ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м.Київ
справа № 804/5143/16
адміністративне провадження № К/9901/30264/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Дукат Плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Круговий О.О.) у справі за позовом Приватного підприємства "Дукат Плюс" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання недійсними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року Приватне підприємство "Дукат Плюс" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №110100001/2016/200016/1 від 22 березня 2016 року, №110100001/2016/200017/1 від 22 березня 2016 року, №110100001/2016/200023/1 від 07 квітня 2016 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100001/2016/00020 від 22 березня 2016 року, №110100001/2016/00021 від 22 березня 2016 року, №110100001/2016/00033 від 07 квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за другорядним (резервним), а не за основним (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методом суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що у зв`язку із непідтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій наведених ним як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводів та обґрунтувань щодо безпідставного визначення митним органом митної вартості імпортованого Підприємством товару із застосуванням другорядного методу, зважаючи, що митна вартість останнього, визначена за основним методом, була належним чином підтверджена поданими доказами.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 24 липня 2015 року між Підприємством (як покупцем) та K.M.C. INTER RICE (2002) CO., LTD, Королівство Таїланд (як продавцем), укладено контракт №2942-RC/ТН на поставку продукції, за умовами якого продавець поставляє товар, а покупець - приймає та оплачує його; товар поставляється партіями; ціна та якість товару визначаються у специфікаціях на кожну партію товару; умови поставки - FOB порт Бангкок.
Відповідно до додатку до контракту №5, специфікації №5 від 18 грудня 2015 року K.M.C. INTER RICE (2002) CO., LTD позивачеві поставлявся тайський довгозернистий пропарений рис 100% чистий та сортований, урожаю 2016 року, кількістю 130 000 кг, 2 600 мішків за ціною 0,385 доларів США за 1 кг, загальна сума - 50 050 доларів США.
Для митного оформлення партії товару позивачем 15 березня 2016 року надано до митного оформлення Митниці вантажно-митну декларацію форми МД-2 №110100001/2016/205820, до якої додано: контракт №2942-RC/ТН від 24 липня 2015 року, специфікацію №5 від 18 грудня 2015 року, інвойс №UKAM 16001 від 13 січня 2016 року, swift від 05 лютого 2016 року, платіжне доручення в іноземній валюті №26 від 02 лютого 2016 року, заяву про купівлю іноземної валюти №26 від 02 лютого 2016 року, комерційну пропозицію продавця від 27 листопада 2015 року, документи щодо транспортування товару CMR №410 від 14 березня 2016 року, CMR №205 від 14 березня 2016 року, коносамент №GCNLBODS1601295 від 25 січня 2016 року, рахунок-фактуру №СФ-131 від 15 березня 2016 року, заявку на перевезення №9044/34355 від 25 січня 2016 року, рахунок-фактуру №СФ-132 від 15 березня 2016 року, договір транспортного експедирування №2107/10 від 21 липня 2010 року, договір страхування №01г6д від 01 лютого 2016 року, заявку на страхування №4 від 15 лютого 2016 року.
Декларантом визначено митну вартість придбаного товару за основним методом - ціною контракту з додаванням суми транспортних витрат до місця ввезення товару на митну територію України та витрат на страхування (всього в сумі 20 020 доларів США).
Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом та мають розбіжності, а саме: необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, оскільки сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях; декларантом не забезпечено перекладу документів (копії митної декларації країни експорту) українською мовою; декларант посилався на те, що партія товару ввозилась на виконання договору комісії з ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", однак згідно зовнішньоекономічного контракту, специфікації, інвойсу, коносаменту товар ввозився безпосередньо для Підприємства; відповідно до договору комісії №2206-15 від 22 червня 2015 року, укладеного між Підприємством та ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", останнє мало право замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання договору комісії (транспорті, експедиційні послуги, фрахт суден), втім будь-яких документів в підтвердження цього не надано; для підтвердження перевезення партії товару до митного оформлення надано договір перевезення від 21 липня 2010 року №2107/10, укладений між ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" та ТОВ "ТГЛ Україна", проте відповідно до наданого до митного оформлення коносаменту від 25 січня 2016 року №GCNLBODS1601295 безпосереднім перевізником товару є суднохідна лінія "GL cоntainer line" й документів щодо відносин з безпосереднім перевізником не подано; у декларації країни експортера відсутні посилання на Підприємство як імпортера товару.
У зв`язку з вищевказаними розбіжностями, митний орган запропонував Підприємству надати додаткові документи для підтвердження достовірності витрат, а саме: виписки з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, переклад документів, документи щодо перевізника партії товару.
На виконання вимог Митниці позивачем надано: банківську виписку від 18 березня 2016 року, листи виробника, висновок експерта Торгово-промислової палати від 16 березня 2016 року №ГО-1083, коносамент №А1а1617 від 08 березня 2016 року, лист експедитора №1603-1 від 16 березня 2016 року, переклади фітосанітарного сертифікату, сертифікату якості, пакувального листа, інвойсу №UKAM 16001 від 13 січня 2016 року.
22 березня 2016 року відповідачем прийнято рішення №110100001/2016/200016/1 про коригування митної вартості товару, згідно з яким останню визначено за другорядним (резервним) методом в розмірі 0,4779 доларів США за 1 кг, загальна сума - 24 850,80 доларів США, а також сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110100001/2016/00020.
Також 17 березня 2016 року Підприємством з метою митного оформлення товару надано до Митниці вантажно-митну декларацію форми МД-2 №110100001/2016/206078, до якої додано: контракт №2942-RC/ТН від 24 липня 2015 року, специфікацію №5 від 18 грудня 2015 року, інвойс №UKAM 16002 від 13 січня 2016 року, swift від 09 березня 2016 року, платіжне доручення в іноземній валюті №52 від 02 березня 2016 року, заяву про купівлю іноземної валюти №52 від 02 березня 2016 року, комерційну пропозицію продавця від 27 листопада 2015 року, документи щодо транспортування товару CMR №24416 від 16 березня 2016 року, коносамент №MSCUWT758155 від 08 лютого 2016 року, коносамент №MSCUWT140316 від 14 березня 2016 року, рахунок-фактуру №59/1 від 17 березня 2016 року, заявку на перевезення №9309/34934 від 08 лютого 2016 року, рахунок-фактуру №59/2 від 17 березня 2016 року, договір транспортного експедирування №1693 від 20 серпня 2011 року, договір страхування №01г6д від 01 лютого 2016 року, заявку на страхування №52 від 24 лютого 2016 року.
Декларантом визначено вартість за придбаний товар за основним методом - ціною контракту з додаванням суми транспортних витрат до місця ввезення товару на митну територію України та витрат на страхування в загальній сумі 10 078,47 доларів США.
Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом та мають розбіжності: сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях; декларантом не забезпечено перекладу документів (копії митної декларації країни експорту) українською мовою; декларант посилався на ввезення товару на виконання договору комісії з ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", однак згідно зовнішньоекономічного контракту, специфікації, інвойсу, коносаменту товар ввозився безпосередньо для Підприємства; відповідно до договору комісії №2206-15 від 22 червня 2015 року, укладеного між Підприємством та ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", останнє мало право замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання договору комісії (транспорті, експедиційні послуги, фрахт суден), проте будь-яких документів в підтвердження цього не надано; в підтвердження перевезення партії товару до митного оформлення надано договір транспортного експедирування №1693 від 20 серпня 2011 року, укладений між ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" з ТОВ "Градалогістік", втім відповідно до наданого до митного оформлення коносаменту №MSCUWT758155 від 08 лютого 2016 року безпосереднім перевізником товару є суднохідна лінія "Mediterranean Shipping Company S.A." й відсутні документи щодо відносин з безпосереднім перевізником; у декларації країни експортера відсутні посилання на Підприємство як імпортера товару.
У зв`язку із вказаними розбіжностями, митний орган запропонував Підприємству надати додаткові документи для підтвердження достовірності витрат, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, переклад документів, документи щодо перевізника партії товару.
На виконання вимог Митниці позивач надав додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості товару: виписку з банківської документації від 18 березня 2016 року, листи виробника, висновок експерта Торгово-промислової палати від 16 березня 2016 року №ГО-1083, коносаменти, лист експедитора №59 від 17 березня 2016 року, переклади сертифікату якості, інвойсу №UKAM 16002.
22 березня 2016 року відповідач прийняв рішення №110100001/2016/200017/1, яким скоригував митну вартість імпортованого товару за другорядним (резервним) методом, визначивши її в розмірі 0,4779 доларів США за 1 кг, загальна сума - 11 947,50 доларів США, а також сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110100001/2016/00021.
З метою випуску товару у вільний обіг Підприємство скористалось правом, наданим частиною 3 статті 52 МК України, та оформило 22 березня 2016 року нові ВМД по формі МД-2 №110100001/2016/206489 та №110100001/2016/206472.
Оформлюючи третю партію товару, позивач 05 квітня 2016 року подав Митниці до митного оформлення вантажно-митну декларацію форми МД-2 №110100001/2016/207690 разом із додатковими документами: контрактом №2942-RC/ТН від 24 липня 2015 року, специфікацією №5 від 18 грудня 2015 року, інвойсом №UKAM 16003 від 10 лютого 2016 року, swift від 18 березня 2016 року, платіжним дорученням в іноземній валюті №62 від 15 березня 2016 року, заявою про купівлю іноземної валюти №62 від 15 березня 2016 року, комерційною пропозицією продавця від 27 листопада 2015 року, документами щодо транспортування товару CMR №4862 від 31 березня 2016 року, коносаментом №GCNLBODS1602332 від 22 лютого 2016 року, коносаментом №B5H1607 від 29 березня 2016 року, рахунком-фактурою №СФ-230 від 04 квітня 2016 року, заявкою на перевезення №9566/35910 від 22 лютого 2016 року, рахунком-фактурою №СФ-231 від 04 квітня 2016 року, договором транспортного експедирування №2107/10 від 21 липня 2010 року, договором страхування №01г6д від 01 лютого 2016 року, заявкою на страхування №74 від 26 лютого 2016 року.
Декларантом визначено вартість придбаного товару за основним методом - ціною контракту з додаванням суми транспортних витрат до місця ввезення товару на митну територію України та витрат на страхування в загальній сумі 10 868,34 доларів США.
При перевірці поданих документів Митниця дійшла висновку, що документи не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом та мають розбіжності: сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях; декларантом не забезпечено перекладу документів (копії митної декларації країни експорту) українською мовою; декларант посилався на ввезення партії товару на виконання договору комісії з ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", однак згідно зовнішньоекономічного контракту, специфікації, інвойсу, коносаменту товар ввозився безпосередньо для Підприємства; відповідно до договору комісії №2206-15 від 22 червня 2015 року, укладеного між Підприємством та ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", останнє мало право замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання договору комісії (транспорті, експедиційні послуги, фрахт суден), хоча будь-яких документів в підтвердження останнього не подано; для підтвердження перевезення партії товару до митного оформлення надано договір транспортного експедирування від 21 липня 2010 року №2107/10, укладений між ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" та ТОВ "ТГЛ Україна", проте відповідно до наданого до митного оформлення коносаменту №GCNLBODS1602332 від 22 лютого 2016 року безпосереднім перевізником товару є суднохідна лінія "GL cоntainer line" й документів щодо відносин з безпосереднім перевізником не подано.
У зв`язку із виявленими розбіжностями митний орган запропонував Підприємству надати додаткові документи для підтвердження достовірності витрат: виписку з бухгалтерської документації, транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, та докази проведення відповідних вантажно-розвантажувальних операцій, документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів, виписки з бухгалтерської документації, митну декларацію країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, переклади документів.
На виконання вимог Митниці Підприємство надало додаткові документи, а саме: переклади коносамента, інвойсу, пакувального листа, фітосанітарного сертифікату, сертифікату походження, сертифікату якості, декларацію виробника від 22 лютого 2016 року, комерційну пропозицію від 27 листопада 2015 року, тендер №9566 від 03 лютого 2016 року, виписку з бухгалтерської документації від 05 квітня 2016 року, висновок Держзовнішінформ від 14 березня 2016 року №111/22, митну декларацію країни відправлення, лист експедитора від 04 квітня 2016 року №0404-3.
07 квітня 2016 року відповідач прийняв рішення №110100001/2016/200023/1, яким із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару встановив останню в розмірі 0,4779 доларів США за 1 кг, загальна сума - 12 425,40 доларів США, а також сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110100001/2016/00033.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Разом з тим, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу й відмовляючи в задоволенні позову, фактично лише перелічив наведені Митницею обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, не навівши при цьому жодних власних мотивів й обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку про правильність позиції митного органу, як і не встановив, які саме із виявлених відповідачем в поданих документах недоліків дійсно могли вплинути та вплинули на визначену позивачем митну вартість товару.
Так, без перевірки суду залишились посилання Підприємства на те, що під час декларування ним було надано Митниці всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої митної вартості останнього, натомість відповідач, витребовуючи додаткові документи, не вказав, які саме складові митної вартості вони повинні підтвердити, як і не зазначив, неподання яких конкретно доказів стало підставою для невизнання митної вартості за основним методом, та не обґрунтував числових значень проведеного коригування.
Також суд залишив поза увагою та, як наслідок, не надав оцінки доводам позивача про відсутність у нього обов`язку подання договорів перевезення з безпосереднім перевізником, враховуючи укладені договори транспортного експедирування, які покладали обов`язок з доставки товару на експедиторів (ТОВ "ТГЛ Україна" та ТОВ "Градалогістік") й разом із заявками на перевезення й рахунками за надані послуги подавались Митниці під час митного оформлення партій товару.
Водночас не враховано судом й тверджень Підприємства про те, що неподання ним перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на Підприємство як імпортера товару не могло бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.
Апеляційний суд цих недоліків суду першої інстанції також не усунув.
Частинами 4, 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків судів попередніх інстанцій. Зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд