ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2021 року
Київ
справа №823/1247/17
адміністративне провадження №К/9901/4981/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Тимошенко В.П. від 07 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 09 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №58685-13.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що відповідачем безпідставно застосовано ставку податку на нерухоме майно у розмірі, визначеному у пункті 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 (у редакції рішення від 28 січня 2016 року №2-136), оскільки постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 вересня 2016 року у справі №712/2617/16-а, яка за наслідками апеляційного та касаційного оскарження залишена без змін, визнано вказаний пункт 6.2 Положення недійсним та таким, що не набрав чинності з 01 січня 2016 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №58685-13.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при визначенні податкового зобов`язання відповідач безпідставно застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлену пунктом 6.2 Положення у редакції рішення від 28 січня 2016 року №2-136 (1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного (податкового) року - 13,78 грн.), адже з огляду на визнання нечинним пункту 6.2 Положення у судовому порядку, застосуванню підлягає цей пункт у попередній редакції рішення від 25 червня 2015 року №2-1312, яким встановлено ставку податку у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного (податкового) року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати.
У касаційній скарзі відповідач посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та неправильне застосування ними підпунктів 266.1.1 пункту 266.1, 266.2.1 пункту 266.2, 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Таку свою позицію обґрунтовує тим, що, незважаючи на скасування у судовому порядку пункту 6.2 Положення "Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Черкаси", затвердженого рішенням Черкаської місткої ради від 28 січня 2016 року, позивач зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідності до норм статті 266 ПК України за ставкою, встановленою попереднім рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного (податкового) року, оскільки є власником нерухомого майна.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 95,1 кв.м.
22 червня 2017 року Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від №58685-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за 2016 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 1310,48 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд вказує на таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
У справі, яка розглядається, суди встановили, що рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Черкаси, відповідно до пункту 6.2 якого ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
28 січня 2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення №2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", згідно з яким пункт 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Черкаси викладено у наступній редакції - ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 вересня 2016 року у справі №712/2617/16-а, яка за наслідками апеляційного та касаційного оскарження залишена без змін, визнано пункт 6.2 Положення "Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м.Черкаси", затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року, недійсним та нечинним - таким, що не набрав чинності з 01 січня 2016 року.
З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача, ставка податку у 2016 році становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, як така, що встановлена місцевою радою у Положенні про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, затвердженому рішенням від 25 червня 2015 року №2-1312.
Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 березня 2019 року по справі №823/1248/17.
Разом з тим, за вказаного висновку суди помилково скасували податкове повідомлення-рішення повністю, оскільки останнє є правомірним у частині визначення суми податку, виходячи із ставки 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного (податкового) року.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року №928-VIII установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 грн., тому ставка податку на нерухоме майно за 1 кв.м. бази оподаткування у 2016 році становить 6,89 грн. (1378х0,5%=6,89).
Відтак, оскільки позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 95,1 кв.м., то має обов`язок по сплаті податку на нерухоме майно за 2016 рік виходячи зі ставки податку в розмірі 6,89 грн., тобто у сумі 655,24 грн.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №58685-13 підлягає частковому скасуванню, зокрема у частині збільшення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 655,24 грн. (1310,48-655,24).
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №58685-13 у частині збільшення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 655,24 грн. підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд