Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 754/856/19
провадження № 61-14318св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська державна адміністрація (виконавчий орган Київської міської ради), Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року вскладі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київської міської державної адміністрації (виконавчий орган Київської міської ради), Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо порушення права на отримання житла у зв`язку з аварійністю будинку та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_1 . У 2001 році вказаний будинок включений до переліку будинків, які підлягають реконструкції або реставрації в м. Києві, згідно з розпорядженням № 1513 від 18 липня 2001 року КМДА "Про затвердження переліків будинків, які підлягають реконструкції або реставрації в м. Києві у 2001 р." Вказаним розпорядженням КМДА зобов`язала районні у м. Києві державні адміністрації виступити замовниками розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію або реставрацію будинків, зазначених в переліку; контролювати початок і завершення робіт з реконструкції або реставрації; Головне управління житлового забезпечення КМДА забезпечити відселення мешканців з будинків, які зазначені в переліку, за рахунок встановлених відрахувань площ на відселення з будинків реконструкції або реставрації.
Позивач вказувала, що починаючи з 2004 року КМДА видано розпорядження, згідно яких було виділено житло для відселення. Але фактично відселення мешканців з будинку АДРЕСА_2 проводилося хаотично, без врахування черговості та пропозиції розпочати відселення з 3-го під`їзду. Не зважаючи на рекомендації начальника Головного управління забезпечення КМДА створити черговість відселення мешканців будинку, особами Деснянської РДА черговість не була створена та не був врахований стан квартир при відселенні. На запит заступника голови Деснянської РДА, неодноразово проводилось дослідження десяти квартир будинку АДРЕСА_2 про що свідчить Висновок Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва 26/957 від 10 березня 2004, згідно якого результати дослідження підтвердили неможливість подальшої експлуатації будинку без проведення його капітального ремонту, та усунення ураження грибками, ліквідації причин, що викликають зволоження будівельних конструкцій і їх ураження пліснявими грибками. Однією з таких причин є незадовільна робота системи вентиляції будинку.
24 березня 2006 року першим заступником Голови Деснянської РДА надано відповідь № 09-А-1212 на звернення мешканців, в якій зазначено, що з метою прозорого розподілу житла, згідно до рішення зборів мешканців будинку було обрано будинковий комітет, який вирішує питання черговості відселення. Проте зазначені твердження не є правдивими, ніякого будинкового комітету не існує і не існувало на той час. Передання повноважень щодо визначення черговості відселення, громадянам, які є такими ж мешканцями будинку, є грубим порушенням чинного законодавства. Враховуючи, що КМДА нібито виділено житло для відселення мешканців у повному обсязі, проте в порушення законних прав позивача, з виділених площ для відселення нею не отримано жодного квадратного метра, незважаючи на те, що вона є учасником програми по відселенню, відповідачами порушуються її права, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав на отримання житлового приміщення (квартири) замість непридатної до проживання внаслідок її аварійності, руйнування квартири за АДРЕСА_1, яка разом із будинком визнані аварійними та потребують проведення реконструкції, як то передбачено безпосередньо розпорядженнями самих відповідачів.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, в якій проживання неможливе;
визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації та Деснянської районної державної адміністрації щодо порушення конституційного права ОСОБА_1 проживати в житловому приміщенні яке придатне для життя і відповідає всім нормам чинного законодавства України, шляхом невиконання проведення реконструкції, капітального ремонту будинку та її квартири АДРЕСА_1 .
зобов`язати Київську міську державну адміністрацію та Деснянську районну державну адміністрацію негайно приступити до проведення відселення мешканців з аварійного будинку за АДРЕСА_2 та приступити до його реконструкції і виконанню відповідних Розпоряджень КМДА;
визнати право ОСОБА_1 на отримання житла не меншою житловою площею ніж передбачено нормами житлового законодавства у зв`язку із неможливістю подальшого проживання в квартирі АДРЕСА_1, через її непридатність до проживання в наслідок її аварійності, руйнуванню, загрози здоров`ю людей, на підставі відповідних експертиз, Розпоряджень КМДА про включення будинку АДРЕСА_2 до таких що потребують проведення реконструкції, капітального ремонту;
зобов`язати Київську міську державну адміністрацію забезпечити ОСОБА_1 окремими житловим приміщенням (квартирою), жилою площею не менше ніж передбаченими нормами чинного законодавства України, шляхом переселення з непридатної для життя квартири АДРЕСА_1, через неможливість подальшої експлуатації зазначеної квартири на підставі відповідних експертиз та у відповідності до Розпоряджень КМДА від 16 листопада 2011 року за № 2127 та від 26 березня 2012 року за № 466 про проведення капітального ремонту жилого будинку АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямДеснянського районного суду м. Києва в складі судді: Зотько Т. А., від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 експлуатація якої за технічним станом є неможлива.
Визнано протиправними дії Київської міської державної адміністрації та Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо порушення конституційного права ОСОБА_1 проживати в житловому приміщенні, яке придатне для життя і відповідає нормам чинного законодавства України через невиконання проведення капітального ремонту будинку та її квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 4 від 02 лютого 2015 року, експлуатація будинку АДРЕСА_2 неможлива без проведення його капітального ремонту та усунення ураження грибками, а також ліквідації причин, що викликають зволоження будівельних конструкцій та їх ураження пліснявими грибками. За технічним станом експлуатація квартири № 101 неможлива. Стан конструктивних елементів та елементів оздоблення квартири АДРЕСА_1 характеризується, як "Ветхий": "Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій". За результатами експертного заключення щодо санітарно-епідемічного стану квартири АДРЕСА_1, від 20 січня 2014 року № 27/129, призначеного судом та проведеного спеціалістами "Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України", повітря, що видаляється з приміщень вищевказаної квартири, свідчать про те, що об`єми повітря, які видаляються з допоміжних приміщень в обстеженій квартирі не відповідають діючим будівельним та санітарно-гігієнічним нормативам. Тому вимога позивачки про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, в якій проживання не можливе, підлягає частковому задоволенню судом, а саме слід визнати квартиру АДРЕСА_1 експлуатація якої за технічним станом неможлива.
Суд першої інстанції вказав, що на виконання розпоряджень Київської міської державної адміністрації, Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято відповідне розпорядження щодо проведення капітального ремонту будинку. Враховуючи, що з моменту винесення вказаного розпорядження будь-яких реальних дій з метою проведення капітального ремонту жилого будинку АДРЕСА_2 та усунення ураження грибками, а також ліквідації причин, що викликають зволоження будівельних конструкцій та їх ураження пліснявими грибками та відновлення права позивачки проживати в житловому приміщенні яке придатне для життя і відповідає нормам чинного законодавства України, відповідачами у справі не вчинено та не надано суду відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин, а відтак суд зробив висновок про визнання протиправними дії Київської міської державної адміністрації та Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо порушення конституційного права ОСОБА_1 проживати в житловому приміщенні, яке придатне для життя і відповідає нормам чинного законодавства України через невиконання проведення капітального ремонту будинку та її квартири АДРЕСА_1 .
При відмові в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідачами не порушувалось право позивача на отримання житла не меншою житловою площею ніж передбачено нормами житлового законодавства у зв`язку із неможливістю подальшого проживання в квартирі № 101, а навпаки нею та членами її сім`ї було самостійно прийнято рішення про відмову від запропонованих варіантів житлових приміщень. Указані обставини встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про відселення з аварійного будинку, зобов`язання надати житло та стягнення моральної шкоди, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року. Суду не надано відповідних доказів, що квартира №101 визнавалась аварійною, непридатною для проживання, або такою, що не відповідає діючим санітарно-технічним вимогам у встановленому законом порядку. Як зазначила суду представник відповідача - ОСОБА_4, у зв`язку із забезпеченням жилою площею згідно норм чинного законодавства внаслідок виїзду сім`ї ОСОБА_2 на інше місце проживання, позивачку з квартирного обліку було знято 24 грудня 2015 року. Дану обставину не заперечували позивачка та її представник. Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, забезпечення її житлом за таких підстав не передбачено законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, в якій проживання не можливе, та визнання протиправними дій Київської міської державної адміністрації та Деснянської районної державної адміністрації відмовлено.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачами не порушувалось право позивача на отримання житла не меншою житловою площею ніж передбачено нормами житлового законодавства у зв`язку із неможливістю подальшого проживання в квартирі АДРЕСА_1, а навпаки нею та членами її сім`ї було самостійно прийнято рішення про відмову від запропонованих варіантів житлових приміщень. Позивачем суду не надано відповідних доказів, що квартира № 101 визнавалась аварійною, непридатною для проживання, або такою, що не відповідає діючим санітарно - технічним вимогам у встановленому законом порядку. Тому суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог.
Апеляційний суд вказав, що на підставі розпорядження Деснянської районної в Києві державної адміністрації від 05 квітня 2012 року № 163 "Про організацію капітального ремонту будинку АДРЕСА_2", виданого на виконання відповідних розпоряджень Київської міської державної адміністрації, функції замовника капітального ремонту будинку за вказаною адресою було передано Комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної в м. Києві ради", яким в подальшому, шляхом проведення конкурсних торгів, переможцем яких стало ТОВ "Саарланд буд інвест", укладений відповідний договір на проведення робіт з капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2, розроблений та затверджений відповідний проект, отримані всі, передбачені діючим законодавством України дозволи проведення ремонтно-будівельних робіт. На підставі вказаного розпорядження проведено капітальні ремонтні роботи у вказаному будинку. Позивач на безоплатній основі набула квартиру № 101 за договором дарування від 25 грудня 2012 року і на квартирному обліку щодо поліпшення житлових умов, не перебуває. Має право вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном та самостійно визначати місце свого проживання. Судом першої інстанції не взято до уваги, що в будинку за АДРЕСА_2 проведено капітальний ремонт, жодним нормативним актом не передбачено здійснення безоплатного проведення ремонту нерухомості за рахунок бюджетних коштів, яке перебуває у власності приватних осіб. Тому суд апеляційної інстанції вважав, що порушення прав ОСОБА_1 відсутні і в задоволенні позовних вимог слід відмовити в частині визнання квартири АДРЕСА_1 та в частині визнання протиправними дії Київської міської державної адміністрації та Деснянської районної державної адміністрації щодо порушення конституційного права ОСОБА_1 проживати в житловому приміщенні, яке придатне для життя і відповідає всім нормам чинного законодавства України.
При відхиленні доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не взято до уваги нові докази, які були отримані з Міського архіву у січні 2018 року, розпорядженням підтверджуються зобов`язання відповідачів видати відповідні квартири мешканцям будинку по АДРЕСА_4, апеляційний суд вказав, що зміни до розпоряджень не вносилось, і станом на сьогодні вони продовжують діяти, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки в будинку проведені роботи з капітального ремонту.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачами було порушено законодавство щодо черговості відселення мешканців будинку за кількома критеріями, які ними ж були визначені, а саме: стан квартири, умови проживання кожної сім`ї, а також строки перебування на квартирному обліку, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки на час винесення розпоряджень щодо надання житла, позивач не була власником зазначеної квартири, її син із сім`єю у 2015 році вибув до іншого місця проживання, на час розгляду справи позивач не перебуває на квартирному обліку, крім того рішенням суду встановлено факт відмови позивача від отримання житла. Тому відсутні порушення прав ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні висновки Верховного Суду щодо частини першої статті 34 та статті 102 ЖК в подібних відносинах. Апеляційний суд неправильно застосував вказані норми, оскільки якщо в результаті капітального ремонту жиле приміщення істотно зменшиться, на вимогу наймача йому та членам його сім`ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту. Житло по документам вже було виділено на усіх жителів будинку, однак вкрадено до моменту його розподілення. Висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що позивачці було запропоновано варіанти кімнат для відселення не відповідає дійсності і ґрунтується тільки на словах представника відповідача Оскільки позивачці не пропонувалось жодного варіанту квартири для огляду та вселення. Матеріали справи це підтверджують. Відсутні будь -які докази пропозиції варіантів квартир для відселення. Своєю бездіяльністю відповідачі порушують конституційні права на нормальні умови проживання, які б відповідали нормам чинного законодавства України. Оскільки з моменту винесення постанов про реконструкцію та капітальний ремонт реальних дій на їх реалізацію в повному обсязі так і не було здійснено.
У січні 2021 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, щовідповідно до договору дарування квартири від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 . Позивач зареєстрована і проживає у квартирі за вищевказаною адресою, належній їй на праві приватної власності. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 на обліку для поліпшення житлових умов у Відділі обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації не перебуває. На виконання розпорядження Ватутінської райдержадміністрації м. Києва від 05.09.2001 року № 915 "Про реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_4 та з метою відселення з будинку, що підлягає реконструкції, Позивачу ОСОБА_1, її сину - ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією було запропоновано отримати: у 2006 році - трикімнатну квартиру АДРЕСА_6, у 2007 році - трикімнатну квартиру АДРЕСА_7, у 2009 році -трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 . Від запропонованих квартир позивач та члени її родини відмовились у зв`язку з тим, що бажали отримати дві окремі квартири: однокімнатну - для ОСОБА_1, двокімнатну - для ОСОБА_2 на сім`ю з 3-х осіб. Вищенаведена обставина встановлена рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року по цивільній справі № 2-317/2010. Апеляційний суд, у межах доводів апеляційних скарг, повно та всебічно перевірив законність рішення суду першої інстанції, та, виявивши у ньому невідповідності вимогам чинного законодавства України, скасував його у відповідній частині, ухваливши у цій частині нове рішення, яке повністю відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У січні 2021 року Київська міська державна адміністрація (виконавчий орган Київської міської ради) направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а оскаржену постанову залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що позивачем не доведено, що органами місцевого самоврядування будинок, в якому знаходиться її квартира визнано аварійним, непридатним для проживання чи таким, який не відповідає санітарно-технічним вимогам. Матеріали справи таких доказів також не містять. Судами встановлено, що будинок потребує проведення комплексу ремонтно-будівельних робіт, спрямованих на відновлення його технічних можливостей та задовільної експлуатації, проте підстав для визнання за ОСОБА_1 права на отримання житла немає. Право на отримання житла з державного житлового фонду виникає окрім наявності умови: проживання у жилому приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним нормам і технічним вимогам, або за умови перебування на квартирному обліку. У зв`язку із забезпеченням жилою площею згідно норм чинного законодавства у зв`язку із виїздом сім`ї ОСОБА_2 на інше місце проживання, позивача з квартирного обліку знято 24 грудня 2015 року. Враховуючи, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, забезпечення її житлом за таких підстав не передбачено законом. Нормами законодавства, чітко визначені підстави та поряд ж забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі, у зв`язку з проживанням у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним нормам і технічним вимогам.