ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2021 року
Київ
справа №640/15677/19
адміністративне провадження №К/9901/27664/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/15677/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Сервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Сервіс" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя - Федотов І. В., судді: Сорочко Є. О., Чаку Є.В.),
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Сервіс" (далі - ТОВ "Феррекспо Сервіс", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20 вересня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Біланівський ГЗК", третя особа) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 22006678 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 5501669,50 грн.
На обґрунтування своїх вимог ТОВ "Феррекспо Сервіс" посилалося на те, що є учасником ТОВ "Біланівський ГЗК". За результатами звітування третьою особою щодо господарської діяльності за 2018 рік та при вирішенні питання щодо розподілу прибутку (дивідендів) серед учасників TOB "Біланівський ГЗК", 18 липня 2019 року позивач отримав інформацію, що 20 вересня 2012 року Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) винесла податкове повідомлення-рішення №0000161555/153. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки Акта перевірки №3353/15-507/36601298 від 30 серпня 2012 року, відповідно до яких TOB "Біланівський ГЗК" порушило вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201,6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. TOB "Феррекспо Сервіс" вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000161555/153 винесено з порушенням законодавства, оскільки висновки Акта перевірки суперечать законодавчим нормам, є хибними, необ`єктивними та не підтверджуються доказами.
Додатково ТОВ "Феррекспо Сервіс" наголошувало на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення саме у 2019 році негативно вплинуло на розмір дивідендів, які недоотримано позивачем, а до цього часу, враховуючи оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, воно було неузгодженим, що і стало причиною не повідомлення про нього засновника ТОВ "Біланівський ГЗК" до прийняття рішення у справі № 2а-1670/6441/12 та не постало питання розподілу дивідендів серед учасників вказаного Товариства. До того ж, згідно з ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 2а-1670/6441/12, при розгляді якої ТОВ "Феррекспо Сервіс" участі не приймало, звернення позивача до суду з окремим позовом є єдиним можливим способом захисту його прав та інтересів в межах процесуальних прав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 квітня 2020 року позов задовольнив, визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення.
Рішення суду вмотивоване тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено TOB "Біланівський ГЗК" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 22066678 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5501669,50 грн, має вплив не тільки безпосередньо на платника податків, відносно якого його винесено, а і на права та інтереси учасників цього Товариства, зокрема на інтереси ТОВ "Феррекспо Сервіс" щодо отримання прибутку від господарської діяльності TOB "Біланівський ГЗК".
При цьому, суд визнав, що оскільки ТОВ "Феррекспо Сервіс" не було стороною у справі № 2а-1670/6441/12, а також враховуючи не надання ГУ ДФС доказів на підтвердження повідомлення ТОВ "Феррекспо Сервіс" про ухвалені у справі № 2а-1670/6441/12 судові рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви цього Товариства без розгляду з підстав пропуску останнім строку звернення до суду.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, суд першої інстанції дійшов висновку про його протиправність з тих підстав, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов`язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 "Основні засоби". Таким чином, якщо зазначені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.
При цьому, суд першої інстанції посилався на висновки Харківського апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 20 квітня 2017 року у справі №2а-1670/6442/12, предметом дослідження в якій була правомірність податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС №0000171555/152 від 20 вересня 2012 року, винесеного на підставі Акта перевірки №3353/15-507/36601298 від 30 серпня 2012 року, яким ТОВ "Біланівський ГЗК" зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ та залишку від`ємного значення з ПДВ, що виник за рахунок придбання основних засобів і ведення робіт з підготовки до будівництва Біланівського кар`єру та інших об`єктів інфраструктури TOB "Біланівський ГЗК". Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі акта перевірки №3353/15-507/36601298 від 30 серпня 2012 року податкового повідомлення-рішення №0000171555/152 від 20 вересня 2012 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що зазначені висновки суду апеляційної інстанції у справі №2а-1670/6442/12 підтверджуються висновком судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №32013180000000172 від 28 березня 2014 року за №145, згідно з яким висновки акта №3353/15-507/36601298 від 30 серпня 2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Біланівський ГЗК" документально не підтверджуються (т.1 а.с.105-119).
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував, адміністративний позов ТОВ "Феррекспо Сервіс" до ГУ ДПС, третя особа - ТОВ "Біланівський ГЗК", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишив без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що системний аналіз пункту 56.18 статті 56 та пункту 102.5 статті 102 ПК України свідчить про те, що ними врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення останньому грошового зобов`язання.
Водночас, строк на звернення до суду для учасника товариства, в даному випадку ТОВ "Феррекспо Сервіс", визначається статтею 122 КАС України, а положення статті 102 ПК України застосуванню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Біланівський ГЗК" про скасування податкового повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20 вересня 2012 року, а відтак, про відсутність можливості розподілу прибутку у зв`язку із прийняттям контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, позивачу мало бути відомо ще в 2013 році.
Разом з тим, до суду першої інстанції позивач звернувся лише 19 серпня 2019 року, тобто із значним пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними твердження позивача, що про оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ "Біланський ГЗК" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012 року на 22066678 грн, стало відомо лише у 2019 році, оскільки відображення такої інформації в бухгалтерському обліку ТОВ "Біланський ГЗК" безпосередньо впливає на річний баланс/звіт Товариства за 2013 рік.
При цьому, апеляційний суд визнав, що інформація, викладена в листі ТОВ "Біланівський ГЗК" від 8 липня 2019 року, на який посилається позивач, є лише відповіддю на його звернення від 16 червня 2019 року, несе в собі виключно інформаційний характер та не може бути правовою підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними. Матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують наявність у позивача об`єктивних перешкод, істотних та непереборних причин для вжиття протягом майже семи років необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх прав. Нездійснення контролю Учасником за створеним Товариством не може слугувати поважною причиною для поновлення встановленого законодавством строку для звернення до суду з даним позовом.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Феррекспо Сервіс" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 122 КАС України, за змістом якої законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №753/20260/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 340/1225/20, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17, від 29 січня 2020 року у справі №210/3729/17 (2-а/210/204/17), відповідно до яких для цілей застосування правил статті 122 КАС України, фактами/доказами того, що особа могла дізнатись про порушення свого права можуть бути, зокрема: 1) ситуація, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; 2) рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; 3) про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу.
Позивач вважає, що про факт обізнаності особи щодо порушення її прав та законних інтересів можуть свідчити послідовні дії особи, що направлені на захист останніх з відповідного моменту у часі. ТОВ "Феррекспо Сервіс" дізналося про існування оскаржуваного рішення лише 8 липня 2019 року після отримання листа № 917/1/07-19, в якому Генеральний директор ТОВ "Біланівський ГЗК" повідомив про відсутність можливості виконання пункту 16.3 Статуту ТОВ "Біланівський ГЗК" щодо розподілу прибутку між учасниками, зокрема, через накладення Інспекцією податковим повідомленням-рішенням №0000161555/153 від 20 вересня 2012 року штрафу в сумі 5501669, 50 грн та зменшенням суми бюджетного відшкодування на 22066678 грн.
Дізнавшись про порушення прав та про існування податкового повідомлення рішення №0000161555/153, позивач одразу почав вчиняти послідовні дії, а саме: 1) звернувся з касаційної скаргою у справі №2а-1670/6441/12; 2) усував недоліки касаційної скарги - доводив Верховному Суду, що не пропустив строк на касаційне оскарження, що було враховано Верховним Судом у справі №2а-1670/6441/12; 3) звернувся з позовом до суду з іншими доказами та правовими підставами.
Як доводить позивач, він не міг дізнатись про існування спірного податкового повідомлення-рішення раніше, так як ані фінансова звітність, ані баланси ТОВ "Біланівський ГЗК", з якими щорічно має можливість знайомитись ТОВ "Феррекспо Сервіс" не містить відомостей про суми бюджетного відшкодування ПДВ, а тим більше інформації про винесені щодо підприємства податкові повідомлення-рішення. Також, позивач не міг дізнатись про існування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року у справі № 2а-1670/6441/12, якою було відмовлено у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року №0000161555/15, оскільки копії цього судового рішення не отримував.
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що протиправне податкове повідомлення-рішення №000161555/153 від 20 вересня 2012 року призвело до втручання як у законну діяльність ТОВ "Біланівський ГЗК", так і до втручання у майнові права його учасників - Компанії Феррекспо АГ і ТОВ "Феррекспо Сервіс".
Ухвалою від 2 грудня 2020 року Верховний Суд відкрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, в ухвалі зазначено, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування судового рішення, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження, а вимогами касаційної скарги є скасування постанови апеляційного суду про залишення позову без розгляду і направлення справи для продовження розгляду, що відповідає частині першій статті 353 КАС України.
Колегією суддів визначено, що питаннями, які є предметом перевірки в касаційному порядку, є: 1) наявність порушення прав, свобод чи інтересів учасника ТОВ "Біланівський ГЗК" - ТОВ "Феррекспо Сервіс" внаслідок прийняття Кременчуцької ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення відносно третьої особи; 2) дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд за наслідками розгляду справи № 826/3508/17 ухвалив постанову від 23 листопада 2020 року, спірним питанням у якій було можливість вважати Компанію "Гордонз Імпекс ЛТД" ("Gordons Impex LTD"), яка не брала участь у справі, такою, відносно якої судом першої інстанції вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Предметом спору у справі було податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання (накладення штрафу) ВАТ "Завод "Квант".
У постанові від 23 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати висловив правову позицію, що податкове повідомлення - рішення є актом індивідуальної дії. За визначенням, наданим у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, інди