Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 464/4961/17
провадження № 61-19589св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Львівського комунального підприємства "Житловик-С", Комунальної установи "Львівського міського центру приватизації державного житлового фонду", Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Львівської міської ради, про визнання недійсною приватизації, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору дарування та договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права користування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 березня 2019 року у складі судді Рудакова І. П. та постанову Львівського апеляційного суду
від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,
Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", комунальна установа "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду", Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Львівська міська рада,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, Львівського комунального підприємства "Житловик-С", комунальної установи "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду", Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, з позовом про визнання недійсною приватизації, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору дарування та договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права користування.
Позовна заява мотивована тим, що в квартирі
АДРЕСА_1 фактично проживали його мати
ОСОБА_5, яка була зареєстрована у вказаній квартирі з 27 листопада 1995 року та проживала у ній по день своєї смерті, та її чоловік
ОСОБА_2, які були одружені 09 червня 1990року .
09 листопада 2004 року в спірній квартирі був зареєстрований позивач, як син до матері, та проживав у цій квартирі однією сім`єю з
ОСОБА_2 та ОСОБА_5
09 лютого 2006 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_2 на одну особу, згідно з розпорядженням Сихівської районної адміністрації від 09 лютого
2006 року № 91.
Позивач указував, що вказана квартира була приватизована без його згоди та без згоди його матері, хоча вони постійно проживали у вказаній квартирі разом з ОСОБА_2 однією сім`єю і були наділені усіма правами наймача.
Крім того, під час приватизації було порушено норму статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункти 6, 10, 11 Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян" в частині нездійснення доплати за приватизацію надмірно отриманої жилої площі.
02 лютого 2006 року, перед здійсненням приватизації, ОСОБА_5 була помилково знята з реєстраційного обліку в спірній квартирі та знову в зареєстрована з 14 лютого 2006 року, тобто одразу після здійснення приватизації ОСОБА_2, хоча остання не переставала проживати у спірній квартирі в і час.
Підставою для передачі в особисту власність вказаної квартири
ОСОБА_2 стала довідка № 6 про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, згідно якої у вказаній квартирі проживає: ОСОБА_2 - як основний квартиронаймач; ОСОБА_1 - як піднаймач. Про проживання у вказаній квартирі ОСОБА_5 - не вказано.
20 лютого 2006 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3
квартиру АДРЕСА_1 .
На даний час власником спірної квартири, згідно з інформацією внесеною в державний реєстр речових прав на нерухоме майно, є ОСОБА_4, яка придбала квартиру у ОСОБА_3 у жовтні
2006 року.
Позивач зазначає, щ він та ОСОБА_2 проживають у квартирі по даний час. Він оплачує рахунки за комунальні послуги, які виставляються на ім`я ОСОБА_2
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 20 лютого 2006 року по даний час взагалі не використовували (не використовують) квартиру
АДРЕСА_1 .
Оскільки, право користування ним квартирою оспорюється
ОСОБА_4, вважає, що право на користування спірною квартирою за ним необхідно визнати в судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 березня
2019 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення його прав відповідачами, а відтак, позов є безпідставним та необґрунтованим
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 березня 2019 року залишено без змін
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, встановив дійсні обставини справи та дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не було застосовано положення частини першої статей 71 і 91 ЖК України та пункту 21 Положення "Про порядок передачі квартир (будників) у власність громадян".
У порушення вимог статті 89 ЦПК України не оцінено всі докази в сукупності та не наведено жодних обґрунтувань щодо відхилення долучених позивачем доказів, що підтверджують його проживання в спірній квартирі як члена сім`ї, а не піднаймача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Власником двохкімнатної квартири
АДРЕСА_1 загальною площею 43, 9 кв. м була Львівська міська рада.
Згідно довідок про склад сім`ї з 27 квітня 1987 року ОСОБА_2 був зареєстрований як основний квартиронаймач спірної квартири.
09 червня 1990 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 .
27 листопада 1995 року в квартирі
АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5
ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживав, а проживав та був зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі розпорядження органу приватизації від 17 лютого 1998 року № 6126 ОСОБА_1 приватизував вказане житло, у приватну спільну сумісну власність.
На підставі договору купівлі -продажу від 16 травня 2001 року квартира за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_1 була відчужена.
Згідно листа ЛКП "Житловик-С" від 16 травня 2016 року після продажу квартири АДРЕСА_2 позивач ОСОБА_1 09 листопада 2004 року зареєструвався у спірній квартирі "як син до матері" на підставі свідоцтва про народження.
Згідно довідки про склад сім`ї наймача, ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі як піднаймач.
02 лютого 2006 року ОСОБА_5 знята з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .
У лютому 2006 року наймач ОСОБА_2 подав заяву керівнику органу приватизації про передачу йому спірної квартири в особисту власність, додавши довідку про склад сім`ї та техпаспорт.
09 лютого 2006 року квартира АДРЕСА_1 приватизована ОСОБА_2 на одну особу, згідно з розпорядженням Сихівської районної адміністрації від 09 лютого 2006 року № 91.
20 лютого 2006 року ОСОБА_2 подарував сказану квартиру дочці ОСОБА_3 .
04 жовтня 2006 року ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі-продажу, продала квартиру ОСОБА_4 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.