третьою цієї статті клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу, тобто загальним вимогам, які ставляться до клопотання про відсторонення від посади.
67. Згідно із частиною другою статті 155 КПК у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
68. Дотримуючись порядку, визначеного Законом України "Про Вищу раду правосуддя" і Регламентом, ВРП як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин має керуватися також положеннями КПК, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.
69. Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що застосування їх не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої статті 132 КПК).
70. За змістом наведених норм вирішення ВРП питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за своєю суттю є формою судового процесу щодо відсторонення судді від посади, у якому ВРП досліджуються певні факти, яким надається юридична оцінка, а її рішення (висновки) мають юридичні наслідки (див. mutatis mutandis пункт 90 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України"). Вирішуючи це питання, ВРП керується нормами Закону України "Про Вищу раду правосуддя", враховуючи норми КПК.
71. Як установлено в справі, нормативною підставою ненадання позивачеві копії технічного запису засідання ВРП від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Сараєва І. А. від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності слугувало положення Регламенту, яким передбачено, що витяг із протоколу засідання або копія відповідного технічного запису надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи Дисциплінарної палати, за її клопотанням. Ураховуючи, що позивач не є такою особою, то йому було відмовлено у наданні запитуваної копії технічного запису засідання ВРП.
72. На переконання позивача, інформація про правосуддя і діяльність суддів має суспільно важливий інтерес, адже стосується здійснення конституційно важливих функцій.
73. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими доводами та вважає, що розгляд ВРП клопотання щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, безумовно, має підвищений суспільний інтерес, оскільки будь-які прояви неправомірної поведінки з боку суддів мають бути предметом контролю громадянського суспільства.
74. Втім, оцінюючи відмову ВРП у наданні позивачеві запитуваної інформації з погляду того, чи переслідувало це одну або декілька законних цілей та чи було це "необхідним у демократичному суспільстві" задля досягнення цих цілей, Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що у межах спірних правовідносин не можна залишати поза увагою аргументи, які виступають на противагу наведеному твердженню, зокрема кримінально-процесуальний аспект розглядуваного ВРП питання, яке стосувалося вжиття до судді Сараєва І. А. заходів забезпечення кримінального провадження, а також притаманні такому провадженню основоположні засади, правила і гарантії.
75. До числа таких, зокрема, належать необхідність дотримання правила щодо таємниці судового розслідування, принципів презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України) та невтручання в особисте і сімейне життя (стаття 32 Основного Закону України).
76. У межах спірних правовідносин ідеться про інформацію, яка містить, з-поміж іншого, відомості, зібрані в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні. У цьому випадку публічна дискусія може зашкодити як інтересам слідства, так і інтересам осіб у кримінальному провадженні та репутації системи правосуддя.
77. На думку Великої Палати Верховного Суду, необмежений доступ до матеріалів, які стосуються розгляду ВРП питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, про обрання щодо нього запобіжних заходів, у тому числі технічної фіксації відповідного засідання ВРП, може зашкодити неупередженості і всебічності розслідування такої справи, оскільки під час вирішення таких питань оголошуються дані досудового слідства, у тому числі оперативна інформація, оголошуються особисті дані судді, відомості щодо його професійної діяльності, а також відомості щодо інших осіб. Такий розголос безумовно може негативно відобразитися на кінцевому результаті кримінального провадження.
78. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що у розглядуваному випадку ненадання ВРП запитуваної інформації було заходом, пропорційним меті дотримання зазначених вище правил кримінального провадження та конституційних принципів, адже очевидно, що розкриття цієї інформації та публічна дискусія із цього приводу до встановлення всіх обставин у визначеному законом порядку та їх оцінки судом, встановленим законом, здатні спричинити шкоду як розслідуванню у кримінальній справі та третім особам, інформація щодо яких може міститися у відповідних матеріалах, так і авторитету правосуддя загалом.
79. Таким чином, негативні наслідки від надання такої інформації переважають суспільний інтерес у її отриманні та можуть порушити права інших осіб.
80. При цьому варто наголосити на тому, що у випадку розгляду слідчим суддею чи судом клопотання про відсторонення від посади іншої особи (тобто особи, яка не є суддею) положення КПК не передбачають можливості надання копій фіксування технічними засобами процесу розгляду цього питання особам, які не мають до нього відношення.
81. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обмеження в доступі до інформації про засідання ВРП з розгляду питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності тих осіб, які не мають права на оскарження відповідного рішення ВРП, безумовно, переслідує легітимну мету, що полягає в убезпеченні від можливого витоку інформації, пов`язаної зі здійсненням досудового розслідування, і, як наслідок, розголошення таємниці слідства, що може включати отриману в ході його проведення інформацію про приватне життя не лише судді, а й інших осіб. Це означає, що розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди розслідуванню та інтересам цих осіб, а негативні наслідки від оприлюднення такої інформації переважають суспільний інтерес у її отриманні.
82. Отже, відповідне обмеження було "необхідним у демократичному суспільстві" і ВРП мала правові підстави відмовити позивачеві в наданні запитуваної ним інформації з огляду на наявність сукупності визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" підстав обмеження в доступі.