Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 675/1001/19
провадження № 61-17468св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)",
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року в складі судді: Демчука П. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" (далі - ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)") про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)", до якої прибув у вересні 2017 року. Після прибуття до виправної установи в позивача значно погіршився стан здоров`я, проте медичне обстеження після прибуття до колонії медичними працівниками в порушення вимог частини першої статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України зроблено не було.
Позивач указував, що через недбале ставлення медичних працівників колонії він став особою з інвалідністю у зв`язку із наявним онкологічним захворюванням, про що свідчить довідка МСЕК. Оскільки ні медичними працівниками, ні представниками адміністрації виправної установи не було вжито необхідних дій для вчасного виявлення та лікування хвороби, що призвело до виникнення у позивача онкологічного захворювання і було завдано шкоди його здоров`ю, тому на підставі статті 1167 ЦК України має право на компенсацію моральної шкоди.
ОСОБА_1 просив:
стягнути із ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)" на свою користь моральну шкоду, заподіяну каліцтвом, у розмірі 2 000 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 звертався за амбулаторною допомогою 14 вересня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 22 листопада 2017 року, 15 грудня 2017 року. Після проведеного амбулаторного прийому начальником медичної частини ОСОБА_3 для ОСОБА_1 була призначена консультація стоматолога. Після проведеного обстеження стоматолог виявив новоутворення в ділянці губи та рекомендував направити хворого на консультацію лікаря-онколога. 14 лютого 2018 року начальник виправної колонії звернувся до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань із запитом на госпіталізацію ОСОБА_1 до онкологічного відділення лікувального закладу при ДУ "Львівський СІЗО". 23 лютого 2018 року виправною установою від Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань був отриманий наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 до міжобласної багатопрофільної лікарні при Львівській УВП (№19). У квітні-травні 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у спеціалізованій лікарні, для нього проведене відповідне лікування. 06 вересня 2018 року Хмельницькою МСЕК для ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності. В листопаді 2018 року за зверненням виправної колонії був знову отриманий наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 для проведення повторного курсу лікування та позивач направлявся для проходження курсу лікування до Львівської установи виконання покарань № 19. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При відмові в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не доведено позовні вимоги.
Суд першої інстанції зазначив, що показання свідків - засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про неотримання ними належної медичної допомоги у виправній установі та слідчому ізоляторі не стосуються предмету спору, а тому не приймаються судом до уваги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статей 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.
Апеляційний суд вказав, що протокольною ухвалою від 21 серпня 2019 року районним судом ухвалено витребувати копію медичної карти, але такий документ не був предметом дослідження суду. Однак, це процесуальне порушення не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та не призвело до невірного вирішення справи і усунуто апеляційним судом. На виконання протокольної ухвали Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року Хмельницька міська медична частина філії ЦОЗ ДКВС України в Хмельницькій області надала суду завірену копію медичної карти засудженого ОСОБА_1 (а. с. 197 - 222) і цей документ був предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд відхилив аргументи апеляційної скарги про те, що позивачу не надавалася медична допомога в ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)" та зазначив, що вони спростовуються доказами, дослідженими в суді першої інстанції та письмовими доказами, дослідженими в суді апеляційної інстанції, які спрямовані на перевірку доводів апеляційної скарги. Згідно з пунктами 1, 2 підрозділу 1 розділу 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення, потребують надання екстреної або іншої медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті амбулаторного хворого 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту). Як слідує із записів Журналу обліку новоприбулих в установу, Журналу № 7259 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення та записами в медичній картці позивача, ОСОБА_1 при поступлення до ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)". 11 вересня 2017 року було проведено медичний профілактичний огляд і відповідно до висновку лікарів: терапевта, рентгенолога і стоматолога ОСОБА_1 скарг на момент огляду не пред`являв та визначено, що є практично здоровим (а. с. 44-52, 197-222). У результаті проведення профілактичного медичного огляду 11 жовтня 2017 року лікарями терапевтом, рентгенологом та стоматологом засудженого ОСОБА_1 останній на момент огляду є практично здоровим (а. с.11). Відповідно до записів у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення медичними працівниками установи 14 вересня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 22 листопада 2017 року і 15 грудня 2017 року проводилася перевірка санітарного стану камер та 14 вересня 2017 року проведено амбулаторний прийом ОСОБА_1 і 22 листопада 2017 року позивачу надано медичну допомогу, а 15 грудня 2017 року в результаті амбулаторного прийому призначено консультацію стоматолога (а. с. 44 - 50). 15 січня 2018 року ОСОБА_1 оглядав стоматолог і відповідно до записів медичної карти останнього позивач вважав себе хворим на протязі двох тижнів і лікарем призначено амбулаторне лікування та повторний огляд через місяць (а. с.199 зворот). 14 лютого 2018 року проведено повторний огляд ОСОБА_1 лікарем стоматологом і в результаті якого позивачу діагностовано новоутворення в ділянці губи зліва та рекомендовано консультація лікаря-онколога (а. с.198). 14 лютого 2018 року ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)" направлено запит начальнику Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарання кримінальних покарань та пробації на госпіталізацію хворого засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення лікувального закладу при ДУ "Львівський СІЗО" (а. с.62). 22 лютого 2018 року ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)" видано наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 на лікування до міжобласної багатопрофільної лікарні при Львівській УВП № 19 та 26 лютого 2018 року видано заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до Львівської УВП №19 через Вінницьку УВП №1 (а. с. 63, 63 зворот). Із вказаних документів встановлено, що ОСОБА_1 проходив курс лікування в онкологічному відділенні в травні - червні 2018 року та рекомендовано повторний курс лікування через 6 місяців. 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 проходив огляд комісії МСЕК (а. с. 203 зворот). 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01 вересня 2019 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №1119286 від 06 вересня 2018 року (а.с.3). 19 листопада 2018 року в.о. начальника ДУ "ЗВК (№58)" надіслано запит начальнику філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Хмельницькій області на госпіталізацію засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при ДУ "ЛУВП-№19" (а. с. 64) і 22 листопада 2018 року начальником філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Хмельницькій області надано дозвіл на направлення на лікування із ДУ "ЗВК (№58)" до Львівської багатопрофільної лікарні №19 хворого засудженого ОСОБА_1 (а.с.65, 65 зворот). 26 листопада 2018 року ДУ "ЗВК № 58" направлено заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до ДУ "Львівська установа виконання покарань (№19) (а.с.65 зворот). Тому доводи апеляційної скарги про те, що в ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)" з 09 вересня 2017 року по січень 2018 року позивачу не надавалася належна медична допомога, що призвело до погіршення стану його здоров`я і, як наслідок, пропущено момент виявлення онкологічного захворювання є недоведеними. Не зазначення в медичній картці ОСОБА_1 про надання йому 14 вересня 2017 року і 22 листопада 2017 року амбулаторної допомоги, що зафіксовані в Журналі № 7579 не є належним та допустимим доказом на підтвердження саме не надання відповідачем належної медичної допомоги позивачу.
Аргументи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права в частині не взяття до уваги показів свідків апеляційний суд відхилив, оскільки судом першої інстанції відповідно до вимог статті 89 ЦПК України дано оцінку показам свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, і ці доводи апеляції зводяться до незгоди із оцінкою судом зазначених доказів.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування положень статті 1166, 1167 ЦК України у поєднанні із нормами Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572. Факт ненадання позивачу належної медичної допомоги у період з 11 вересня 2017 року по 15 грудня 2017 року підтверджується відсутністю у медичній карті ОСОБА_1 форми 025/о будь-яких записів про його медичний огляд за період з 11 вересня 2017 року по 15 грудня 2017 року, хоча, у відповідності абзацу 2 пункту 18 розділу 1 Порядку, усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування обов`язково вносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого. У тому числі, пунктом 5 підрозділу 4 Розділу II Порядку чітко окреслено те, що після огляду засудженого лікар стисло і розбірливо записує до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о дату прийому, скарги, дані об`єктивного обстеження, діагноз, призначення, робить висновок про потребу звільнення від роботи, необхідність стаціонарного лікування та ставить свій підпис. До медичної картки амбулаторного хворого вносяться також відомості первинного огляду, профілактичного огляду та амбулаторного обстеження, про що прямо зазначено у Порядку. Порядком не передбачено, що результати медичного огляду засуджених можуть фіксуватися у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених, де фіксується санітарний стан камер. Саме тому ОСОБА_1 клопотав перед судом про витребування медичної карти засудженого, яка є первинним обліковим медичним документом, яка була предметом дослідження суду апеляційної інстанції. Однак, хоча суд апеляційної інстанції і звернув увагу на те, що медична картка засудженого дійсно не містить відомостей про те, що засудженому надавалася медична допомога 14 вересня 2017 року, 11 жовтня 2017 року і 22 листопада 2017 року, всупереч відомостям, що зафіксовані в Журналі №7579, разом із тим, такому яскравому протиріччю суд апеляційної інстанції не надав належної правової та процесуальної оцінки. За правилом статті 89 ЦПК України, суд зобов`язаний мотивувати відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), виходячи із критеріїв належності, достовірності, допустимості та достатності доказів. Суд допустив неправильне застосування матеріальних норм права, оскільки помилково ствердив про те, що, начебто, позивачем не доведено протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У даній справі вина та протиправність полягає у тому, що установа виконання покарань забезпечила належний та своєчасний медичний огляд позивача, що підтверджується відсутністю відповідних записів у його медичній картці.
У лютому 2021 року ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)" направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити повністю, а оскаржені рішення залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, щожодних протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до засудженого ОСОБА_1 в ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" не допускалося, що в свою чергу виключає завдання йому моральної шкоди. Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.