ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 120/4149/19-а
адміністративне провадження № К/9901/32153/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Драчук Т. О., Франовської К. С., Совгири Д. І. від 12 жовтня 2020 року
у справі №120/4149/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (далі також - відповідач), у якому просив:
зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації відновити видачу субсидії, починаючи з 12 червня 2019 року;
встановити відповідачу 10 днів з дня набрання законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанцій ОСОБА_1 направив до суду апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року повернуто особі, яка її подала.
6. 28 серпня 2020 року позивачем повторно направлено апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.
7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
8. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позивач отримав 04 березня 2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся лише 31 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
10. 23 листопада 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 120/4149/19-а, у якій просить таке рішення скасувати, а матеріали справи направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
11. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у цій справі.
12. 08 лютого 2021 року до Верховного Суду від Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
14. Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції 04 березня 2020 року він не отримував, оскільки таке лише 18 березня 2020 року направлено на його адресу. Вперше із апеляційною скаргою звернувся 01 квітня 2020 року, тобто у строк встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15. Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що підстави для задоволення вимог касаційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
17. Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
18. Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
19. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
20. Згідно з частиною 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.
21. Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
22. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
23. Нормами частини 8 статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
24. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
25. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення викликано, насамперед, специфікою публічно-правових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у адміністративно-правових відносинах.
26. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, котрі підтверджені належними доказами.
27. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечення принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск такого строку.
28. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем подавалась апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, однак ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу повернуто, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху.
29. Ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2019 року учасниками справи не оскаржувалися та набрала законної сили.
30. З огляду на наведене, якщо скаржник вбачав порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового висновку суду апеляційної інстанції про пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, він мав право оскаржити вказану ухвалу у касаційному порядку. Натомість, відповідних дій ним вчинено не було, а було подано апеляційну скаргу вдруге, що у свою чергу свідчило про його згоду з рішеннями суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
31. В свою чергу, суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та постановляючи ухвалу від 12 жовтня 2020 року не вправі був надавати оцінку правильності дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги, з наведених вище підстав.
32. Окрім цього, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року надіслано судом 14 серпня 2020 року, а повторно з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 28 серпня 2020 року.
33. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник посилався на звернення з первинною апеляційною скаргою в строк, передбачений нормами КАС України.
34. Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, зокрема виходив із того, що апелянтом не наведено належних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
35. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
36. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
37. Такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
38. Разом з тим, скаржник не пояснює зволікання з повторним зверненням до суду апеляційної інстанції після усунення обставин, які стали підставою для повернення первинної апеляційної скарги, а отже наведені позивачем причини пропуску не свідчать про їх поважність та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
39. Крім того, щодо доводів касаційної скарги, про те що рішення суду першої інстанції направлено на адресу позивача лише 18 березня 2020 року, а тому позивач не міг отримати оскаржуване рішення суду першої інстанції 04 березня 2020 року, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення суду першої інстанції отримане позивачем саме 04 березня 2020 року та підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 93).
40. Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
41. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
42. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
43. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
44. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
45. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції спірного рішення і погоджується з його висновками.
46. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356 КАС України, Верховний Суд,