Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 285/3912/18
провадження № 61-14745св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Орепівська сільська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Мякотіна Ніна Федорівна, Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді Мозгового В. Б., від 20 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Галацевич О. М., від 07 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в судах
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Орепівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус
Мякотіна Н. Ф., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу, визнання права власності на житловий будинок.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що її матері ОСОБА_6 належав будинок АДРЕСА_1, який вона за життя заповіла позивачці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, а після її смерті в спадковому будинку продовжив проживати ОСОБА_7, за яким рішенням виконавчого комітету Орепівської сільської ради від 23 серпня 1989 року визнано право власності на спірний будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер та після його смерті спірний будинок успадкувала його дочка ОСОБА_2, яка в подальшому відчужила зазначений будинок на користь колективного сільськогосподарського підприємства "Мрія" (далі - КСП "Мрія").
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не були власниками спірного житлового будинку, оскільки рішенням виконавчого комітету Орепівської сільської ради № 36 від 10 жовтня 2017 року скасовано рішення виконавчого комітету Орепівської сільської ради від 23 серпня 1989 року в частині визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_7,
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 4-3612 від 07 жовтня 1994 року, видане ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 № 2-1320 від 15 травня 1995 року, укладений між ОСОБА_2 та КСП "Мрія";
- визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Орепівської сільської ради про визнання свідоцтва, договору купівлі-продажу недійсними та визнання права власності на житловий будинок у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом закрито. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року у справі № 285/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Мякотіна Н. Ф., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, при цьому ОСОБА_1 було роз`яснено, що повторне звернення до суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним та визнання права власності на житловий будинок відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що свідоцтво про право на спадщину за законом не визнано недійсним, тому ОСОБА_2 мала право укладати договір купівлі-продажу спірного житлового будинку з КСП "Мрія".
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 31 січня 2019 року залишено без змін. Апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, погодився з його висновком і зазначив, що наявна ухвала суду про закриття провадження у справі
№ 285/4061/17 з приводу спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, тобто між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 31 січня 2019 року залишено без змін. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з його висновком і зазначив, що мати позивачки - ОСОБА_6 (голова колгоспного двору) проживала у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7, який входив до складу колгоспного двору і працював у колгоспі їздовим. Спільною працею та коштами членів двору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 1964 року по 1968 рік велося будівництво і побудовано спірний житловий будинок. Після смерті ОСОБА_6 будинок не увійшов до складу спадщини, а перейшов до останнього члена колгоспного двору - ОСОБА_7 .
Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року, рішення
Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 31 січня 2019 року та постанови Житомирського апеляційного суду
від 20 березня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходила з того, що, звернувшись до суду із новим позовом, позивач зазначила відповідачем, крім ОСОБА_2, Орепівську сільську раду, при цьому суди не з`ясували зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів та усіх обставин, що мають процесуальне значення для прийняття рішення про закриття провадження у справі, що призвело до передчасного застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Також колегія суддів вказала, що суди не з`ясували чи міг бути спірний житловий будинок об`єктом купівлі-продажу за оспорюваним правочином і чи була ОСОБА_2 належним його продавцем з огляду на те, що підстави визнання права власності за ОСОБА_7 на спірний будинок скасовані.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій додатково зазначила третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Новоград-Волинську державну нотаріальну контору.
Крім того, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом заявлені до ОСОБА_2, а вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на будинок заявлені до ОСОБА_2 та Орепівської сільської ради, при цьому вимоги до сільської ради заявлені у зв`язку з тим, що 22 травня 2013 року державна реєстрація КСП "Мрія" припинена, а правонаступники КСП відсутні.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року уточнену позову заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнані недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом № 4-3612 від 07 жовтня 1994 року, видане ОСОБА_2, та договір купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1 № 2-1320 від 15 травня 1995 року, укладений між ОСОБА_2 та КСП "Мрія".
У задоволенні позову в частині визнання права власності на будинок відмовлено.
Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету в частині визнання права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_7 скасовано, тому необхідно визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину та договір
купівлі-продажу.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності обґрунтоване тим, що після смерті ОСОБА_6 у 1987 році спадкування майна колгоспного двору не відкрилося, а ОСОБА_7, як останній член колгоспного двору продовжував володіти та користуватися його майном.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 20 лютого 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що після смерті ОСОБА_6, за наявності іншого члена колгоспного двору - ОСОБА_7, спадщина на жилий будинок не відкривалась. Натомість спадщина на будинок відкрилась після смерті у 1994 році ОСОБА_7, як останнього члена колгоспного двору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 05 жовтня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389
ЦПК України).
Вказує, що судами безпідставно застосовано приписи статті 563 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), які на підставі Закону № 3718-12 від 16 грудня 1993 року виключені з ЦК УРСР.
Зазначає, що відновлення її порушених прав можливе лише в судовому порядку.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу в апеляційному порядку не переглядалося та в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.