ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 440/6059/20
адміністративне провадження № К/9901/1471/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Коваленко Н. В., Чиркіна С. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Сич С. С. від 28 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: П`янової Я. В., Спаскіна О. А., Присяжнюк О. В. від 17 грудня 2020 року
у справі №440/6059/20
за позовом ОСОБА_1
до Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради (далі також - відповідач 1), Виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі також - відповідач 2), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо невжиття належних заходів реагування по фактах, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 02 серпня 2020 року, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-11021710;
- визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо незабезпечення ОСОБА_1, як особи з інвалідністю внаслідок війни, однокімнатною квартирою згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;
- зобов`язати Полтавську міську раду вжити заходів по забезпеченню ОСОБА_1, як особи з інвалідністю внаслідок війни, однокімнатною квартирою згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням обставин, встановлених судом;
- зобов`язати Полтавську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 02 серпня 2020 року, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-11021710, та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом;
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо незабезпечення ОСОБА_1, як особи з інвалідністю внаслідок війни, однокімнатною квартирою згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;
- зобов`язати виконавчий комітет Полтавської міської ради вжити заходів по забезпеченню ОСОБА_1, як особи з інвалідністю внаслідок війни, однокімнатною квартирою згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням обставин, встановлених судом.
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
3. 11 січня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №440/6059/20, у якій просить такі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративної юрисдикції. Спір пов`язаний із вирішенням питання щодо права на житло та повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Підлягають скасуванню, оскільки перешкоджають у доступі до правосуддя.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.
8. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
9. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
10. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
11. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
12. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. Відповідно до частин 1, 3 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
20. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
21. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 серпня 2020 року через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади ОСОБА_1 направив звернення (реєстраційний номер ФИ-11021710) секретарю Полтавської міської ради Шамоті О. С., яким повідомив, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2016 року, виданого Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради, є він інвалідом другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни. Зазначивши, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 05 травня 2016 року № 78 відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, ОСОБА_1 взято на квартирний облік при виконавчому комітеті Полтавської міської ради з 10 березня 2010 року та включено до списку, як інваліда війни з 03 листопада 2016 року (на даний час позивач значиться під № 58). Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, але станом на 02 серпня 2020 року однокімнатною квартирою ОСОБА_1 не забезпечений, у зв`язку із чим позивач просив в межах повноважень вирішити питання про надання йому однокімнатної квартири за зазначених вище обставин та фактів.
23. Листом Полтавської міської ради від 14 серпня 2020 року № Ф04.1-11/5842-297 позивача повідомлено, що оскільки попереду у пільгових списках на отримання житла перебувають сім`ї, які раніше взяті на квартирний облік і користуються рівними між собою правами, розгляд питання щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_1 є передчасним, так як це буде порушенням житлового законодавства України та конституційних прав інших громадян. Питання поліпшення житлових умов буде розглянуте у відповідності до чинного житлового законодавства - при настанні черги з урахуванням пільг.
24. Таким чином, позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання житла, звернувся до адміністративного суду із позовом у цій справі.
25. Враховуючи вищенаведене, позов у цій справі подано з метою поновлення прав позивача у сфері житлових правовідносин, які він вважає порушеними відповідачами внаслідок не забезпечення його, як інваліда війни, однокімнатною квартирою згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
26. У спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому законом, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію - пільгу, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
27. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу проходження публічної служби.
29. Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування
30. Відповідно до частин 1 та 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
31. З аналізу наведених норм вбачається, що військова служба належить до публічної служби.
32. У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини А0281 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
33. Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" оскаржив бездіяльність відповідачів у незабезпечені його, як особи з інвалідністю внаслідок війни, однокімнатною квартирою згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Така гарантія соціального захисту є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу та набули статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Тому колегія суддів вважає, що означений спір є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
34. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 755/6184/19 від 09 грудня 2020 року у справі № 323/2244/20 та від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18.
35. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. Оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
37. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,