ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 810/572/14-а
касаційне провадження № К/9901/36507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (головуючий суддя - Лапій С.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бабенко К.А.; судді - Сорочко О.Є., Шелест С.Б.)
у справі № 810/572/14-а
за позовом Дочірнього підприємства "Ферми Данам"
до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,
Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2014 року Дочірнє підприємство "Ферми Данам" (далі - ДП "Ферми Данам"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ; відповідач-1; контролюючий орган) та Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі - ГУ ДКС України в Київській області; відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило зобов`язати відповідача-1 надати ГУ ДКС України в Київській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету на рахунок платника у банку, за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн та за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Київський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Білоцерківська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн та за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Білоцерківської ОДПІ.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 20 грудня 2007 року та 18 січня 2008 року ДП "Ферми Данам" подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року та грудень 2007 року, згідно з якими суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за ці періоди, склали 315416,00 грн та 154578,00 грн відповідно.
Відповідачем-1 здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад та грудень 2007 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2008 року № 78/23-1/30048738.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 31 березня 2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001722301/0, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн; № 0001732301/0, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн.
Постановою Господарського суду Київської області від 29 травня 2008 року у справі № А6/252-08 названі акти індивідуальної дії скасовано.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2011 року скасовано постанову Господарського суду Київської області від 29 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ДП "Ферми Данам" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2014 року, постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасовано та прийнято нову, якою скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2008 року № 0001722301/0 та від 31 березня 2008 року № 0001732301/0.
Відповідно до частини п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
При цьому пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, оскільки відповідачем-1, незважаючи на скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2008 року № 0001722301/0 та від 31 березня 2008 року № 0001732301/0 в судовому порядку, не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн та за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн, що підлягає відшкодуванню ДП "Ферми Данам" з бюджету, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом до суду.
Доводи касаційної скарги про правомірність зменшення ДП "Ферми Данам" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 315416,00 грн та за грудень 2007 року в розмірі 154578,00 грн Суд відхиляє, адже згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про вжиття/невжиття контролюючим органом заходів щодо відшкодування платнику бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у порядку пункту 200.15 статті 200 ПК України.
При цьому питання правомірності зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 31 березня 2008 року № 0001722301/0 та від 31 березня 2008 року № 0001732301/0 не охоплюється предметом даного позову, оскільки названі акти індивідуальної дії не є предметом позову у справі, а отже, Суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Білоцерківської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -