ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/4957/16
касаційне провадження № К/9901/31119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковенко М.М.; судді: Лях О.П., Старосуд М.І.)
у справі № 820/4957/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" (далі - ТОВ "ТД "Євромет"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2016 року № 0001291402 та від 23 серпня 2016 року № 0001281402.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 липня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.
08 вересня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на доведеності ним реального характеру господарських операцій, здійснених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Блюбері продакшн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альта Білд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД".
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТД "Євромет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 15 березня 2016 року, результати якої оформлено актом від 02 серпня 2016 року № 425/20-40-14-02-07/37575023.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне формування доходів і витрат при реалізації товарно-матеріальних цінностей покупцям у зв`язку з неможливістю реального здійснення фінансово-господарських операцій щодо придбання цих товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Блюбері продакшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Білд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД" на загальну суму 2731524,47 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначав, що контрагенти платника мають ознаки фіктивності, в них відсутні трудові та виробничі ресурси, необхідні для виконання оспорюваних поставок.
Крім того, ГУ ДФС у Харківській області звертало увагу на пояснення засновника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Білд" ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи.
На підставі зазначеного акта перевірки 23 серпня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001281402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 615207,00 грн за основним платежем; № 0001291402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 978323,00 грн за основним платежем та 489161,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що долучені платником до матеріалів справи первинні документи свідчать про фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху у межах його господарської діяльності.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відтак, господарські операції для визначення даних податкового обліку, в тому числі для формування доходів і податкових зобов`язань з податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.
Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.
Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Блюбері продакшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта Білд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарсан ЛТД" виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати) тощо.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -